Рішення № 136685537, 19.05.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа 524/13642/25

Провадження № 2/524/1283/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Кременчук

Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючого судді Колеснікової О.М.,

секретар судового засідання Мирошніченко А.В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-нова»,

відповідач ОСОБА_1 ,

представник відповідача адвокат Охмак В.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Автозаводського районного суду м. Кременчука цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив :

17.10.2025 до Автозаводського районного суду м. Кременчука надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій позивач просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Іннова-нова» заборгованість за Договором про надання грошових коштів у кредит №8250760525 від 20.05.2025 у розмірі 24300,00 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 20.05.2025 між ТОВ «Іннова фінанс» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання грошових коштів у кредит №8250760525 у вигляді електронного документа, відповідно до умов якого відповідачу надано позику у сумі 10000,00 грн.

ТОВ «Іннова фінанс» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредитні кошти. Відповідач умови Кредитного договору не виконав, позику у встановлені договором строки не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 24300,00 грн, яка складається з 10000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 12800,00 грн - заборгованості за процентами, 1500,00 грн. комісії за надання кредиту.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості.

Ухвалою судді від 22.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду в судове засідання не прибув, у матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000,00 грн. В іншій частині у задоволенні позову просив відмовити. Вказав, що відсотки позивачем нараховані неправильно.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви, заслухавши представника відповідача, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд установив, що 20.05.2025між ТОВ «Іннова фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про надання грошових коштів у кредит №8250760525, за умовами якого Товариство надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. (Далі - Договір).

Сума кредиту (загальний розмір) складає: 10000 гривень. (п. 2.3. Договору), 2.5. Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 дні(в) (п. 2.5. Договору).

За п. 2.6.1 Договору стандартна процента ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору та становить: 1% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору; 0.87% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше).

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 .

Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дата надання кредиту: 20.05.2025 року або наступний за ним календарний день.

За п. 5.4.1. Договору позичальник зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором.

Вказаний договір укладено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, про що зазначено у самому договорі після реквізитів сторін.

Суд враховує, що Закон України «Про електронну комерцію» передбачає можливість укладення електронних договорів. При цьому, згідно із ст.12 вказаного Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

ТОВ «Іннова фінанс» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції ТОВ «ФК «Контрактовий дім» №20228-1354-219253087 та випискою АТ КБ «Приватбанк» по рахунку ОСОБА_1

ТОВ «Іннова Фінанс» змінило своє найменування на ТОВ «Іннова-нова».

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти в повному обсязі не повернув, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість в розмірі 24300,00 грн, яка складається з 10000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 12800,00 грн - заборгованості за процентами, 1500,00 грн. комісії за надання кредиту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч. 12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Пунктом 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Суд приймає до уваги розрахунок заборгованості наданий позивачем, оскільки він узгоджується з умовами укладеного договору.

Відповідно ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави..

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

За статтею 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 04.06.2025 №6995 відповідач ОСОБА_1 призваний під час мобілізації та перебуває у військовій частині НОМЕР_2 з 24.05.2025.

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_3 , виданого 17.09.2025 командуванням ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

Згідно із довідкою командира військової частини НОМЕР_4 від 24.12.2025 №2652/4630 відповідач ОСОБА_1 з 18.11.2025 по 25.11.2025 брав участь у заходах , необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.

У зв`язку із наведеним відповідачу як військовослужбовцю, який був призваний на військову службу під час мобілізації штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих за період з 24.05.2025 після його призову під час мобілізації задоволенню не підлягають. Разом з тим, з відповідача підлягають стягненню відсотки, нараховані позивачем з 20.05.2025 по 23.05.2025 включно в розмірі 400,00 грн.

Щодо вимог про стягнення комісії за кредитним договором.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим текст статті 11 цього Закону викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закон України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з чч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст.1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також стягувати суму несплаченої вищевказаної комісії з відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Пунктом 2.7 укладеного між сторонами договору визначено, що комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту.

Умови укладеного між сторонами кредитного договору щодо розміру та порядку сплати комісії не суперечать Закону України «Про споживче кредитування», а тому суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача комісії за надання кредиту обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Іннова-нова» заборгованість за Договором про надання грошових коштів у кредит №8250760525 від 20.05.2025 у розмірі 11900,00 грн., з яких 10000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 400,00 грн - заборгованості за процентами, 1500,00 грн. комісії за надання кредиту.

Відповідно до ч.1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог.

Оскільки судом позов задоволено на 48,97%, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1186,25 грн. на відшкодування понесених судових витрат пропорційно до задоволених відносно нього позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-нова» заборгованість за Договором про надання грошових коштів у кредит №8250760525 від 20.05.2025 у розмірі 11900,00 грн., з яких 10000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 400,00 грн - заборгованості за процентами, 1500,00 грн. комісії за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-нова» судовий збір в розмірі 1186,25 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-нова», адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул.. Верхній Вал, буд. 10, поверх 2 офіс 5, код ЄДРПОУ 44127243.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повне судове рішення складено 19 травня 2026 року.

Суддя О.М.Колеснікова