Ухвала суду № 136685460, 19.05.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

4-с/381/6/26

381/5486/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Гапонюк І.В.,

за участю представника заявника Яковенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в м. Фастів Київської області скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання,-

ВСТАНОВИВ:

29.04.2026 року через систему «Електронний суд» до Фастівського міськрайонного суду Київської області звернувся адвокат Яковенко Анатолій Вікторович в інтересах ОСОБА_1 з скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання. В своїй скарзі зазначає, що на виконанні Користишівському ВДВС у Житомирському районі Житомирської області перебуває виконавче провадження № 80106232 про стягнення з боржника на користь ОСОБА_2 аліменти на його утримання в розмірі () частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, на підставі виконавчого листа № 381/5486/25 виданого 15.01.2026 року Фастівським міськрайонним судом Київської області.

В межах даного виконавчого провадження державним виконавцем 04.03.2026 року, винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника.

На виконання вказаної постанови було накладено арешт коштів, які знаходяться на рахунку боржника у АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 , на якому знаходиться заробітна плата боржника.

Боржник через свого адвоката звернувся з заявою до Коростишівського ВДВС із заявою про зняття арешту з вказаного рахунку, однак державним виконавцем арешт з рахунку не знято, а протиправно переконано боржника написати заяву про визначення основного поточного рахунку та 06.04.2026 року винесено постанову, якою визначено поточний рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ «Приватбанк», для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного року. Згідно відповіді державний виконавець зазначив, що не вбачає підстав для зняття арешту з рахунку.

Зважаючи на вказані обставини, для відновлення порушеного права боржника вважає ефективним способом захисту буде зобов`язання виконавця зняти арешт із рахунку боржника, накладений постановою про арешт коштів боржника від 04.04.2026 року.

Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05.05.20206 року призначено до судового розгляду.

08.05.2026 року через систему «Електроннний суд від представника скаржника Яковенко А.В. надійшла заява про надання йому можливість участі у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

11.05.2026 року Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області забезпечено представнику скаржника ОСОБА_3 брати участь у судовому засіданні у справі в режимі відео конференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

11.05.2026 року через систему «Електроннний суд від представника Користишівського відділу ДВС у Житомирській області надійшов відзив на скаргу де зазначено, що станом на 04.03.2026 року заборгованість боржника зі сплати аліментів становить 50 372,20 грн. Державним виконавцем правомірно винесено постанову про арешт коштів боржника. При цьому арешт було накладено на всі кошти боржника, крім тих, на які відповідно до закону заборонено накладення арешту. Просить у задоволенні скарги відмовити повністю.

12.05.2026 року через систему «Електроннний суд від представника скаржника Яковенко А.В. надійшло клопотання про долучення доказів, а саме було долучено Постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2026 року винесеною старшим державним виконавцем Коростишівського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького МУМЮ України та Постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02.02.2026 року.

13.05.2026 року через систему «Електроннний суд від представника стягувача ОСОБА_2 , адвоката Русанівської Д.Д. надійшла заява про слухання справи у відсутність особи, яка бере участь у справі. В якій остання просила судове засідання у справі, призначене на 10 годину 14.05.2026 року, проводити без участі ОСОБА_4 та без її участі. Вважають дії органу примусового виконання правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству. Скарга задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні представник скаржника заявлені вимоги зазначені у скарзі підтримав та просив їх задовольнити з підстав зазначених в заяві.

Інші учасники до суду не з`явилися про час слухання справи були повідомленні вчасно та належним чином.

Заслухавши представника скаржника, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню.

В ході розгляду скарги, судом встановлено, що на виконанні у Користишівському ВДВС у Житомирському районі Житомирської області перебуває виконавче провадження № 80106232 про стягнення з боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на його утримання в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, починаючи з 29.09.2025 року, на підставі виконавчого листа № 381/5486/25 виданого 15.01.2026 року Фастівським міськрайонним судом Київської області.

Постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02.02.2026 року, винесеною старшим державним виконавцем Коростишівського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького МУМЮ України звернено стягнення на доходи боржника, який отримує дохід у ТОВ «Олімп-Агро» .

Також Постановою про арешт коштів боржника від 04.03.2026 року, винесеною старшим державним виконавцем Коростишівського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького МУМЮ України накладено арешт коштів боржника, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/ електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що належать боржнику ОСОБА_1 .

28 квітня 2026 року представник боржника ОСОБА_5 звернувся до Коростишівського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області із заявою про зняття арешту з карткового рахунку № НОМЕР_1 відкритому у АТ КБ «Приватбанк», на ім`я ОСОБА_1 , на який він отримує заробітну плату та є захисником суверенітету та територіальної цілісності України.

Згідно Довідки Міністерства оборони України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 .

Згідно Довідки АТ КБ «Приват Банк» від 04.03.2026 № НТ91М9Р56VHV3CE станом на 04.03.2026 ОСОБА_1 має в АТ КБ «ПриватБанк» карту НОМЕР_3 ( НОМЕР_1 ), на яку отримує зарплатні виплати.

В поданій скарзі Скаржник посилається на незаконність дій державного виконавця щодо накладення арешту, оскільки це позбавило його можливості отримувати заробітну плату та засобів для існування.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), як провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з ч.ч.1-3ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

При цьому, частина перша та друга статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно з положеннями ст.68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату,пенсію,стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей,що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Розмір відрахувань із заробітної плати визначений нормами ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» та ч.ч. 1,2 ст.128 КЗпП України. Так, загальний розмір усіх відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 20 %, а у випадках, окремо передбачених законодавством України 50 % заробітної плати, яка належить до виплати працівникові (стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільнонебезпечним діянням). Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий.

Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому, передбачене абз. 2 ч.2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до п.п.1 ч.4 ст.59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалося виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі №756/8815/20.

За зверненням ОСОБА_1 арешт коштів з рахунку для отримання грошових коштів не був знятий державним виконавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку що при накладенні арешту на грошові кошти відповідно до постанови від 22.07.2020 року державний виконавець за відсутності інформації про наявності на рахунку боржника коштів на які накладення арешту заборонено законом, діяв правомірно, однак, зважаючи на те, що відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» такий рахунок є рахунком для зарахування заробітної плати, бездіяльність державного виконавця після отримання такої інформації щодо не зняття арешту з рахунку № ( НОМЕР_1 ), є неправомірною, такий арешт підлягає зняттю.

З огляду на зазначене скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Коростишівського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького МУМЮ України щодо не зняття арешту з рахунку НОМЕР_1 ), відкритому в АТ «КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 .

Зобов`язати уповноваженого державного виконавця Коростишівського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького МУМЮ України у виконавчому провадженні 80106232 зняти арешт з рахунку НОМЕР_1 ), відкритому в АТ «КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , накладений постановою старшого державного виконавця Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 04.03.2026 року у виконавчому провадженні № 80106232 про арешт коштів боржника.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали проголошено 19.05.2026 року.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя Г.В.Соловей