Рішення № 136685258, 20.04.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/408/26

Провадження 2-1058/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Потабенко Л.В.

при секретарі Мищихіній Т.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення суми боргу за кредитним договором, посилаючись на те, що 17.05.2021 року відповідач підписав заяву-договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування, яку необхідно розуміти як кредитний договір №002/10216415-SР. Згідно умов кредитного договору відповідачу надається кредитний ліміт зі сплатою відсотків за користування ним. Відповідач підтвердив свою згоду на прийняття умов договору. Однак відповідач не виконав своїх зобов`язань, на підставі чого заборгував банку суми з повернення кредиту та відсотків на загальний розмір 56 934,48 грн., з яких 29 995,34 грн. борг з кредиту та 26 939,14 грн. борг з відсотків. Враховуючи, що добровільно сплатити суму боргу відповідач не бажає, представник позивача просив суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 56 934,48 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 10.10.2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

17.02.2026 року на адресу суду відповідач надав відзив в якому зазначив, що не визнає факт укладення із АТ «ТАСКОМБАНК» кредитного договору №002/10216415-SР, оскільки він відсутній в матеріалах справи. Надані стороною позивача докази є неналежними та недостовірними доказами, оскільки не містять дати їх складання та підписів відповідальних осіб, що їх складали. Крім того зазначив, що позивачем не надано до суду первинного бухгалтерського документу, що підтверджує перерахування відповідачу коштів, а тому просив в задоволенні позову відмовити повністю.

23.02.2026 року на адресу суду представником позивача подано відповідь на відзив в якому він зазначив, що фактичне отримання та використання кредитних коштів відповідачем підтверджуються первинними банківськими документами, саме випискою №002/10216415-SP по особовому рахунку за період з 17.05.2021 по 30.09.2025. Згідно з випискою, відповідач не лише отримав кошти, а й здійснював активні операції з ними, що свідчить про визнання умов договору шляхом конклюдентних дій. Долучений позивачем до матеріалів справи розрахунок заборгованості підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, залишок заборгованості за наданим кредитом, а також включає суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду. Крім того розрахунок містить прізвище, ім`я та по батькові уповноваженої особи, що є достатнім для ідентифікації та відповідає положенням законодавства щодо наявності інших даних, що дають змогу ідентифікувати відповідну особу.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явилися на адресу суду представником подано клопотання про розгляд справи без його участі, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.05.2021 року між сторонами було підписано заяву-анкету №002/10216415-SP щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».

Відповідно до вказаної заяви-анкети №355950, відповідач підтвердив, що приймає (акцептує) всі умови Публічної пропозиції (оферти) AT «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», яка розміщена разом з додатками, в тому числі, але не виключно, тарифами, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспортом споживчого кредиту на сайті банку за посиланнями https://tascombank.ua/ та https://sportbank.com.ua, які він разом з додатками отримав в мобільному додатку «Sportbank» та з якими він ознайомлений, повністю згоден, зміст розуміє, положень якої зобов`язався неухильно дотримуватися.

Акцептована відповідачем публічна пропозиція разом з даною заявою-анкетою складають Договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».

Згідно Заяви №355950 про приєднання до частини Публічної пропозиції AT «ТАСКОМБАНК», ОСОБА_1 підтримав, що приймає всі умови Публічної пропозиції (оферти) АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної катки, надання банківських, фінансових послуг в межах проекту «Sportbank».

Відповідачу було надано послугу кредитування рахунку та встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 100000 грн.), а саме надані кредитні кошти в сумі 30 000,00 грн., на строк користування до 16.05.2024 року.

Кредитні кошти відповідачу було надано у спосіб, зазначений в кредитному договорі, що підтверджується відповідною випискою, отже позивач, свої обов`язки за кредитним договором виконав в повному обсязі, однак умови вищезазначеного кредитного договору відповідачем залишаються невиконаними, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, що мало наслідком утворення заборгованості.

Відповідно розрахунку заборгованості, станом на 30.09.2025 року виникла заборгованість, яка становить 56 934,48 грн.. в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 29 995,34 грн., заборгованість за процентами (в т. ч. прострочена) 26 939,14 грн.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд зазначає.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У розумінні ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зіст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «ТАСКОМБАНК» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд переконаний, що останній вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

На підтвердження умов надання кредиту відповідачу та порушення зобов`язання останнім позивач надав суду виписку по особовому рахунку відповідача за період з 17.05.2021 до 30.09.2025 року.

Факт користування відповідачем грошовими коштами АТ «ТАСКОМБАНК» доведено та не спростовано відповідачем.

Отже, суд дійшов до висновку, що позовна вимога у частині стягнення з відповідача суми тіла кредиту у розмірі 29 995,34 грн. є обґрунтованою та такою, яка підлягає до задоволення.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 26 939,14 грн.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ТАСКОМБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ч. 2 ст.1056-1ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст.1050ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві-анкеті позичальника № НОМЕР_1 процентна ставка не зазначена.

Судом встановлено, у заяві-договору №355950 від 17.05.2021 року, наданій позивачем в копії, відповідач проставив свій підпис, яким підтверджує, що приймає (акцептує) умови Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК», яка розміщена разом з Додатками, Тарифами, Паспортом споживчого кредиту тощо на сайті банку. Проте, до матеріалів справи долучено копію Типової форми Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, без підпису відповідача на ньому про ознайомлення саме із цією редакцією Публічної пропозиції.

Також до позовної заяви долучено Тарифи без підпису відповідача на них про ознайомлення саме із цією редакцією Тарифів та Умов обслуговування.

Також до позову не долучено доказів щодо розміру встановленого кредитного ліміту по рахунку позивача. Натомість, долучені до позовної заяви виписки про рух грошових коштів на рахунку не містять інформації про дату та розмір встановленого кредитного ліміту та умови його використання.

В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови кредитування, відсутність у заяві-договору відомостей щодо домовленості сторін про сплату процентів, надана банком Публічна пропозиція та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, у якому сторонами погоджується розмірі кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов`язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст. 77-80 ЦПК України).

Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 6ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2ст. 13 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3ст. 13 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження вимог банку про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитними коштами.

У цьому випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів»(далі - Закон №1023-XII).

Згідно з п. 22 ч.1ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4ст.42Конституції Україниучасть у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід зауважити, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

З огляду на вищевикладене, на підставі наданих позивачем доказів, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ «ТАСКОМБАНК» дотримався вимог, передбачених ч. 2ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодив зі споживачем саме ті умови, про які зазначав при подачі позову.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Вищевказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини.

У позовній заяві АТ «ТАСКОМБАНК» просив розглянути справу у його відсутність, доказів на підтвердження позовних вимог в частині стягнення відсотків не надав, тобто, скористався своїми правами, передбаченим ЦПК України, на власний розсуд.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «ТАСКОМБАНК» в частині стягнення 26 939,14 грн. заборгованості за відсотками не підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору, що понесені та документально підтверджені позивачем, у розмірі 2662,40 гривень, в порядкуст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.12,76-81,89,141,258,259,263-265,273,274,279 ЦПК України, ст.ст.526,610,611,626,628,638,1048,1049,1054,1056 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТАСКОМБАНК» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 09806443) кредитну заборгованість за Заявою договором №002/10216415-SР від 17.05.2021 року в сумі 29 995, 34 грн. та судовий збір в розмірі 2662,40 грн., а всього стягнути 32 657,74 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Л.В.Потабенко