Рішення № 136685000, 20.05.2026, Бродівський районний суд Львівської області

Справа № 439/703/26

Провадження № 2-а/439/11/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області у складі

головуючого судді Войтюк Т.Л.,

з участю секретаря судового засідання Бойко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Броди, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, про визнання протиправною і скасування постанови про адміністративне правопорушення,

у засіданні приймали участь:

представник позивача адвокат Кравчун Д.В.,

представник відповідача Яремчук Я.В.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА за №6737666 від 28.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування заявлених вимог вказує, що оскаржувана постанова серії ЕНА за №6737666 від 28.02.2026 є протиправною. Позивач зазначає, що відсутні відомості щодо зупинки транспортного засобу, оскільки працівники поліції не зупиняли транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Окрім цього, працівники поліції не встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, такий факт може бути встановлено лише записами з бодікамер, проте з наданого відеозапису з місця події такого не встановлено. Також додає, що працівники поліції формально та неповно розглядали дану адміністративну справу, оскільки опирались лише на своє внутрішнє переконання та жодних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 не було надано. Враховуючи вищезазначене, позивач просить скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Ухвалою судді від 31.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

07.04.2026 року відповідач подав відзив. У відзиві представник відповідача на спростування доводів позивача зазначив, що факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 підтверджуються наданими матеріалами відео фіксації, оскільки з відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 намагався уникнути відповідальності, вийшовши з-за водійського місця транспортного засобу та стверджував, що він не водій, проте жодних інших осіб поблизу не було. Окрім цього, не заперечує що транспортний засіб марки Cherokee, реєстраційний номерний знак: НОМЕР_1 , належить йому та саме він витягнув ключі від транспортного засобу та закрив його. Зазначає, що ОСОБА_1 був проінформований про те, що ведеться відео фіксація розмови, та винесено постанову про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП з яким ОСОБА_1 був згідний про що свідчить підпис у постанові.

10.04.2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. У даній відповіді зазначив, що відзив відповідача є необґрунтованим та в якому не надано доводів щодо зупинки транспортного засобу та особи, яка керувала ним, а тому просить закрити справу про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні 20.05.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав заявлених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні, у задоволенні позовних вимог просив відмовити, спираючись на доводи зазначені у відзиві на позовну заяву.

Суд, вислухавши пояснення сторін у справі, дослідивши письмові матеріали справи, переглянувши диск, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

28.02.2026 року відносно позивача була винесена постанова серії ЕНА №6737666 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст.126 КУпАП. Відповідно до зазначеної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що 27.02.2026 року о 23 годині 12 хвилин ОСОБА_1 по вулиці Тернопільська в місті Броди керував транспортним засобом марки Jeep Cheroki, реєстраційний номерний знак: НОМЕР_1 та під час зупинки на вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення водія належної категорії щодо керування автомобілем, чим порушив п.2.4.а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність передбачена ч.1 ст.126 КУпАП.

Із досліджених в судовому засіданні відеозаписів фіксації правопорушення, вбачається, що 27.02.2026 року о 23 годині 12 хвилин ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу марки: Jeep Cheroki, реєстраційний номерний знак: НОМЕР_1 .

На вимогу поліцейського пред`явити посвідчення водія ОСОБА_1 відмовився, стверджуючи, що не керував даним транспортним засобом.

З встановлених судом обставин справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, щодо правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, які регулюються положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306 (далі ПДР).

Нормативними положеннями статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

За змістом пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Нормою статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Себто засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є доказами у справах про адміністративне правопорушення.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України Закону України «Про Національну поліцію» акцентовано, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання (пункт 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію»).

Вимогами частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» закріплено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 2.1. а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з вимогами п. 2.4.а ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.

Відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із доказів у справі вбачається, що 27.02.2026 року о 23 годині 12 хвилин ОСОБА_1 по вулиці Тернопільська в місті Броди керував транспортним засобом марки Jeep Cheroki, реєстраційний номерний знак: НОМЕР_1 . Поліцейські зафіксували рух транспортного засобу із несправною лівою фарою у темну пору доби. На відео зафіксовано, що поліцейські здійснили рух за вказаним автомобілем негайно. В подальшому на відео зафіксовано транспортний засіб Jeep Cheroki, реєстраційний номерний знак: НОМЕР_1 , з якого вийшов водій ОСОБА_1 .

Це підтверджується, зокрема відеозаписом із бодікамери поліцейського, який суд визнає допустимим доказом у справі. Згідно із відеозаписом автомобіль ОСОБА_1 стоїть запаркований із водійського місця вийшов водій ОСОБА_1 , інших осіб, які могли б керувати транспортним засобом на відео не зафіксовано. Така обставина вказує на те, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом.

На вимогу поліцейського пред`явити посвідчення водія ОСОБА_1 відмовився, стверджуючи, що не керував даним транспортним засобом.

Під час спілкування поліцейського з ОСОБА_1 йому повідомлено, що в автомобіля під час руху зафіксовано несправність лівої фари.

Під час винесення оскаржуваної постанови, права особі, передбачені ст. 268 КУпАП роз`яснені.

Отже позивачем не спростовано докази, які надані відповідачем на дослідження суду.

Згідно із ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Працівником органу Національної поліції дотримано вимоги статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у фабулі оскаржуваної постанови викладено опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначено нормативно-правовий акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Окрім цього, відповідачем правильно застосовано вид та розмір адміністративного стягнення. Тобто, відповідач при винесенні постанови відносно позивача, діяв у рамках чинного законодавства України та у спосіб визначений законом.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За встановлених обставин справи, суд приходить до переконання щодо відсутності порушень із боку працівника органу Національної поліції вимог статей 278-279 Кодексу України про адміністративні правопорушення у таких спірних правовідносинах. Відтак позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 5, 6, 8-10, 72-78, 241-246, 286 КАС України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, про визнання протиправною і скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: пл. Г.Григоренка, буд. 3, м. Львів, ЄДРПОУ 40108833.

Повне рішення суду складено 20 травня 2026 року.

Суддя Т.Л.Войтюк