Ухвала суду № 136684908, 13.05.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5747/26

1-кп/308/545/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

підозрюваного - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області клопотання прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12026071030000307, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 березня 2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця м. Тернівка, Дніпропетровській області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українеця за національністю, неодруженого, раніше судимого вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2020 за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України у виді 3 років позбавлення волі, курсанта 5 навчального взводу 2 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат»,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження № 12026071030000307, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 березня 2026 року, відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.03.2026 відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначення розміру застави в порядку, передбаченому ст. 182 КПК України, із покладенням на нього обов`язків, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 14.05.2026 року включно.

У зв`язку з закінченням строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, прокурором подано клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Клопотання мотивоване тим, що провести судовий розгляд кримінального провадження до строку закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою неможливо. Разом з цим, ризики, які встановленні судом під час обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 не зменшились та продовжують об`єктивно існувати, подальше тримання під вартою обвинуваченого є виправданим та необхідним, а тому прокурор просить продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів.

У судовому засіданні, прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.

Потерпілий в судове засідання не з`явився, проте, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання. Зазначив, що не погоджується з правовою кваліфікацією діяння, вчиненого ОСОБА_4 . Потерпілий добровільно передав банківську картку обвинуваченому та просив зробити покупки, у зв`язку з чим таємного викрадення майна нема, натомість є неналежне виконання довірителем своїх обов`язків. Просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем несення служби, так як обвинувачений є військовослужбовцем, тому буде перебувати під належним контролем командира.

Обвинувачений у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника. Вказав, що знаходився на лікуванні разом з потерпілим, який сам добровільно віддав свою картку для того, щоб він купив йому продукти та ті речі, які він просив. Додав, що перебуває на лікуванні у зв`язку хворою ногою, яку треба оперувати, однак, через його ув`язнення запланована операція не була зроблена. В умовах СІЗО йому не можуть надати належний медичний догляд.

Заслухавши думку прокурора, позицію обвинуваченого та його захисника, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ КПК України.

За наслідками розгляду питання, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів пов`язане із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжних заходів є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Окрім цього, з ст. 199 КПК України вбачається, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що зазначені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Таким чином, під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з врахуванням правил, передбачених розділом ІІ КПК України, ч. 3 ст. 315, суд повинен дослідити заявлені прокурором обставини, які підтверджують, що надані сторонами кримінального провадження докази свідчать про те, що ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, не зменшилися, обставини, які свідчать, що завершити судовий розгляд даного кримінального провадження до закінчення попередньої ухвали не є можливим.

Підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу вигляді тримання під вартою стало обґрунтоване обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і стороною захисту не спростовано даної обставини.

Сукупність фактичних даних, які містяться в матеріалах кримінального провадження, дають підстави вважати пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення обґрунтованим, а обставини здійснення обвинуваченим конкретних дій та доведеність його вини оцінюються судом у сукупності з іншими доказами в нарадчій кімнаті.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри (обвинувачення) не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку».

Фактичні дані, які є необхідні для висновку суду про наявність обгрунтованого обвинувачення особи, не включають в собі оцінки окремих доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише повинні бути достатніми для надання їм розумної оцінки для визначення того, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості обвинувачення є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Ризики, які стали підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, що обґрунтовується такими обставинами:

- ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, та будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує, з метою уникнення покарання може переховуватися від суду;

- у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, неможливо буде запобігти контактам обвинуваченого ОСОБА_4 з потерпілим у кримінальному провадженні та з встановленими свідками;

- ОСОБА_4 є особою, яка раніше неодноразово притягалась до кримінальної відповідальност,і та являється раніше судимою особою за майнові злочини, що підтверджує наявність ризику вчинення нових кримінальних правопорушень.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак, вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що ризики, заявлені прокурором продовжують існувати.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , вагомість наявних доказів вини останнього, його репутацію, відсутність міцних соціальних зв`язків у місці проведення судового провадження, обвинувачення останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення, будучи судимим за вчинення кримінального правопорушення проти власності, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту чи застави, не забезпечить у повній мірі виконання останнім його процесуальних обов`язків та запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню, що негативно вплине на захист охоронюваних законом прав та інтересів суспільства.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України конкретними підставами і метою їх застосування. Тому, на переконання суду, наявні підстави для продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, що обумовлено необхідністю завершення судового розгляду кримінального провадження та відсутністю на даний час підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що подане прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Одночасно, пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України визначено, що відносно особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, слідчий суддя, суд з урахуванням положень ст.ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, обвинуваченого, тяжкістю злочину, у вчиненні якого він підозрюється чи обвинувачується. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України, суд взяв до уваги як характер кримінального правопорушення, у якому обвинувачується особа, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу обвинуваченого, його майновий стан, та дійшов висновку за можливе визначити розмір застави, який в достатній мірі гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, у межах, встановлених ч. 5 ст. 183 КПК України, на рівні нижньої межі, а саме у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У разі внесення застави, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, на обвинуваченого ОСОБА_4 слід покласти обов`язки: прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою, не відлучатись із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу прокурора чи суду, здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 186, 193, 196, 197, 309, 314, 315 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Продовжити строк дії обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560,00 грн (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят грн 00 коп.) з покладенням встановлених даною ухвалою обов`язків у разі її внесення, на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів, а саме до 11 липня 2026 року.

У разі внесення застави у зазначеному розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки:

1) прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою;

2) не відлучатись із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу прокурора чи суду;

3) здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління ДСА України в Закарпатській області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, в якій утримується обвинувачений.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти, про що повідомити Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Роз`яснити заставодавцю та обвинуваченому, що відповідно до ч.ч. 8, 9, 10 ст. 182 КПК України, у разі якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою в судовому засіданні за участю обвинуваченого, заставодавця та прокурора у порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Час та дата оголошення повного тексту ухвали 09 год. 50 хв. 18 травня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1