Ухвала суду № 136684766, 27.04.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/16590/25

Провадження №2/369/6134/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Козак І.А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву адвоката Мусійченка Данила Леонідовича, який діє в інтересах АТ КБ "ПриватБанк" про відмову від позову, скасування заходів забезпечення позову та повернення судового збору по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лавриненко Оксана Іванівна, про визнання недійсним договору дарування та відновлення становища, яке існувало до порушення -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лавриненко Оксана Іванівна, про визнання недійсним договору дарування та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Козак І.А. від 30.09.2025 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження і розпочато підготовче провадження.

20.03.2026 року до суду надійшла заява адвоката Мусійченка Данила Леонідовича, який діє в інтересах АТ КБ "ПриватБанк" про відмову від позову та скасування заходів забезпечення позову. Вказав, що 17.03.2026 заборгованість згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 у справі 910/6982/25 добровільно погашена в повному обсязі, таким чином відпала необхідність у розгляді цивільної справи № 369/16590/25 та підтриманні позовних вимог. Тому АТ КБ "ПриватБанк" відмовляється від позовних вимог. Також представник позивача просив скасувати вжиті судом заходи забезпечення позову та повернути 50% сплаченого судового збору.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, доводи заяви, дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача, виходячи з наступного.

Що стосується відмови від позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Положеннями ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Також, положеннями п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Згідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява є обгрунтованою та дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача та закриття провадження у справі, оскільки це не суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства та не порушує права третіх осіб, суд вважає за необхідне прийняти відмову від позову, а провадження у справі - закрити.

Що стосується скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.01.2026 року накладено арешт на земельну ділянку площею 0,1198 га, кадастровий номер 3222481600:02:007:0218, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ресстраційний номер об`єкта нерухомого майна 11632632000, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

На час вирішення клопотання, як вказав представник позивача, сторонами спір врегульовано та всі зобов`язання виконано.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року: розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії ; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Питання про скасування заходів забезпечення позову судом може бути вирішено судом при вирішенні питання про відмову в частині позовних вимог.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Оскільки на даний час сторони врегулювали спір щодо позовних вимог, позивач відмовився від позову, враховуючи наявність арешту порушує права власника та суперечить приписам статей 319, 321 ЦК України, суд вважає клопотання обгрунтованим, а заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Щодо повернення судового збору.

Згідно з ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення

у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі відмови позивача від

позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Судом встановлено, що при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 4844,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №BOJ68B4D7W від 08.09.2025.

Враховуючи відмову позивача від позову, судовий збір у розмірі 2422,40 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 210, 158, 293 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката Мусійченка Данила Леонідовича, який діє в інтересах АТ КБ "ПриватБанк" про відмову від позову, скасування заходів забезпечення позову та повернення судового збору - задовольнити.

Прийняти відмову Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" від позову.

Провадження по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лавриненко Оксана Іванівна, про визнання недійсним договору дарування та відновлення становища, яке існувало до порушення закрити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.01.2026 року накладено арешт на земельну ділянку площею 0,1198 га, кадастровий номер 3222481600:02:007:0218, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ресстраційний номер об`єкта нерухомого майна 11632632000, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.01.2026 року зберігають свою дію до набрання законної сили цією ухвалою суду.

Повернути АТ КБ "ПриватБанк" з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору при подачі позовної заяви до суду, згідно платіжної інструкції №BOJ68B4D7W від 08.09.2025 року у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ірина КОЗАК