Ухвала суду № 136684659, 13.05.2026, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1194/26

Провадження № 1-кс/366/256/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2026 с-ще Іванків

Слідчий суддя Іванківського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

слідчого ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника, адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого ВРЗЗС СВ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ВП №1 ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12026111180000154 внесеному в ЄРДР 12.05.2026, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Вовчків Поліського району Київської області, тимчасово непрацюючого, не військовослужбовця, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286-1 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді в рамках зазначеного кримінального провадження з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .

Клопотання мотивоване тим, що 11.05.2026 о 22 годині 20 хвилині водій ОСОБА_5 , керуючи в особистих цілях автомобілем марки «ЗАЗ» моделі «110306» реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , та рухаючись у бік с. Жміївка по автодорозі сполученням «Термахівка-Малин-Черняхів», у порушення вимог: пункту 1.5, підпунктів б) та д) пункту 2.3 ПДР України проявив особисту необережність та недбалість до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, належним чином не стежив за дорожньою обстановкою та своєчасно не відреагував на її зміну, створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху; підпункту а) пункту 2.9 ПДР України керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння; пункту 12.1 ПДР України проявив злочинну самовпевненість, не врахував дорожню обстановку, а також стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, в результаті чого не впорався з керуванням та допустив виїзд на праве узбіччя по напрямку руху, з подальшим заносом автомобіля та з`їздом до правого кювету, внаслідок чого відбулося перекидання автомобіля.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної події пасажири автомобіля: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток лівої гомілки, які відповідно до п. 2.2.1 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6 відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька АДРЕСА_4 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: політравми, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою шийного та поперекового відділів хребта, закритої травми грудної клітини, перелому 9-12 ребер ліворуч, пневмотораксу ліворуч, розриву селезінки, гемоперитенеум, травматичний шок 2 ст., перелому правої плечової кістки, які відповідно до абз. й), о) п. 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_5 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: політравми, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою головного мозку, забою шийного відділу хребта, перелому остистого відростку тіла С7, компресійного перелому тіла Th6, перелому тіла Th7, перелому дужок Th6, перелому поперечних відростків Th6-9, травматичного розриву серозної оболонки поперекового-ободової кишки, гематоми брилі товстої кишки, травматичного пошкодження печінки, гемоперитенеум, які відповідно до абз. й), о) п.2.1.3. (обрати пункт і абзац відповідно до Правил) Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за небезпекою для життя.

Грубі порушення водієм ОСОБА_5 вимог пункту 1.5, підпунктів б) та д) пункту 2.3, підпункту а) пункту 2.9 та пункту 12.1 Правил дорожнього руху України перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості потерпілій ОСОБА_7 , та тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 та

ОСОБА_8 ..

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесне ушкодження та тяжкі тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.

Підозра ОСОБА_5 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні матеріалами (доказами), а саме: відомостями, які містяться в рапортах помічника чергового ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області від 11.05.2026 року, щодо отримання повідомлення на спецлінію 102 про виявлення факту ДТП.; відомостями які містяться в протоколі огляду місця події та додатком до нього (ілюстративною фото таблицею) від 12.05.2026 року; показаннями потерпілих; показами ОСОБА_5 , який підтверджує факт та обставини ДТП; висновком медичного обстеження ОСОБА_5 та іншими матеріалами кримінального провадження.

12 травня 2026 року о 00 год. 08 хв. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку ст. 208 КПК України затримано за підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.

12 травня 2026 року, за погодження з прокурором, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України та вручено її письмову копію.

В обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , слідчий зазначає, що на теперішній час існують ризики, передбачені пп. 1,2,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України зокрема :

- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286-1 Кримінального кодексу України, санкція за яке передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, а відтак розуміючи, що у разі визнання його винним у вчиненні вказаного злочину йому загрожує покарання у виді позбавлення волі, а тому через що останній, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим унеможливить виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України;

- п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, що має істотне значення для встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення.

- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , у зв`язку з наданням копій матеріалів кримінального провадження, так як останні додані в обґрунтування вказаного клопотання, а тому останньому відомі анкетні данні, місця проживання свідків у вказаному кримінальному провадженні, а тому Він може незаконно впливати на потерпілого та свідків у вказаному проваджені, які надавали викривальні покази щодо нього, а відтак підозрюваний, перебуваючи на свободі матиме можливість незаконно впливати на них, таким чином перешкоджати повному та об`єктивному проведенню як досудового розслідування так і встановленні судом істини у справі, так як відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу;

- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто незаконно впливати на осіб, які на теперішній час не допитані як свідки, зокрема не встановлені та не допитано в якості свідків;

- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , може продовжити скоєння кримінальних правопорушень, оскільки перебуваючи на волі під час здійснення впливу на свідків, потерпілого та або інших осіб, які на даний час не допитані в якості свідків може здійснювати в їх адресу як погрози спричинення тілесних ушкоджень, так і безпосередньо їх спричинювати, тощо.

Слідчий вважає, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти зазначеним вище ризикам та досягти мети, передбаченої ст. 177 КПК України, тому просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.

У судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 підтримав клопотання з викладених у ньому підстав та просили його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_5 просив не застосовувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, а застосувати запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі. Провину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав, на даний час він є обмежено придатним, у зв`язку з операційним втручанням, але краще він піде служити, щоб відшкодувати шкоду потерпілим. Майна він не має. Як альтернативу, просив обрати йому запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту. Так він зможе допомагати потерпілим матеріально.

Захисник, адвокат ОСОБА_6 також просив застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід, не пов`язаний з позбавлення волі, у зв`язку з визнанням вини ОСОБА_5 та злочином, вчиненим з необережності. Достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не наведено.

Прокурор ОСОБА_4 зазначила, що родина не є гарантією належної поведінки. Ризики переховування дійсно існують, оскільки за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286-1 Кримінального кодексу України, санкція за яке передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років,. Крім того, ОСОБА_5 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується постановою Іванківського районного суду Київської області від 26.01.2026 по справі №366/4150/25, яка набрала законної сили 06.02.2026.Він був позбавлений права керування транспортними засобами на 1 рік, однак не лише порушив цю заборону, а й знову сів за кермо у стані алкогольного сп`яніння ( 1,86 проміле).

Слідчий суддя, розглянувши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, вислухавши учасників судового розгляду, приходить до такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 цієї статті, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

наявність достатніх підстав вважати, що існує, хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті (особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт), не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області проводиться до судове розслідування кримінального провадження № 12026111180000154 відомості про яке внесено в ЄРДР 12.05.2026, за ознаками кримінальних правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України відносно ОСОБА_5 , за зазначених вище обставин.

12 травня 2026 року о 00 год. 08 хв. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку ст. 208 КПК України затримано за підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.

12.05.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України підтверджується наданими слідчим до клопотання матеріалами кримінального провадження.

Щодо існування ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.

У клопотанні слідчий посилався на існування ризиків, передбачених п. 1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286-1 Кримінального кодексу України, санкція за яке передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, а відтак, розуміючи, що у разі визнання його винним у вчиненні вказаного злочину йому загрожує покарання у виді позбавлення волі, через що останній, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим унеможливить виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України.

Щодо ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд приходить до висновку про його відсутність , оскільки кримінальне правопорушення пов`язане з ДТП , транспортний засіб вилучений. Відтак відсутні речі, які можна знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, що має істотне значення для встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Щодо ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ( незаконний влив на свідків, потерпілих). ОСОБА_5 відоме місце проживання свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, відтак існує ризик його впливу на потерпілих і свідків з метою схилення їх до надання неправдивих свідчень про обставини ДТП та події, які їм передували.

Щодо ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином).Суд приходить до висновку про недоцільність у судовому засіданні існування цього ризику (не конкретизовано)

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинення інших кримінальних правопорушень).Існування цього ризику обґрунтоване. Особа, будучи позбавленим права керування транспортними засобами за рішенням суду, факт продовжив такі дії сів за кермо у стані алкогольного сп`яніння, в результаті спричинив ДТП.

Щодо можливості застосування більш м`якого виду запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Метою та підставою застосування строку тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12026111180000154 відомості про яке внесено в ЄРДР 12.05.2026.

Обставини, викладені в цій ухвалі у повній мірі узгоджуються з наданими прокурором матеріалами кримінального провадження. Сторони таких відомостей не оспорюють.

Щодо існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого злочину за ч.2 ст. 286-1 КК України, дослідивши надані слідчим докази в своїй сукупності, враховуючи відсутність заперечень сторони захисту щодо достовірності їх змісту, слідчий суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_5 вбачається причетність до діяння, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесне ушкодження та тяжкі тілесні ушкодження.

Щодо існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України та зазначених слідчим у клопотанні, слідчий суддя зазначає про доведеність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

На переконання слідчого судді застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливо, оскільки вони не зможуть запобігти існуючим ризикам.

Щодо альтернативного запобіжного заходу.

Прокурор, у разі застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою у вигляді застави, просив визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів з покладенням обов`язків, визначених ст. 194 КПК (у разі внесення застави):

- прибувати до визначеної слідчої особи (слідчий, прокурор чи суд) за першим викликом;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

- утримуватись від спілкування зі свідками та підозрюваними, іншими особами з приводу обставин.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 183 КПК (абзац 1 частини 3 статті 183 КПК).

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається у таких межах : щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Зі структури статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в цілому, та її третього пункту, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (див. зокрема, пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musucv.Moldova від 06.11.2007, заява №.42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти росії від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).

У рішенні ЄСПЛ у справі Punzeltv.CzechRepublic від 25.04.2000 (заява №31315/96, пункт 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ні в подальшому встановлена застава у розмірі 30000000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.

Розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а також положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують слідчого суддю на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

При вирішенні цього питання слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке, у разі доведеності його винуватості, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі від 3 до 5 років.

Щодо майнового стану то слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 тимчасово не працює, проте має неофіційний дохід в результаті підробітків.

Врахувавши все викладене у своїй сукупності, слідчий суддя приходить до висновку визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів застосування.

Оскільки внаслідок кримінального правопорушення, у складі якого підозрюваний ОСОБА_5 заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості потерпілій ОСОБА_7 , та тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , застава може бути звернута, як відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, витрат на лікування потерпілих.

Саме такий розмір застави матиме стримуючий фактор від вчинення підозрюваним ризиків та стимулюватиме його для дотримання процесуальних обов`язків.

Щодо покладення запропонованих слідчим обов`язків, то клопотання в цій частині підлягає задоволенню частково.

Обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на даний час неможливе, оскільки матеріали клопотання не містять інформації про власника будинку в якому ОСОБА_5 проживає та його волевиявлення з цього (заперечує чи ні).

Слідчий суддя приходить до висновку про відмову у покладенні обов`язку прибувати до слідчого, прокурора за першою вимогою, оскільки такий обов`язок покладається на особу автоматично, з моменту набуття нею статусу підозрюваного, в силу п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК. Ба більше, покладення такого обов`язку не узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 194 КПК.

Щодо інших запропонованих обов`язків, слідчий суддя вважає їх достатніми та необхідними для належної процесуальної поведінки підозрюваного.

За таких обставин, клопотання підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 196, 197, 206, 303, 304, 376, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання задовольнити частково.

Обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, з його утримуванням у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. Дегтярівська, 13).

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов`язків, визначених КПК України, визначити запобіжний захід у виді застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області:

код ЄДРПОУ 26268119, банк отримувача: Держказначейська служба України, м.Київ, рахунок отримувача: UA768201720355259001000018661.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов`язки:

- прибувати до визначеної слідчої особи (слідчий, прокурор чи суд) за першим викликом;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

- утримуватись від спілкування зі свідками та підозрюваними, іншими особами з приводу обставин.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 10.07.2026 (включно).

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 та слідчого суддю Іванківського районного суду Київської області ОСОБА_1 .

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Встановити строк дії цієї ухвали до 10.07.2026 (включно).

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1