Ухвала суду № 136684199, 19.05.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/15386/25

1-кп/357/264/26

У Х В А Л А

19.05.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Біла Церква, Київської області клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, по кримінальному провадженню за №42023112030000357 від 30.08.2023,

У С Т А Н О В И В :

До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, по кримінальному провадженню за №42023112030000357 від 30.08.2023, одночасно з клопотанням про дозвіл на затримання обвинуваченого з метою приводу.

В обґрунтування заявленого клопотання прокурор зазначає, що ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що за не встановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановлені дату та час, однак не пізніше серпня 2023 року, у ОСОБА_4 як орендаря нежитлових приміщень, які знаходяться поряд із земельними ділянками з кадастровими номерами 3220484900:03:011:0027, 3220484900:03:011:0026, з цільовим призначенням «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості», які розташовані в с. Піщана Білоцерківського району Київської області та на праві приватної власності належали ОСОБА_5 , виник умисел на незаконне видобування корисних копалин з метою подальшого їх продажу.

Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконне видобування корисних копалин, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не маючи спеціального дозволу на користування надрами, в порушення вимог ст.ст. 4, 13, 14, 15, 16, 18, 19 Кодексу України про надра, якими передбачено, що надра надаються у користування фізичним та юридичним особам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування надрами для видобування корисних копалин, у період часу з серпня 2023 року по 18.10.2023, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, за допомогою спеціальної техніки, а саме: гусеничного екскаватора оранжевого кольору без найменування та державних номерних знаків, на кузові якого на металевій табличці міститься напис «ТУ 2200318192», на земельних ділянках з кадастровими номерами 3220484900:03:011:0027, 3220484900:03:011:0026, що розташовані в адміністративних межах Білоцерківської міської територіальної громади Київської області, які перебували у власності ОСОБА_5 , здійснив незаконне видобування корисної копалини природного некарбонатного середньозернистого піску, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» відноситься до корисних копалин місцевого значення, загальним об`ємом 405,082 м вартістю 233 610,79 грн, що згідно з приміткою до статті 240 Кримінального кодексу України являється великим розміром, оскільки у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 відповідно до Методики визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, затвердженої наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів від 15.09.2022 № 366, завдав збитків навколишньому природному середовищу у сумі 444 577,50 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному видобуванні корисних копалин місцевого значення у великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України.

Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 зник зі свого місця проживання та до теперішнього часу його місцезнаходження не встановлено, в судові засідання не з`являється, таким чином, з боку обвинуваченого ОСОБА_4 вбачається ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду.

На наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду), вказує те, що ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність відносно нього обвинувального акту в суді, в судові засідання, що були призначені до судового розгляду на 09.10.2025, 10.11.2025, 11.12.2025, 17.12.2025, 06.05.2026, будучи належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду від 06.05.2026 до обвинуваченого ОСОБА_4 за клопотанням прокурора застосовувався привід у судове засідання, призначене на 19.05.2026, однак вказана ухвала суду не виконана у зв`язку з відсутністю ОСОБА_4 за місцем проживання.

Крім того, встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2025 № 269 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 14.09.2025 зараховано, зокрема солдата ОСОБА_4 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В подальшому, ОСОБА_4 вибув до військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 на лікування (наказ № 276 від 20.09.2025), яку самовільно залишив та знятий зі всіх видів забезпечення з 23.09.2025 (наказ № 280 від 23.09.2025).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2025 № 290 ОСОБА_4 увільнено від займаних посад та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 02.03.2025.

Вищевказане свідчить, що ОСОБА_4 , маючи реальну можливість з`являтися до суду для розгляду обвинувального акту відносно нього за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, не виконує покладених на нього Законом обов`язку прибувати за викликом суду.

Крім того, ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.07.2025 на ОСОБА_4 покладено обов`язок прибувати за кожною вимогою до прокурора, слідчого, слідчого судді або суду, який ним не виконується.

При оцінці переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання. У параграфі рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25.04.2000 Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, які, у свою чергу, прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що підозрюваному загрожувало відносно суворе покарання.

Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик вчинити інше кримінальне правопорушення), обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 , якому 16.07.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, будучи мобілізованим, 23.09.2025 вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби.

Крім того, ОСОБА_4 офіційних джерел доходу не має, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення з корисливим мотивом, що може спонукати його вчиняти інші кримінальні правопорушення.

На даний час за місцем проживання ОСОБА_4 відсутній, місце його перебування, а також коло зв`язків та інтересів не встановлено.

Наведені вище обставини свідчать, що застосування більш м`яких, окрім як тримання під вартою, запобіжних заходів не може запобігти виникненню ризикам, існування яких обґрунтовано прокурором.

Прокурор судовому засіданні просив вказане клопотання розглядати на розсуд суду.

Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 188 КПК України одночасно з клопотанням про дозвіл на затримання з метою приводу подається клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Однак, клопотання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в даний час не може бути розглянуте, оскільки обвинувачений, як вбачається з клопотання, переховуючись від суду, зник з місця постійного проживання і місце його знаходження в даний час не відоме, а ст. 193 КПК України визначено, що розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою здійснюється за обов`язкової участі обвинуваченого.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувченого ОСОБА_4 підлягає залишенню без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 193 КПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, по кримінальному провадженню за №42023112030000357 від 30.08.2023, - залишити без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяОСОБА_6