Ухвала суду № 136684195, 18.05.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10174/25

1-кп/357/225/26

У Х В А Л А

18.05.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111030001333 від 09.06.2025, та за № 12025111030001404 від 17.06.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Біла Церква Київської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 308, ч. 2 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. На розгляді у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області перебуває об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 308, ч. 2 ст. 307 КК України.

1.1. В судовому засіданні 18.05.2026 прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів із визначенням розміру застави в розмірі шістдесяти п`яти розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян для працездатних осіб.

2.В судовому засіданні учасники висловили наступні позиції:

2.1.Прокурор ОСОБА_3 зазначив, що підстав для зміни або скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 не має, оскільки не змінилися та не зменшилися ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обгрунтовують його тримання під вартою та були враховані судом при застосуванні та в подальшому продовженні зазначеного запобіжного заходу.

2.2.Захисник ОСОБА_5 щодо клопотання про продовження запобіжного заходу частково заперечував. Зазначив, що запобігти встановленим ризикам можливо застосувавши запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

2.3.Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника. Зауважив, що має поганий стан здоров`я, однак не отримує гідного лікування в СІЗО.

3. Заслухавши доводи прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

3.1.Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.04.2026 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06.06.2026 з визначенням альтернативного запобіжного заходу застави у розмірі 65 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 216 320,00 грн.

3.2.Частиною 4 ст. 176 КПК України передбачено, що запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

3.3.З огляду на приписи ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання суд керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і строку тримання під вартою.

3.4.Загальні підстави і порядок застосування запобіжного заходу визначені у ст. 194 КПК України, конструкція якої передбачає чотири рівня дослідження обставин (фактів):

-наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

-наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

-недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;

-врахування строку застосування запобіжного заходу.

3.4.Із обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 308, ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 185 КК України, останні з яких відносяться до тяжких злочинів, відповідно до вимог ч. 5 ст.12 КК України.

3.5.Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом на час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).

3.6.Водночас оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

3.7.Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Щодо ризиків у цьому кримінальному провадженні, то вони заслуговують на увагу.

3.8.На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що обвинувачений може:

- переховуватися від суду,

- незаконного впливати на свідків;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

3.9. ОСОБА_4 обвинувачується зокрема у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч. 4 ст. 185 КК України. Санкції відповідних частин статей відносять інкримінований злочин до тяжких і передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти та від п`яти до восьми років відповідно. Отже, очікування можливого вироку, що передбачає реальний термін ув`язнення, може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності. Тому суд, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_4 , однак у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є слабкі соціальні зв`язки (обвинувачений не одружений, не має дітей). Обвинувачений зазначає, що проживає разом із матір`ю та здійснює догляд за братом, який є особою з інвалідністю та не може самостійно пересуватися, ці обставини самі по собі не свідчать про наявність достатньо стійких соціальних зв`язків, які б виключали ризик ухилення від суду. Крім того, обвинувачений наполягає на необхідності здійснення постійного догляду за братом, який є особою з інвалідністю, однак водночас посилається на наявність у нього самого тяжких захворювань, зокрема туберкульозу, та необхідність постійного лікування і медичного нагляду. Такі доводи у своїй сукупності не узгоджуються між собою та не свідчать про наявність виключних обставин, які б знижували ризик ухилення від суду чи обґрунтовували можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

3.10. Також суд бере до уваги минулу процесуальну поведінку обвинуваченого, яка не підтверджує належної прив`язаності до місця проживання та виконання процесуальних обов`язків. Зокрема, під час намагання працівників поліції виконати ухвалу суду про привід ОСОБА_4 був відсутній за місцем проживання, а його мати не змогла повідомити про місце його перебування. Такі обставини у сукупності з попередніми неявками в судові засідання свідчать про недостатню стабільність соціальних зв`язків обвинуваченого та підсилюють ризик його переховування від суду

3.11.Також достатньо обґрунтованим є ризик незаконного впливу на свідків. При цьому ризик незаконного впливу на інших осіб об`єктивується з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

3.12. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких умов суд доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків та потерпілого, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, обвинувачений може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

3.13. При цьому суд враховує, що на даний час свідки у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 308 та ч. 2 ст. 307 КК України не були допитані в судовому засіданні.

3.14. Щодо ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, суд вважає, що він знайшов своє підтвердження під час розгляду клопотання. Так, ОСОБА_4 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності. Крім того, як вбачається з обвинувального акта в кримінальному провадженні № 12025111030001404 від 17.06.2025, ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень в період з 04.01.2025 по 15.12.2025 (за ч. 1 ст. 308 КК України) та у серпні і листопаді 2025 року (за ч. 2 ст. 307 КК України), тобто вже після надходження до суду обвинувального акта щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. Вказане свідчить про високу схильність обвинуваченого до протиправної поведінки.

3.15. Враховуючи встановлену наявність ризиків, передбачених п. 1 та 3 ч.1 ст.177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, суд вважає обґрунтованою необхідність у продовженні обвинуваченому строку тримання під вартою.

3.16.Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу

3.17.Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв`язку формують у суду переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу.

3.18. Частиною 1 ст. 176 КПК України закріплена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м`якого (особисте зобов`язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).

3.19. В цьому кримінальному провадженні на даному етапі суд не вбачає за можливе запобігти ризикам кримінального провадження із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки (з урахуванням відсутності потенційних поручителів), адже ці заходи пов`язані з потенційним доступом останнього до свідків, щодо яких можливий ризик впливу, без належних стримуючих заходів. Домашній арешт, зокрема цілодобовий, хоча і пов`язаний з ізоляцією підозрюваного від суспільства, однак зважаючи на встановлені на цьому етапі досудового розслідування ризики, може виявитися неефективним з таких же підстав.

3.20.Відтак досліджені під час судового засідання та описані ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні судового провадження. На сьогоднішній день строк тримання підозрюваного під вартою становить п`ять місяців. Таким чином, він не є надмірними, відтак відсутні підстави враховувати строк тримання під вартою в контексті зміни запобіжного заходу, оскільки станом на сьогоднішній день обраний запобіжний захід є належним балансостворюючим фактором захисту прав обвинуваченого і суспільних інтересів у здійсненні оперативного і об`єктивного судового розгляду.

3.21. Водночас, оцінюючи принцип пропорційності втручання у право на свободу особи та необхідність забезпечення балансу між інтересами суспільства і правами обвинуваченого, суд вважає за можливе змінити розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у бік його зменшення.

3.22. Суд враховує, що застава не є покаранням, а виконує виключно превентивну функцію забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання покладених на нього обов`язків. Розмір застави має бути достатнім для гарантування виконання таких обов`язків, але не завідомо непомірним, таким, що фактично нівелює можливість її внесення.

3.23. На цій стадії судового провадження обвинувачений перебуває під вартою, судовий розгляд триває, однак ризики, встановлені судом, не набули додаткового обтяжуючого характеру порівняно з моментом обрання запобіжного заходу. При цьому суд враховує, що строк фактичного тримання під вартою є відносно нетривалим, а визначений раніше розмір застави (65 прожиткових мінімумів) за обставин справи може виявитися надмірним з огляду на майновий стан обвинуваченого та відсутність даних про наявність у нього значних активів.

3.24. Зменшення розміру застави до 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, на переконання суду, з одного боку, зберігає її стримуючий та гарантійний характер, а з іншого відповідає критеріям розумності та співмірності, передбаченим статтями 178, 182 КПК України. Такий розмір є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків у разі внесення застави, у тому числі з урахуванням покладення додаткових обмежень, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України (заборона спілкування зі свідками, носіння електронного засобу контролю тощо).

3.25. Отже, суд доходить висновку, що при збереженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою існують підстави для часткового його пом`якшення шляхом зменшення розміру визначеної альтернативної застави як більш збалансованого механізму забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

3.26. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання прокурора.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 7, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 376, 392 КПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити частково.

2.Продовжити до 16 липня 2026 року включно обвинуваченому ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

3.Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199 680,00 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят гривень 00 копійок).

4.Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області: UA768201720355259001000018661, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Київській області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 26268119.

5.У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обраний запобіжний захід у виді застави.

6.Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу, протягом дії ухвали.

7.У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов`язки:

- прибувати до прокурора, суду за першим викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

- носити електронний засіб контролю.

8. Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з дня внесення застави.

9. Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава може бути звернута в дохід держави.

10. Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

11.На ухвалу суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду

12.Повний текст ухвали оголошений 19.05.2026.

СуддяОСОБА_6