Рішення № 136683957, 20.05.2026, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/194/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 травня 2026 року селище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Ковальчука М.В., з участю секретаря судового засідання Багінської В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом овариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2026 року через підсистему «Електронний суд» товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 02 серпня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір № 02.08.2025-100000435 шляхом підписання заявки, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 8000,00 грн строком кредитування на 168 днів (до 16 січня 2026 року) зі сплатою відсотків зі ставкою «Стандарт» у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, та зі ставкою «Економ» у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт».

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконує, позивач просить стягнути з нього заборгованість, яка утворилася станом на 02 березня 2026 року, в сумі 36240,00 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом 8000,00 грн, заборгованість за відсотками 10640,00 грн, заборгованості за комісією, пов`язаною з наданням кредиту 400,00 грн, заборгованості за додатковою комісією за обслуговування кредитної заборгованості 1200,00 грн та 16000,00 грн заборгованості за відсотками, нарахованими по статті 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач своїм правом подати відзив не скористався.

Судом встановлено, що 02 серпня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 02.08.2025-100000435 шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яка розміщена на сайті кредитора та підписанням заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором, а також підписанням відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

02 серпня 2025 року позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора Е194 підписано заявку до кредитного договору № 02.08.2025-100000435 від 02 серпня 2025 року, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 02 серпня 2025 року за посиланням https:/sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». При цьому, підписанням цієї заявки позичальник підтвердив однозначне та безумовне прийняття (акцепт) пропозиції про укладення кредитного договору (оферти).

Таким чином, 02 серпня 2025 року відповідно до пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки від 02 серпня 2025 року, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» підтвердили укладення електронного кредитного договору.

Пунктами 3.1-3.3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) визначено, що кредитор зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; сума кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; тип кредиту кредитна лінія; строк, на який надається кредит, встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) встановлюються у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.3, 6.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-9347. Днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку, на який надано Кредит. Позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів, комісії у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором, негайно з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання позичальнику кредиту (включаючи безпосередньо день надання кредиту) включно до дати його фактичного повернення. Проценти за користування нараховуються та обліковуються кредитодавцем щоденно. Комісії нараховуються у порядку, встановленому договором. У разі дострокового повернення кредиту позичальник у день цього повернення сплачує кредитодавцю проценти за період фактичного користування кредитом (включаючи безпосередньо день надання кредиту). У разі дострокового повернення кредиту комісія за надання кредиту (або її несплачена частина), яка нарахована, але не сплачена позичальником, сплачується ним у день дострокового повернення кредиту. У разі дострокового повернення кредиту комісія за обслуговування (або її несплачена частина), яка нарахована (включаючи нараховану комісію за всі чергові періоди, передуючі дню дострокового повернення, та за поточний черговий період, у якому відбувається дострокове повернення), але не сплачена позичальником, сплачується ним у день дострокового повернення кредиту (пункт 4.4. договору).

Згідно пункту 10.1, договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця. Договір діє протягом одного року.

Відповідно до умов заявки, сума кредиту становить 8000,00 грн; строк кредитування 168 днів з дати надання кредиту; дата повернення (виплати) кредиту 16.01.2026; процентна ставка: ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка процентна «Стандарт». Комісія, пов`язана з наданням кредиту 5 % від суми кредиту та дорівнює 400,00 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 400,00 грн у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожен день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту, денна процентна ставка 0,91 %.

Сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(й)/її(їх) частини у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000 % річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до статті 625 ЦК України. Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Сторони домовились, що кредитодавець має право вільно здійснювати своє право на застосування та отримання процентів річних як щодо повних сум процентів річних, так і щодо їх частин, як застосовуючи їх (повністю або частково), так і не застосовуючи, що є лише реалізацією кредитодавцем його права і не є зміною умов договору (пункт 17 заявки кредитного договору).

У пункті 14 заявки кредитного договору наведено Графік платежів, згідно якого позичальник зобов`язаний протягом строку кредитування, у дату вказану в графіку погашати кредит рівними частинами, а також сплачувати проценти та комісію (усього 12 платежів).

Додатком до кредитного договору № 02.08.2025-100000435 є інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 .

Квитанцією до платіжної інструкції № 20302-1391-247668170 та інформацією з центрального вузла системи BankID НБУ підтверджується, що ОСОБА_1 , який ідентифікований акціонерним товариством «Універсал Банк», перераховано кошти в розмірі 8000,00 грн, дата операції 02.08.2025, номер картки НОМЕР_1 , призначення платежу: «Видача за договором кредиту № 02.08.2025-100000435».

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 02.08.2025-100000435, яка долучена до позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 становить 36240,00 грн, з яких: 8000,00 грн основний борг, 10640,00 грн заборгованість за процентами, нарахованими за період з 02.08.2025 по 16.01.2026, 400,00 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту, 1200,00 грн додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 16000,00 грн неустойки.

Згідно статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначено Законом України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (надалі Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII електронна комерція - це відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно частинами 2, 4 статті 8 Закону № 675-VIII покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що законом передбачено три різні способи акцепту пропозиції на укладення електронного договору.

Відповідно до частини 8 статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).

Згідно статті 12 Закону № 675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року, у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.

Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Позивачем доведено факт укладення 02 серпня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 кредитного договору № 02.08.2025-100000435 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За умовами договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, комісію, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договорору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Як вбачається із змісту пункту 11.3 кредитного договору, позичальник підтверджує, що вказаний ним при реєстрації номер телефону належить виключно позичальнику, не переданий та не буде переданий в користування та/або володіння та/або розпорядження будь-яким особам, саме цей номер телефону використовується та буде використовуватись позичальником при виконанні даного договору, вчинені будь-яких операцій за ним.

Також в заявці на укладення кредитного договору від 02 серпня 2025 року позичальник власноручно вказав реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів, таким чином підтвердив, що він належить йому.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного договору. Зазначений договір не визнано недійсним.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Згідно з частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За правилами статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом (статті 610, 611 ЦК України).

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в позику коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, у зв`язку з чим вимога ТОВ «Споживчий центр» про стягнення заборгованості за кредитом, відсотками, комісії та додаткової комісії є обґрунтованою.

Разом з тим, щодо обов`язку позичальника сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) складову частину заборгованості в розмірі 16000,00 грн, яка визначена позивачем у позовній заяві як міра відповідальності по статті 625 ЦК України та одночасно визначена у довідці-розрахунку про стан заборгованості як неустойка, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 02.08.2025-100000435 (довідки-розрахунку про стан заборгованості), заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Споживчий центр» становить 36240,00 грн, із яких: 8000,00 грн основний борг, 10640,00 грн заборгованість за процентами, нарахованими за період з 02.08.2025 по 16.01.2026, 400,00 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту, 1200,00 грн додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 16000,00 грн неустойка.

У наданій позивачем довідці-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором ТОВ «Споживчий центр» не зазначено за який саме період здійснено нарахування заборгованості по неустойці (відсутній період нарахування).

При цьому, суд зауважує, що умовами кредитного договору № 02.08.2025-100000435 взагалі не передбачено відповідальності позичальника за порушення строків виконання зобов`язань у вигляді неустойки.

Разом з тим, згідно розрахунку заборгованості, який міститься у позовній заяві, ТОВ «Споживчий центр» визначено складову частину заборгованості в розмірі 16000,00 грн як міру відповідальності позичальника за статтею 625 ЦК України. Періоду нарахування заборгованості по відсотках по статті 625 ЦК України у вищевказаному розмірі, позивачем не зазначено та матеріали справи не містять.

У пункті 17 заявки кредитного договору № 02.08.2025-100000435 сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(й)/її(їх) частини у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000 % річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до статті 625 ЦК України. Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Сторони домовились, що кредитодавець має право вільно здійснювати своє право на застосування та отримання процентів річних як щодо повних сум процентів річних, так і щодо їх частин, як застосовуючи їх (повністю або частково), так і не застосовуючи, що є лише реалізацією кредитодавцем його права і не є зміною умов договору.

Отже, наведене свідчить про те, що сторони в договорі встановили нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі 170000 % річних від суми заборгованості за весь час прострочення виконання будь-якого грошового зобов`язання за кредитним договором за період в межах строку кредитування та після закінчення строку кредитування.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18) відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини 4 статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

Тобто у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною 1 статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 зауважила, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (пункт 6.28).

При цьому Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16).

Умовами кредитного договору № 02.08.2025-100000435 (пункт 17 заявки кредитного договору) сторони передбачили проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 ЦК України та є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання, які одночасно можуть застосовуватися як в межах строку кредитування та як і після закінчення строку кредитування, що суперечить положенням частини першої статті 1048 ЦК України та частини другої статті 625 ЦК України.

Відтак, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача прострочених процентів за користування кредитом в розмірі 16000,00 грн, що передбачено пунктом 17 заявки кредитного договору № 02.08.2025-100000435, відсутні.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20240,00 грн заборгованості за кредитним договором № 02.08.2025-100000435, в тому числі: заборгованість за кредитом 8000,00 грн, заборгованість за відсотками 10640,00 грн, заборгованість за комісією, пов`язаної з наданням кредиту 400,00 грн та 1200,00 грн заборгованості за додатковою комісією за обслуговування кредитної заборгованості.

Частково задовольняючи позов, відповідно до статті 141 ЦПК України, суд присуджує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 512, 514, 526, 1054 ЦК України, статтями 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (адреса місцязнаходження: вул. Саксаганського, 133-А м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 37356833) 20240 (двадцять тисяч двісті сорок) грн заборгованості за кредитним договором та 1486,95 грн судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя М.В. Ковальчук