Рішення № 136683534, 18.05.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/14502/25

2/296/1877/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" травня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира

в складі: головуючого судді Пилипюк Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Алексеєнко В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

17 грудня 2025 року до Корольовського районного суду м. Житомира надійшла позовна заява ТзОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява подана представником позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суду».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29 серпня 2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 486983-КС-003 про надання кредиту (далі по тексту рішення - Кредитний договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у поряду, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Кредитного договору ТОВ «Бізнес позика» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 7 000 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Представник позивача вказує, що ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, перерахувавши 7 000 гривень на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 . Однак, відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконав, розмір його заборгованості станом на 01 грудня 2025 року становить 15 010 гривень, з яких 7 000,00 гривень - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 6 860 гривень - сума прострочених платежів по процентах, 1 150 гривень сума прострочених платежів за комісією.

На підставі наведеного ТОВ «Бізнес позика» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором № 486983-КС-003 про надання кредиту від 29 серпня 2024 року в розмірі 15 10 гривень, а також понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 гривень.

Ухвалою судді від 22 грудня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

24 грудня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає про визнання позову та одночасно просить урахувати, що він наразі не працює та не має постійного доходу. Крім того, відповідач вказує, що він є мобілізованим військовослужбовцем, його матеріальний стан незадовільний, внаслідок чого він не може одноразово погасити борг. У разі ухвалення рішення про стягнення заборгованості відповідач просить надати йому розстрочку виконання судового рішення з можливістю сплати по 500 гривень щомісячно.

Представник позивача ТОВ «Бізнес позика» у судове засідання не з`явився, попередньо заявив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та надає згоду на заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, заявою від 18 травня 2026 року просить розгляд справи здійснювати без його участі. У вказаній заяві відповідач також зазначає, що він позов визнає частково. Факт отримання кредиту відповідач не заперечує, однак вважає, що нараховані відсотки, штрафи та інші платежі є надмірними, неспівмірними та такими, що суттєво перевищують суму фактично отриманого кредиту. Сума отриманого кредиту складала приблизно 15 000 гривень, тоді як заявлена до стягнення сума є значно більшою, що порушує принципи розумності, справедливості та добросовісності.

Ураховуючи те, що сторони письмово висловили свої позиції щодо спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду справи по суті без участі сторін.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд установив, що 29 серпня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 486983-КС-003 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» (Кредитний договір). 29 серпня 2024 року ТзОВ «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 486983-КС-003 про надання кредиту, а ОСОБА_1 прийняв (акцептував) пропозицію щодо укладення договору.

Відповідач ОСОБА_1 підтверджує укладення ним вищевказаного договору та отримання суми кредиту.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 7 000 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТзОВ «Бізнес Позика».

Кредитним договором визначено такі умови: строк кредиту 16 тижнів; процентна ставка фіксована - 1 % в день; комісія за надання кредиту 1 400 гривень; загальний розмір наданого кредиту 7 000 гривень; термін дії договору до 19 грудня 2024 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 14 126,42 гривень.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому т.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. (ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України).

Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.

Позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов`язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.

Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, в якому сторонами погоджується розмір кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов`язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови.

Суд установив, що ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, перерахувавши на банківську картку відповідача суму кредиту 7 000 гривень.

Відповідач ОСОБА_1 вказану обставину визнає.

Згідно з розрахунком позивача розмір заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором становить 15 010 гривень, з яких 7 000,00 гривень - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 6 860 гривень - сума прострочених платежів по процентах, 1 150 гривень сума прострочених платежів за комісією.

Дослідивши наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості, суд установив, що позивачем було враховано сплачені відповідачем на погашення заборгованості кошти, які були згідно умов Кредитного договору розподілено у відповідних сумах на погашення кожного із видів заборгованості.

Суд зазначає, що здійснений позивачем розрахунок заборгованості відповідає умовам Кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховані відповідачу в межах строку кредитування, тобто до 19 грудня 2024 року включно.

Суд не знаходить підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки відповідач, заявляючи що він є військовослужбовцем, належних та достовірних доказів на підтвердження вказаної обставини не надав.

Такими доказами можуть бути: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Суд зазначає, що наданий відповідачем скріншот із застосунку не є належним доказом на підтвердження проходження військової служби в Збройних Силах України,

За таких обставин суд вважає, що наданий доказ не є належним та достатнім для застосування до спірних правовідносин положень зазначеного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з чим підстави для звільнення відповідача від нарахування відсотків за користування кредитом відсутні.

Щодо вимог позову про стягнення комісії суд зазначає, що в кредитному договорі сторони погодили розмір одноразової комісії 1 400 гривень.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема за надання кредиту.

З Кредитного договору вбачається, що кредитором встановлена одноразова комісія саме за надання кредиту, а не за його обслуговування. Відповідач, підписуючи Кредитний договір, погодився з цією умовою договору, а тому виходячи із положень чинного законодавства та існуючої судової практики Верховного Суду, суд вважає, що вимоги позову про стягнення комісії є правомірними, а також про стягнення залишку комісії у розмірі 1 150 гривень.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позичальник порушив умови Кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту, у зв`язку з чим позивач набув право вимагати повернення суми кредиту та сплати процентів. Розрахунок заборгованості перевірено судом на відповідність умовам договору та вимогам закону і порушень не встановлено.

Іншого розрахунку заборгованості ОСОБА_1 не надав, розмір заборгованості не спростував.

З наведених мотивів суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суд зазначає таке.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 435 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 435 ЦПК України).

Суд ураховує, що ОСОБА_1 як на підставу для розстрочення виконання рішення покликається на своє скрутне матеріальне становище. Разом з тим, відповідач не підтвердив жодним доказам свій майновий стан. В матеріалах справи відсутні відомості про місце роботи відповідача, про розмір його доходу, про наявність у нього у власності та/чи у користуванні рухомого, нерухомого майна. А тому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 2422,40 гривень сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст. ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором № 486983-КС-003 про надання кредиту від 29 серпня 2024 року в розмірі 15 010 (п`ятнадцять тисяч десять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ: 41084239);

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Дата складення повного рішення 20 травня 2026 року.

Суддя Корольовського районного суду

міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК