Рішення № 136682573, 19.05.2026, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 159/1727/26

Провадження № 2/169/510/26

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року селище Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого Тітівалова Р. К.

з участю

секретаря судового засідання Веремчук Л. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

23 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 05 травня 2025 року сторони уклали договір про надання кредиту № 528797-КС-002 в електронній формі, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 22000 гривень на строк 24 тижні на умовах сплати процентів за користування кредитом за стандартною ставкою у розмірі 1 % в день із сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 4400 гривень. Вказуючи, що у зв`язку з невиконанням відповідачем належним чином умов кредитного договору у нього виникла заборгованість в розмірі 61050 гривень, позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості та судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи (а. с. 200, 201), у позовній заяві просив розглядати справу без його участі та вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи (а. с. 9).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням по вручення поштового відправлення (а. с. 203), про причини неявки суд не повідомляв, відзив на позов не подавав.

Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд ухвалою від 19 травня 2026 року постановив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Судом встановлено, що 05 травня 2025 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 уклали договір № 528797-КС-002 про надання кредиту (далі Договір), за умовами якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 22000 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів (а. с. 166-175).

Розділом 2 договору визначено, що строк кредиту становить 24 тижні; стандартна процентна ставка в день 1 % (фіксована); комісія за надання кредиту 4400 гривень; дата повернення кредиту до 20 жовтня 2025 року.

Пунктом 4.2.2 договору передбачено, що погашення кредиту здійснюється відповідно до погодженого сторонами графіку платежів.

У разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів та/ або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000% процентів вірних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування кредитом та/або суму простроченої комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів та/або суму неповернутого кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2% від неповернутої позичальником суми кредиту (пункт 7.5 договору).

На підтвердження укладення договору № 528797-КС-002 від 05 травня 2025 року позивач надав візуальну форму послідовності дій клієнта, з якої видно, що 05 травня 2025 року відповідач, використовуючи номер телефону НОМЕР_1 , зайшов в особистий кабінет на сайті https://my.bizpozyka.com, підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Одноразовий ідентифікатор UA-7768 надсилався відповідачу у виді повідомлення на його мобільний номер НОМЕР_1 , який він вказував при реєстрації на сайті.

Кредитний договір був підписаний відповідачем 05 червня 2025 року о 17:29 шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-7768 в особистому кабінеті на вебсайті в мережі Інтернет https://my.bizpozyka.com, відправленого відповідачу на його номер телефону (а. с. 175).

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не був би укладений.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

05 травня 2025 року о 19:40 ТОВ «ПрофітГід» на підставі договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-5 від 04 листопада 2020 року, укладеного між позивачем та ТОВ «ПрофітГід», перерахувало на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 , вказаний ним в особистому кабінеті, грошові кошти у розмірі 22000 гривень, що підтверджується анкетою клієнта від 20 лютого 2026 року (а. с. 165, 192).

Відповідно до повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260429/75938-БТ від 04 травня 2026 року банківська картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я відповідача ОСОБА_1 (а. с. 206).

Із виписки по вказаному рахунку відповідача видно, що 05 травня 2025 року на належну йому картку було зараховано 22000 гривень (а. с. 212).

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», надавши відповідачу кредит, свої зобов`язання за договором виконало.

Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог статей 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (частина перша статті 1056-1 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З розрахунку, що надав позивач, видно, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 528797-КС-002 від 05 травня 2025 року станом на 20 лютого 2026 року становить 61050 гривень, з яких заборгованість за основною сумою боргу складає 22000 гривень, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами 27720гривень, заборгованість за комісією 330 гривень, заборгованість за штрафами 11000 (а. с. 193).

Таким чином, враховуючи, що відповідач фактично отримав та використовував кошти, перераховані на належну йому кредитну картку, що й було предметом укладеного між сторонами Договору, але не повернув їх, то суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту в сумі 22000 гривень, що ним фактично отримана і на час розгляду цієї справи не повернута, є підставними і підлягають до задоволення.

Такі висновки відповідають правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, Верховного Суду у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 191/2648/17.

Також, виходячи зі змісту Договору, позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом та сплата комісій за надання та обслуговування кредиту підлягають до задоволення і з відповідача слід стягнути 27720 гривень процентів та 330 гривень комісії за видачу кредиту.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просив також стягнути з відповідача заборгованість по штрафам у розмірі 11000 гривень на підставі статті 625 ЦК України.

За змістом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на вказане, нараховані позивачем штрафи у розмірі 11000 гривень, сплата яких передбачена Договором, підлягають списанню і в цій частині позовних вимог слід відмовити.

За таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами, та відповідно до зазначених норм матеріального права суд дійшов висновку про наявність у розглядуваному випадку передбачених законом підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка складається з основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами та комісії за видачу кредиту, оскільки останній порушив його умови, що виразилося у неналежному виконанні договірних зобов`язань, а саме, неповерненні грошових коштів у визначений договором строк.

У відповідності до вимог частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (81,98 %) підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2182 гривні 63 копійки (2662,4 грн * 81,98 % = 2182,63 грн).

На підставі викладеного, статей 512, 514, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 634, 1046, 1048 ЦК України та керуючись статтями 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 528797-КС-002 від 05 травня 2025 року в розмірі 50050 (п`ятдесят тисяч п`ятдесят) гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 22000 (двадцять дві тисячі) гривень, заборгованість за відсотками 27720 (двадцять сім тисяч сімсот двадцять) гривень, та заборгованість за комісією 330 (триста тридцять) гривень.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 2182 (дві тисячі сто вісімдесят дві) гривні 63 (шістдесят три) копійки.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених Цивільним процесуальним кодексом України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», адреса місця знаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, місто Київ, код ЄДРПОУ 41084239.

Представниця позивача: Мовчан Віталій Віталійович, адреса місця знаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, місто Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне рішення складене 19 травня 2026 року.

Головуючий