Рішення № 136681859, 19.05.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/408/26

Провадження № 2-а/156/5/26

Рядок статзвіту № 140

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Федечко М. О.

з участю секретаря судового засідання Салатюк Г. В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в сел. Іваничі адміністративну справу №156/408/26 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача Білецька Інна Миколаївна до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6981396 від 07.04.2026 року та серії ЕНА №6999016 від 10.04.2026 року,

учасники процесу:

позивач ОСОБА_1 не з`явився,

представник позивача Білецька І.М. не з`явилася,

представник відповідача - Головного управління Національної поліції у Волинській області - не з`явилася,

в с т а н о в и в :

І. Зміст спору

17.04.2026 року Буднік В.В. через свого представника звернувся в суд з позовом до ГУНП у Волинській області про скасування постанови серії ЕНА №6981396 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 07.04.2026 року.

В обґрунтування вимог ствердив, що 07.04.2026 року інспектором поліції Прокопюком А.М. було винесено постанову серії ЕНА №6981396 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 510,00 грн. Згідно з текстом постанови, він нібито не подав сигнал світловим покажчиком повороту при об`їзді перешкоди (велосипедиста), чим порушив п. 9.2 (б) ПДР України. Заявляє, що подія, яку описує інспектор не існувала в природі. Вважає дану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню виходячи з наступного.

07.04.2026 року під час руху в сел. Іваничі по вул. Заводській автомобілем Citroen Jumpy, номерний знак НОМЕР_1 , він рухався прямолінійно у своїй смузі руху. Велосипедист рухався у крайньому правому положенні. Ширина проїзної частини дозволяла йому безпечно проїхати повз велосипедиста без жодного зміщення керма та здійснити його випередження (без виїзду на зустрічну смугу чи перестроювання в іншу смугу). Оскільки він не змінював напрямку руху та не здійснював перестроювання, вважає, що обов`язку вмикати покажчик повороту згідно з ПДР не виникало. Відповідно до п.1.10 ПДР маневрування не відбулося, тому вимоги п. 9.2 ПДР ним порушені не були. При винесенні постанови інспектором було грубо порушено вимоги ст.268 КУпАП, яка гарантує особі право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката. Під час винесення оскаржуваної постанови він просив співробітника поліції надати йому можливість скористатись правничою допомогою адвоката, однак був змушений підкорятись силі наказу співробітника поліції, оскільки поліцейський вказав «відстороняється ваше клопотання ...», при цьому поліцейський жодним чином не вмотивував таку відмову особі в користуванні послугами адвоката. Працівником поліції при винесенні оскаржуваної постанови не надано жодних відеодоказів (з нагрудної камери або відеореєстратора), які б зафіксували зміну траєкторії руху транспортного засобу Citroen Jumpy, номерний знак НОМЕР_1 під його керуванням, щодо велосипедиста 07.04.2026 року в сел. Іваничі по вул. Заводській, а сама лише постанова не може бути доказом вини.

Відповідно до ст.251 КУпАП, докази повинні бути належними та допустимими. Відеозапис, на який посилається відповідач не відповідає цим критеріям з наступних причин: відсутність ідентифікації - через низьку якість та розмитість зображення на відео неможливо розрізнити державний номерний знак та марку транспортного засобу, що унеможливлює доведення того, що на відео саме автомобіль Citroen Jumpy, номерний знак НОМЕР_1 ; відсутність факту порушення: відео не фіксує динаміку руху автомобіля Citroen Jumpy, номерний знак НОМЕР_1 в момент, що передував маневру. Отже, взагалі неможливо встановити, був увімкнений сигнал повороту чи ні. Відеозапис, який не дає змоги чітко встановити обставини правопорушення та особу, яка його вчинила, не може бути належним доказом у справі.

В постанові вказано час скоєння правопорушення 07:35:06. Дані відомості не відповідають дійсності, оскільки в зазначений час ОСОБА_1 не керував вказаним транспортним засобом за вказаною адресою, оскільки транспортний засіб стояв без ввімкнутого двигуна, не перебував у стані руху. Викривлення часу події спростовує факт наявності складу правопорушення в діях позивача. В оскаржуваній постанові невірно вказано його дату народження. Оскільки дата народження є обов`язковим ідентифікатором особи, вказана помилка свідчить про те, що постанову винесено стосовно неіснуючої особи або з грубим порушенням порядку ідентифікації, що робить її юридично нікчемною. Неправильне зазначення анкетних даних позивача свідчить про неналежний розгляд справи та ставить під сумнів ідентифікацію суб`єкта правопорушення працівником поліції.

У зв`язку з вище наведеним, позивач просить скасувати постанову серії ЕНА №6981396 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 07.04.2026 року.

Представник відповідача ГУНП у Волинській області скористалася правом та 24.04.2026 року подала відзив на позовну заяву. У відзиві зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2026 о 07:35:06 в с-ще Іваничі, Волинської області, по вул. Заводській, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом CITROEN JUMPY, д.н.з НОМЕР_2 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при об`їзді перешкоди, чим порушив п.9.2. б ПДР України та ч.2.ст.122 КУпАП. З матеріалів справи вбачається, що підійшовши до автомобіля, поліцейський відповідно до ч.3 ст.18 та ст.40 ЗУ «Про Національну поліцію» представився та повідомив водія про факт ведення відеофіксації на нагрудну бодікамеру. Відповідно до п.1 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» водія було зупинено за порушення правил дорожнього руху, а саме за порушення вимог 9.2.6 ПДР України.

Поліцейський попросив для перевірки документи відповідно до п.2.1а, 2.16, 2.1 ґ ПДР України. Після перегляду відео з відеореєстратора та ознайомлення з ним позивача, розпочато розгляд справи. Зазначає, що сам факт не подання сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при об`їзді перешкоди (велосипедиста) не є спірним та підтверджується самим позивачем.

Доводи позивача, що велосипедист, рухався у крайньому правому положенні, та не є перешкодою відповідно до ПДР, а водій проїхав без зміщення керма та не змінював напрямку руху, а тому обов`язку вмикання покажчика повороту не виникло, є хибними, необгрунтованим та є спробою позивача уникнути відповідальності.

Згідно з п. 9.2 «б» ПДР, водій зобов`язаний подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Так, обгін велосипедиста, що вимагає виїзду на іншу смугу, є перестроюванням. Згідно з пунктом 13.3 ПДР, під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

Подання попереджувального сигналу не дає водієві переваги і не звільняє його від вжиття запобіжних заходів. Вказане правило є безумовним для всіх учасників дорожнього руху і спрямоване на уникнення аварійних ситуацій на дорозі. Визначення терміну «маневрування (маневр)» наведене в п. 1.10 ПДР України. Так, маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з`їзд з проїзної частини, рух заднім ходом. Обов`язок вмикати світловий покажчик повороту згідно з п. 9.2 ПДР України виникає у випадку вчинення водієм маневрів, тобто перед початком руху, перестроюванням, поворотом праворуч чи ліворуч, розворотом, з`їздом з проїзної частини, рухом заднім ходом.

Крім того, відповідно до п.9.4 ПДР України подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.

Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП адміністративним правопорушенням є порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Так, на місці події працівником поліції було складено відповідні матеріали відносно ОСОБА_1 , винесено постанову серії ЕНА №6981396 від 07.04.2026 року про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу 510 грн.

Інспектором поліції ознайомлено позивача з постановою згідно з ст.285 КУпАП, з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності згідно з ст.268 КУпАП України та строками оскарження згідно ст.289 КУпАП України та постанову вручено позивачу, що підтверджується відеозаписом. Постанова винесена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у межах компетенції уповноваженої службової особи. Вважає, що позовна заява складається виключно з набору правових норм і не містить доказів, які б спростовували факт вчиненого позивачем адміністративного правопорушення.

Факт правопорушення вчиненого позивачем підтверджується постановою серії ЕНА № 6981396 від 07.04.2026 у справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі; відеозаписами з нагрудної бодікамери інспектора та відеореєстратора службового транспортного засобу від 07.04.2026.

Із змісту відеозаписів технічних приладів з бодікамери інспектора, реєстратора службового транспортного засобу можливо чітко та однозначно встановити час та місце вчинення правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП, а також особу, яка його вчинила, а саме гр. ОСОБА_1 . Крім того, на відеозаписі зафіксовано початок розгляду справи, оголошення особи, яка буде розглядати справу та проголошення ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП. Інспектор оцінивши докази виніс постанову за ч.2 ст.122 КУпАП.

Вищезазначений відеозапис фіксує реальні дані, які мають істотне значення для розгляду справи та має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

24.04.2026 представником позивача через канцелярію суду було подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої, позивачем заявлено наступні вимоги: визнати протиправними та скасувати постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6981396 від 07.04.2026 року та серії ЕНА №6999016 від 10.04.2026 року, оскільки було виявлено факти грубого порушення прав позивача та процедури розгляду справи, а саме працівниками поліції було винесено дві постанови про вчинення адміністративного правопорушення позивачем, - серії ЕНА № 6981396 від 07.04.2026 року та серії ЕНА № 6999016 від 10.04.2026 року, тобто останні складені відносно однієї і тієї самої події, що мала місце по вул. Заводській 07.04.2026 о 07.35 год. та щодо однієї і тієї ж особи (водія).

Представник відповідача ГУНП у Волинській області не скористався своїм правом та у встановлений строк не подав відзив на позовну заяву з зміненими позовними вимогами.

ІІ. Заяви (клопотання) та пояснення учасників справи.

Сторона позивача в судове засіданні 19.05.2026 року не з`явилася, однак від представника позивача адвоката Білецької І.М. надійшла заява про розгляд справи без її участі та участі ОСОБА_1 . Позовні вимоги підтримують повністю, просять судові витрати покласти на позивача.

В попередньому судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю. Додатково зазначив, що того дня, 07.04.2026 року він їхав на роботу по широкій асфальтованій дорозі, також їхав велосипедист у попутньому напрямку з краю дороги (на узбіччі, не асфальтованому), оскільки він не здійснював перестроювання, будь-яких маневрів, вважає, що обов"язку включати показчик повороту у нього не було. Йому назустріч їхали працівники поліції, однак вони розвернулися і поїхали за ним з включивши світлові сигнали. Коли його зупинили, то працівники поліції не назвали причину зупинки транспортного засобу, показали на відеозаписах, на їхню думку, вчинене ним порушення та між ними розпочався словесний конфлікт. Він повідомив, що бажає скористатися правовою допомогою адвоката, однак працівник поліції відмовив йому в клопотанні. Винесену постанову від 07.04.2026 року він отримав на місці її складення, однак через три дні після події, коли він їхав на роботу, працівник поліції його перестрів та сказав, що зробив помилку в винесеній постанові від 07.04.2026 року, а саме в його даті народження і що потрібно це виправити. Він ствердив працівнику поліції, що не бажає з ним спілкуватися та пішов по своїх справах, а згодом отримав й іншу постанову від 10.04.2026 року складену за тим самим фактом.

Його представник ОСОБА_2 також в судовому засіданні підтримала позов із зміненими позовними вимогами. Додатково зазначила, що дійсно ОСОБА_1 07.04.2026 року керував транспортним засобом Citroen Jumpy, однак події, яка зазначена в двох постановах про вчинення адміністративного правопорушення (ЕНА № 6981396 від 07.04.2026 року та серії ЕНА № 6999016 від 10.04.2026 року) не існувало. В ПДР зазначено, що маневрування (маневр) початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з`їзд з проїзної частини, рух заднім ходом, а велосипедист, який рухається в розумінні ПДР не є перешкодою. Позивач їхав на автомобілі по вул. Заводській прямолінійно, по своїй смузі руху, велосипедист їхав в попутньому напрямку, з правого краю дороги, ширина дороги дозволяла ОСОБА_1 проїхати безпечно повз велосипедиста без зміщення керма, тобто не було виїзду на зустрічну смугу чи перестроювання в іншу смугу руху. Оскільки ОСОБА_1 не здійснював два вищенаведені маневри, зобов`язання вмикати покажчик повороту в нього не виникало. Також було порушено право водія на захист, оскільки працівник поліції відмовив ОСОБА_1 в його клопотанні скористатися правовою допомогою (послугами адвоката). Не мало важливим є той фактор, що у працівників поліції відсутні докази вчинення водієм зазначеного в постановах правопорушення, оскільки надане відео є неінформативним та не чітким. Крім того, не правильно зазначено час вчинення водієм правопорушення, а також складення двох постанов за вчинення одного адміністративного правопорушення є порушенням принципу юридичної визначеності.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 20.04.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ст.ст. 262-263 КАС України за вимогами ст. 286 КАС України з викликом сторін по справі. Витребувано з Головного управління Національної поліції у Волинській області матеріали справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6981396.

Ухвалою суду від 29.04.2026 року заяву позивача про зміну предмету позову залишено без руху та надано йорму строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 30.04.2026 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову в адміністративній справі № 156/408/26.

У судовому засіданні 14.05.2025 року оголошено перерву до 19.05.2026 року.

Учасники справи в судове засідання, яке призначено на 19.05.2026 року, не з`явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши в попередньому судовому засіданні учасників справи (сторону позивача), оголосивши відзив на позов, дослідивши докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 07.04.2026 року інспектором поліції Прокопюком А.М. було винесено постанову серії ЕНА № 6981396 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 510,00 грн., оскільки останній 07.04.2026 о 07:35:06 в сел.Іваничі по вул.Заводська, керуючи транспортним засобом Сітроен Джампі НОМЕР_1 порушив вимоги п.9.2б ПДР, тобто не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, при об`їзді перешкоди (велосипедиста).

Також в матеріалах справи міститься аналогічна постанова серії ЕНА №6999016 однак від 10.04.2026 року, складена інспектором СПД №2 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Прокопюком А.М., в якій зазначено, що 07.04.2026 року о 07:35:06 водій ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в сел.Іваничі по вул.Заводська керуючи транспортним засобом НОМЕР_3 не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, об`їзді перешкоди, чим порушив п.9.2-б ПДР та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Учасниками справи додано до матеріалів справи, як доказ, відеозаписи з місця події 07.04.2026 року.

На відеозаписі №1 (із службового автомобіля) працівників поліції зафіксовано рух транспортного засобу «Сітроен Джампі» та велосипедиста, який рухався по узбіччі дороги. Через низьку якість та розмитість зображення на відео неможливо розрізнити державний номерний знак автомобіля в момент руху, відео з достатньою чіткістю не фіксує динаміку руху автомобіля Citroen Jumpy, зміну ним траєкторії руху чи здійснення будь-якого маневру біля велосипедиста.

На відеозаписі №2 зафіксовано зупинку транспортного засобу працівниками поліції та повідомлення водієві про порушення ним правил дорожнього руху, а саме п.9.2-б ПДР. При спілкуванні водія автомобіля та працівника поліції на підвищеному тоні, останній повідомив ОСОБА_1 , що на нього буде складено постанову про вчинення адміністративного правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП, а саме порушення п.9.2б ПДР, разом з цим водієві було повідомлено про його права. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 заявив клопотання про перенесення розгляду справи, оскільки він бажає скористатися правовою допомогою адвоката, однак працівник поліції ствердив, що його клопотання «відстороняється», оскільки водій хоче уникнути відповідальності.

На відеозаписі №3 зафіксовано повідомлення ОСОБА_1 про складення щодо нього постанови про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП.

Відеозапис №4 дублює відеозапис №2 однак з нагрудної камери іншого працівника поліції, який був на місці події 07.04.2026 року за участю ОСОБА_1 .

Будь-яких доказів, які б підтверджували обставини складення постанови від 10.04.2026 суду надано не було.

V. Застосоване законодавство та висновки суду

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.6 КАС України).

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

У відповідності до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року за № 1395 (далі Інструкція № 1395).

Згідно із приписами п. 4 розділу І Інструкції № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до вимог ч.ч. 2-4 ст.258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформляється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених ч.ч. 1,2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення (ст.283 КУпАП).

Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до cт.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно вічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 8.1 Правил дорожнього руху регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Згідно із п. 2.3 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно із ч. 1 ст. 35 Закон України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: зокрема якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до Інструкції № 1395, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП. Поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

За положеннями ст.ст. 249, 276 КУпАП розгляд адміністративної справи проводиться відкрито і за місцем його вчинення.

Як було встановлено судом, 07.04.2026 року на ім`я Будніка В.В. працівником поліції було винесено постанову серії ЕНА № 6981396 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 510,00 грн., оскільки останній порушив п.9.2 б ПДР.

Положеннями пункту 9.2.б. Правил дорожнього руху передбачено, що перед перестроюванням, поворотом або розворотом, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку.

Матеріалами справи підтверджується, що на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення спірної постанови відповідач надав суду відеозапис, дослідивши який, судом встановлено, на відео зображено рух транспортного засобу, однак не видно його номерного знаку та із вказаного відеозапису не видно, що позивач, керуючи транспортним засобом, порушив ПДР, а саме п.9.2б, тобто вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, оскільки через низьку якість та розмитість зображення на відео неможливо розрізнити державний номерний знак транспортного засобу, відео не фіксує динаміку руху автомобіля Citroen Jumpy в момент, що він розминувся з велосипедистом, неможливо беззаперечно встановити, був увімкнений сигнал повороту чи ні.

Суд враховує висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів у конкретній справі повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Доведення «поза розумним сумнівом» означає, що позиція представлена суб`єктом владних повноважень, має бути доведена таким чином, щоб у «розумної (розсудливої) людини» не лишилося «розумного сумніву» що особа винна.

Суд звертає увагу, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення містить лише відомості, внесені особою яка може бути зацікавленою, а підтвердження зазначених фактів іншими безсторонніми особами та доказами матеріали справи не містять. На думку суду ця обставина обґрунтовано ставить під сумнів надання доказів відповідачем щодо вчинення правопорушення позивачем.

Однак, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17

Відповідно до ст.271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами Україн.

На досліджених в судовому засіданні відеозаписах, ОСОБА_1 повідомив працівнику поліції під час розгляду справи про бажання скористатися юридичною допомогою адвоката, однак йому було відмовлено в його праві, оскільки посадова особа вважала, що водій таким чином хоче уникнути відповідальності за вчинене ним правопорушення.

Згідно з ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд зауважує, що відповідачем до матеріалів справи долучено матеріали відеофіксації з нагрудної камери поліцейського. Як видно з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, на якому зафіксована процесуальна послідовність винесення оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, позивачем було заявлено клопотання про надання йому юридичної допомоги адвоката під час розгляду справи. Однак, інспектором поліції не вжито жодних дій щодо надання позивачу можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, не надано будь-якого розумного часу, щоб останній скористався своїм правом, а одразу ж відмовлено у задоволенні заявленого клопотання.

Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд наголошує, що незабезпечення участі захисника при розгляді справи про адміністративне правопорушення є безумовною підставою для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

Верховний Суд у постанові від 18.02.2020 у справі № 524/9827/16-а (провадження № К/9901/20742/18) зауважив, що коли інспектором поліції не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, то такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення

Слід зазначити, що порушення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист, судом розцінюється як порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, та є самостійною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Отже, матеріали справи не містять належних доказів що оскаржувана постанова від 07.04.2026 прийнята в спосіб, який передбачений нормами КУпАП. Зокрема, оскаржувана постанова прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також, при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності були порушені його права, в тому числі право на захист, що є, на думку суду підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Даний конституційний принцип (non bis in idem) є фундаментальною гарантією захисту прав людини.

Як убачається з тексту постанов сері ЕНА № 6981396 від 07.04.2026 року та сері ЕНА №6999016 від 10.04.2026 року, предметом адміністративного стягнення є одне й те саме діяння, вчинене в один і той самий час, за одних і тих самих фактичних обставин, та кваліфіковане за однією і тією ж нормою закону ч.2 ст.122 КУпАП.

Таким чином, повторне притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за те саме адміністративне правопорушення, яке вже було предметом розгляду уповноважено особою ВПД №2 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, є грубим порушенням конституційного принципу non bis in idem, суперечить вимогам Конституції України та нормам Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В силу частини 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтею ст. 286 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 цієї статті за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд дійшов до висновку, що належним способом відновлення порушених прав позивача є скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення від 07.04.2026 та від 10.04.2026 із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням ч.3 ст.286 КАС України.

VІ. Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 1.623192143.1 від 17.04.2026 року та № 5b8f9bb7-035e-400c-8014-908c3d425249 від 29.07.2026, враховуючи задоволення позову, суд вважає, що з бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України у Волинській області на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у даній справі у розмірі 1331,20 гривень.

Стосовно заявлених вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України). Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано наступні документи: договір про надання правничої допомоги від 09.04.2026 року, акт приймання передачі послуг до договору про надання правничої (правової) допомоги від 14.05.2026 року, в якому зазначено загальну вартість послуг 3000,00 грн., розрахунок в суми гонорару від 14.05.2026 року в розмірі 3000,00 грн., а також квитанція до прибуткового кассового ордера №14-05/01 від 14.05.2026 року про сплату ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 3000,00 грн.

Так, предметом спору є оскарження постанов серії ЕНА № 6981396 від 07.04.2026 року та серії ЕНА № 6999016 від 10.04.2026 року у справі про адміністративне правопорушення, якими застосовано до позивача ОСОБА_1 штраф у розмірі 510 гривень.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.02.2020 (№ провадження К/9901/95/200), відповідно до якої (п.23) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Дослідивши та проаналізувавши зміст поданих документів на підтвердження обґрунтованості розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та об`ємом наданих послуг, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, та їх обсягом, у зв`язку з чим заявлені позивачем витрати на правничу допомогу, підлягають зменшенню до 2000 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-78, 90, 134, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286, 295 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 , представник позивача Білецька Інна Миколаївна до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправним та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6981396 від 07.04.2026 року та серії ЕНА №6999016 від 10.04.2026 року задовольнити частково.

Скасувати постанови в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6981396 від 07.04.2026 року та серії ЕНА №6999016 від 10.04.2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративних стягнень у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень відповідно до кожної постанови, а справи про адміністративні правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одну) гривню 20 коп. на оплату судового збору та 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп. на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представник позивача Білецька Інна Миколаївна, РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 .

Відповідач Головне управління Національної поліції у Волинській області, код ЄДРПОУ 40108604, місцезнаходження, 43000, вул. Винниченка, 11, м. Луцьк, Волинська область.

Повний текст рішення суду складено та підписано 19 травня 2026 року.

Суддя М. О. Федечко