Рішення № 136681844, 20.05.2026, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/1605/25

Провадження №2/155/91/26

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2026 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Санакоєва Д.Т., при секретарі судових засідань Федонюк О.М., розглянувши в судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, третя особа П`ята Львівська державна нотаріальна контора та ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 30 вересня 2025 року звернулася з позовом до суду в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , є донькою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина до складу якої входить житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який спадкодавець успадкував, однак належним чином не оформив, після смерті дружини ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спірний будинок належав матері позивача не підставі договору купівлі-продажу нотаріально посвідченим, проте не зареєстрованим у Волинському бюро технічної інвентаризації.

Позивач звернулась із заявою про прийняття спадщини до П`ятої Львівської державної нотаріальної контори та отримала свідоцтво про право на спадщину на частину спадкового майна.

Заяви, клопотання сторін

Представник позивача адвокат Кісь О.Р. 20 листопада 2025 року подала клопотання про витребування доказів, а саме спадкових справи після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також 01 грудня 2025 року представник позивача подала клопотання про долучення доказів, в якому просила долучити до матеріалів справи копію витягу з ДРАЦС щодо зміни прізвища та повідомлення державного нотаріуса щодо відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 14.10.2025 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання з викликом сторін.

Ухвалою від 20.11.2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою від 30.12.2025 року закрите підготовче та призначено до судового розгляду.

Ухвалами від 26.01.2026 року задоволено клопотання представника позивача про повернення до стадії підготовчого судового засідання та залучено до участі у цивільній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою від 24.03.2026 року закрите підготовче та призначено до судового розгляду.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, проте до суду надійшла заява від представника позивача у якій остання просить розгляд справи проводити без їх участі, позовні вимоги підтримує із підстав зазначених у позові та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з`явилася, у письмовій заяві до суду просить розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги визнає повністю та не заперечує щодо їх задоволення.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача представник П`ятої Львівської державної нотаріальної контори та ОСОБА_3 в підготовчі та судові засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від них не надходило. Про дату час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені у відповідності до вимог ЦПК України, про що в матеріалах справи містяться відповідно докази, зокрема рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та оголошення розміщенні на офіційному веб порталі «Судова влада України».

Дослідивши матеріали справи в порядку загального позовного провадження та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Враховуючи ч.3 ст.211 ЦПК України оскільки всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи встановлені судом

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 18.04.2022 серії НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (а.с.7).

Документами про родинні відносини, а саме свідоцтва про народження НОМЕР_2 та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00054289370 від 21 жовтня 2025 року підтверджується, що позивач ОСОБА_1 є дочкою спадкодавця ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с.10, 72).

Відповідно до довідки П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області про коло спадкоємців від 14.09.2023 року №1219/02-14 після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкоємцем є його дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.21).

Із копії матеріалів спадкової справи заведеної по смерті ОСОБА_4 , вбачається, що інші спадкоємці окрім позивача, які прийняли спадщину відсутні. Позивач ОСОБА_1 частково оформила свої спадкові права на спадкове майно після смерті батька та отримала свідоцтво про право на спадщину (а.с.61-77).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 (а.с.8).

Згідно копії свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 25 квітня 1964 року (а.с.9).

Із долучених представником позивача доказів встановлено, що ОСОБА_4 станом на 15.04.2022 року був зареєстрований один за адресою: АДРЕСА_2 .

Із копії будинкової книги вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 були зареєстровані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Дата реєстрації 08 вересня 1976 рік.

Із відповіді Горохівської державної нотаріальної контори від 27 листопада 2025 року №01-09/599 встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_6 не заводилася, заповіти від імені спадкодавця не посвідчувалися.

Із долученої до матеріалів справи копії договору купівлі-продажу від 05 липня 1995 року вбачається, що ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_6 купила житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться в с. Сільце Горохівського району Волинської області. Договір посвідчено державним нотаріусом Горохівської державної нотаріальної контори. Із даного договору вбачається, що він підлягає реєстрації за місцем знаходження будинку у Волинському бюро технічної інвентаризації (а.с.11, 12).

Відповідно до витягу з погосподарської книги №6 за 2025 рік Журавниківського старостинського округу Луцького району по особовому рахунку № НОМЕР_5 будинок з надвірними будівлями і спорудами належить ОСОБА_6 і знаходиться в АДРЕСА_1 . Рік побудови 1960 (а.с.15).

Водночас відповідно до відповіді КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради №4367/01-04 від 12.09.2023 року станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с.13).

Згідно довідки відділу містобудування та архітектури Горохівської міської ради Луцького району Волинської області №20 від 18.09.2025 року змінено нумерацію будинку з будинок АДРЕСА_3 (а.с.14).

Таким чином, померлий ОСОБА_4 за життя не завершив документальне оформлення житлового будинку, що входить до складу його спадщини.

Державний нотаріус повідомила, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та його реєстрації, а оскільки позивач не надала таких документів, то нотаріус не може видати свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Тобто, позивач не має можливості оформити право власності на спадкове майно в нотаріальному порядку.

Застосоване судом законодавство та висновки суду

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ст.15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.657 ЦК договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст.41 Конституції України ,- кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Згідно ч.2 ст.218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлено його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна сторона вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним;

Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України,- якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, при цьому право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.328 ЦК України право власності вважається придбаним правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

А відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно з статтею 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Об`єднана Палата Касаційного Господарського Суду Верховного Суду у постанові від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 висловила правову позицію, що відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Пункт 1 ч.1 ст.27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката. Згідно зі ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

За загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право заперечується або оспорюється.

Видача свідоцтва про право власності не породжує виникнення права власності воно лише фіксує факт наявності відповідного права, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється. (Постанова КГС ВС від 27.06.2018 у справі №925/797/17)

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , належним чином прийняла спадщину та оформила спадкові права на частину спадкового майна. Спадкодавець ОСОБА_4 в свою чергу прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_3 шляхом спільного проживання, однак за життя не оформив своїх спадкових прав.

Також судом встановлено, що в укладеному договорі купівлі-продажу житлового будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повністю обумовили усі істотні умови у тексті договору, всі зобов`язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна ними виконані у повному обсязі. Також факт купівлі-продажу будинку і виконання умов укладеного договору ніким не оскаржено і ніким не оспорюється. Відповідач ОСОБА_2 позов визнала.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що на момент смерті ОСОБА_3 їй на підставі договору купівлі-продажу належав житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , який після її смерті успадкував чоловік ОСОБА_4 , однак за життя він не зареєстрував за собою це право власності. Таке нерухоме майно є частиною спадкового майна, а тому ОСОБА_1 вправі успадкувати спадкове майно після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , що відповідає стандарту більшої переконливості, у зв`язку із чим, суд вважає доводи сторони позивача підставними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.12, 13, 76-80, 247, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.15, 317, 318, 320, 321, 328, 334, 392, 1216,1217, 1218, 1222, 1258, 1261, ЦК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, третя особа П`ята Львівська державна нотаріальна контора та ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , який належав матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав та який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою, АДРЕСА_1 , РНОКПП.

Рішення в повному обсязі складено 20.05.2026 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Д.Т.Санакоєв