Рішення № 13668095, 12.06.2010, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2010 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Ісаєвої Н.В.,

Кононенко Н.А.,

за участю секретаря Шкрабак В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Перший Інвестиційний банк" та ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Перший Інвестиційний банк" та ОСОБА_5, за участю третьої особи на боці відповідача - ОСОБА_3, про визнання незаконними та скасування наказу про відсторонення від роботи та звільнення з посади за № 406-к, наказу про внесення змін до наказу за № 406-к, визнання незаконним та скасування наказу про призначення виконуючим обов`язки ОСОБА_5 та про зміну у формулюванні звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, різниці у заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи з урахуванням індексу споживчих цін за період з 17 грудня 2008 року по 29 січня 2010 року, всього у розмірі 166 583, 57 грн., та стягнення моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн.,

встановила:

29 грудня 2008 року ОСОБА_4 звернулась в Малиновський районний суд міста Одеси з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Перший Інвестиційний Банк" (далі - ВАТ "Пінбанк"), ОСОБА_5, за участю третьої особи на боці першого відповідача - ОСОБА_3 з наступними вимогами:

про визнання незаконним і скасування наказу голови правління банку ОСОБА_3 за №406-к від 24.09.2008 року про відсторонення її від роботи на посаді керуючої філією банку в місті Одесі з 25.09.2008 року і звільнення з 09.10.2008 року з цієї посади за п.1 ст.41 КЗпП України;

про визнання незаконним і скасування наказу голови правління банку ОСОБА_3 за №407-к від 24.09.2008 року щодо покладання без зазначення терміну виконання обов'язків керуючого філією банку в місті Одесі на начальника відділу розвитку мережі банку управління по роботі з мережею банку ОСОБА_5 з 25.09.2008 року;

про визнання незаконним і скасування наказу голови правління банку ОСОБА_3 за №544-к від 16.12.2008 року, яким внесено зміни в наказ №406-к від 24.09.2008 року, в частині дати звільнення позивачки з посади керуючої філією банку в місті Одесі з 09.10.2008 року на 16.12.2008 року, щодо підстав звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов'язків за п.1 ст.41 КЗпП України з 16.12.2008 року, щодо зобов'язання головного бухгалтера Савіної Т.В. провести з нею остаточний розрахунок у зв'язку зі звільненням;

про поновлення її на посаді керуючої філією банку в місті Одесі з 16.12.2008 року;

_________________

Головуючий у першій інстанції: Буран О.М. Справа № 22 ц-10676/10

Доповідач: Сегеда С.М. Категорія: ЦП: 53

2.

про стягнення на її користь з ВАТ "Пін банк" середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 17.12.2008 року, моральної шкоди, у розмірі один мільйон гривень, сплаченого судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи;

про покладення на ОСОБА_3, як службову особу, винну в її незаконному звільненні, обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну банку у зв'язку з оплатою вимушеного прогулу.

В подальшому, у зв'язку з ліквідацією філії банку в м. Одесі, тимчасовим працевлаштуванням на нижче оплачувану роботу і наступним звільненням з цієї роботи, зміною назви банку з "відкритого" на "публічне" акціонерне товариство, позивачка частково змінила позовні вимоги, уточнила назву першого відповідача і просила поряд із середнім заробітком за час вимушеного прогулу також стягнути різницю в оплаті праці до середнього заробітку за посадою керуючої філією банку за час виконання нижче оплачуваної роботи

Також ставила питання про зміну підстав звільнення з п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України на п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України - у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці, у вигляді ліквідації філії банку в м. Одесі, та проіндексувати всі суми, що підлягають стягненню, з урахуванням офіційних індексів інфляції, які щомісячно визначає Держкомстат України на день фактичної виплати.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що з 1 листопада 2007 року вона працювала на посаді керуючої філією ВАТ "Пінбанк" в місті Одесі. На час роботи в цій посаді голова правління банку ОСОБА_3 видав їй нотаріально посвідчену довіреність на представництво інтересів банку і філії. За період роботи зауважень по роботі вона не мала, стягнення на неї не накладались.

23 вересня о 18-й годині її по телефону разом з заступником ОСОБА_8 було викликано на 9-ту ранку 24 вересня 2008 року до головного офісу банку в м. Київ з питання розвитку банківської діяльності в м. Одесі.

У зв'язку з цим вона тимчасово поклала повноваження керуючої філією на в.о. начальника відділу клієнтських операцій та моніторингу відділень ОСОБА_9, передала їй ключ №3, печатку №3 від сховища цінностей №1 філії, призначила комісію та провела ревізію цього сховища, оформила результати актом про відсутність розбіжностей між обліком та наявністю готівки, здійснила прийом - передачу сховища.

Однак, по прибуттю в м. Київ ніякої наради не проводилось, керівництво банку її не прийняло. Натомість в офісі філії банку в м. Одесі в цей час силами працівників управління банку, у складі начальника служби безпеки банку Коляди В.П., начальника управління касових операцій банку Багатько В.М., головного економіста управління супроводження операційної діяльності регіональної мережі банку Войнової Л.Б., була проведена перевірка наявності готівки в сховищі №1, якою була встановлена відсутність розбіжностей наявності коштів з обліковими відомостями.

Будучи незадоволеними результатами перевірки, працівники служби безпеки банку в м. Одесі і в м. Києві одночасно стали чинити на неї та співробітників філії в м. Одесі психічний тиск з метою добитись зручних пояснень на виправдання своїх дій 24 вересня 2008 року.

Пояснення працівників переписувались для того, щоб були підтверджені винні дії позивачки, хоча інформація в них була нічим не підтвердженою, вигадкою працівників служби безпеки банку і писалась під їхню диктовку.

По закінченню робочого дня 24 вересня 2008 року їй була вручена копія наказу голови правління банку ОСОБА_3 №406-к від 24.09.2008, яким у зв'язку з грубим порушенням п.5.5.2 та п.5.5.9 Положення про філію ВАТ "Пінбанк" в м. Одесі в новій редакції; п.2.7, п.4.1.1, 4.1.2, та розділів 10,11 Інструкції про здійснення касових операцій у ВАТ "Пінбанк" її з 25 вересня 2008 року було відсторонено від роботи, а з 09 жовтня 2008 року звільнено за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, згідно п.1 ст.41 КЗпП України, на підставі службової записки начальника служби безпеки Коляди В.П. за №727/0/4-08 від 24.09.2008 року та її ж пояснювальної записки, наданої того ж дня.

Наказом №407-к від 24 вересня 2008 року голова правління банку ОСОБА_3 з 25 вересня 2008 року без обмеження строком поклав виконання обов'язків керуючого філією банку в місті Одесі на начальника відділу розвитку мережі банку управління по роботі з мережею банку ОСОБА_5, якому на період виконання обов'язків керуючого цією філією 25 вересня 2008 року видав нотаріально посвідчену довіреність на представництво банку і філії.

3.

Наказом голови правління банку ОСОБА_3 за №544-к від 16 грудня 2008 року, мотивованим хворобою позивачки, на підставі листків про її непрацездатність від 07.10.2008 р. НОМЕР_1; від 24.10.2008 р. НОМЕР_2, від 27.10.2008 р. НОМЕР_3, від 08.11.2008 р. НОМЕР_4, від 25.11.2008 р. НОМЕР_5, від 26.11.2008 р. НОМЕР_6 був змінений п.1 наказу №406-к від 24.09.2008 року стосовно дати її звільнення, а саме з 9 жовтня на 16 грудня 2008 року.

Крім того були внесені зміни до п.2 цього ж наказу в частині звільнення позивачки і вказано про її звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов'язків на підставі п.1 ст.41 КЗпП України з 16 грудня 2008 року, з зобов'язанням головного бухгалтера філії банку Савіну Т.В. провести остаточний розрахунок з ОСОБА_4 у зв'язку з її звільненням.

Позивачка зазначила, що її звільнення і призначення на посаду виконуючим обов'язки ОСОБА_5 було незаконним, з посиланням на те, що фактичною причиною звільнення стала її позиція щодо покращення показників роботи філії, за які вона була відповідальна і за погіршення яких вона вважала саме керівництво банку.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_4 просила її позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ВАТ "Пінбанк" Лозинська О.Л. позовні вимоги не визнала, зазначивши, що звільнення позивачки відбулось у відповідності до діючого трудового законодавства.

Відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги також не визнав та зазначив, що він вважав неможливим ставити під сумнім розпорядження керівництва банку чи піддавати загрозі роботу структурних підрозділів банку, а тому не заперечував проти покладення на нього обов'язків керуючого філією і суворо виконував накази керівництва банку.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2010 року та ухвалою того ж суду від 19 травня 2010 року про виправлення описок та арифметичних помилок у вступній та резолютивній частині рішення позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені частково та було визнано незаконним і скасовано наказ голови правління ВАТ "Пінбанк" ОСОБА_3 №406-к від 24.09.2008 року, на даний час ПАТ "Перший інвестиційний банк" про відсторонення ОСОБА_4 від роботи керуючої філією банку в місті Одесі з 25.09.2008 року і звільнення її з цієї посади за п.1 ст.41 КЗпП України з 09.10.2008 року.

Визнано незаконним і скасовано наказ голови правління ВАТ "Пінбанк" ОСОБА_3 №407-к від 24 вересня 2008 року щодо покладання безстроково виконання обов'язків керуючого філією ВАТ "Пінбанк" в місті Одесі на начальника відділу розвитку мережі банку управління по роботі з мережею банку ОСОБА_5 з 25.09.2008 року.

Визнано незаконним і скасовано наказ голови правління ВАТ "Пінбанк" ОСОБА_3 за №544-к від 16.12.2008 року, яким передбачено внести зміни до наказу №406-к від 24.09.2008 року, в частині дати звільнення ОСОБА_4 з посади керуючої філією ВАТ "Пінбанк" в місті Одесі з 9.10.2008 року на 16.12.2008 року, щодо підстав звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов'язків за п.1 ст.41 КЗпП України з 16.12.2008 року та щодо зобов'язання головного бухгалтера Савіної Т.В. провести з ОСОБА_4 остаточний розрахунок у зв'язку зі звільненням.

Змінено підстави звільнення ОСОБА_4 з п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України на п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України - у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці у вигляді ліквідації філії банку в Одесі.

Зобов'язано ПАТ "Перший Інвестиційний Банк" внести до трудової книжки ОСОБА_4 відповідний запис про звільнення такого змісту: "звільнена у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці у вигляді ліквідації філії банку в м. Одесі за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України" замість запису №22: "звільнена за одноразове грубе порушення трудових обов'язків на підставі п.1 ст.41 КЗпП України".

Стягнуто з ПАТ "Перший Інвестиційний Банк" на користь ОСОБА_4:

середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 17.12.2008 року по 22.02.2009 року і з 03.12. 2009 року по 29.01.2010 року, включно, в сумі 53 640,40 грн.;

різницю до середнього заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи з 23 лютого 2009 року по 03 грудня 2009 року, включно, в сумі 106 437, 57 грн.;

4.

компенсацію у зв'язку з інфляційним знеціненням середнього заробітку за офіційними індексами інфляції станом на 1 січня 2010 року в сумі 6 505, 60 грн.;

моральну шкоду у розмірі 777 777, 77 грн.;

Вказано, що вищезазначені суми підлягають індексації з урахуванням індексів інфляції, які публікує щомісячно Держкомстат України на день фактичної виплати.

Стягнуто з ПАТ "Перший Інвестиційний Банк", до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Перший Інвестиційний Банк" частково присуджених сум, у розмірі 168 583, 57 грн., по мірі їх виплати ОСОБА_4

Зазначене судове рішення оскаржується відповідачами у справі.

В апеляційних скаргах ПАТ "Перший Інвестиційний Банк" та ОСОБА_3 ставлять питання про скасування судового рішення із ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4, суд виходив із того, що нею не було допущено одноразового грубого порушення трудових обов'язків.

З таким висновком суду повністю погоджується судова колегія, виходячи з наступного.

Так, наказом Голови Правління ВАТ "Пінбанк" ОСОБА_3 за № 212/5-08-о від 23.09.2008 року була створена комісія для проведення ревізії грошових білет, монет та інших цінностей, які знаходяться в грошовому сховищі і касі філії ВАТ "Пінбанк" в м. Одесі; в банкоматах, що обліковуються на балансі філії; в касі відділення № 13.

Комісії було доручено провести контрольне перерахування в повному обсязі грошей та цінностей в зазначених касах, сховищі та банкоматах станом 24 вересня 2008 року, а також перевірити порядок їх зберігання, про що скласти відповідні Акти ревізії (т.1, а.с.215).

Однак, за результатами зазначеної ревізії 24 вересня 2008 року комісією не було складено жодного Акту, оскільки не було виявлено розбіжностей між готівкою грошових коштів і цінностей з документальними даними обліку у сховищах, касах та банкоматах.

Таким чином, документального підтвердження порушень з боку керуючої філією ОСОБА_4 щодо касових операції, виявлено не було.

Проте, наказом Голови Правління Малкіна О.В. за № 406-к від 24.09.2008 року ОСОБА_4 з 25.09.2008 року була відсторонена від роботи, з подальшим звільненням за одноразове грубе порушення трудових обов'язків на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України (т.1, а.с.34).

Підставою звільнення слугувала службова записка начальника служби безпеки Коляди В.П. та пояснювальна записка ОСОБА_4 від 24.09.2008 року (т.1, а.с. 87, 119).

У ході розгляду справи в суді першої інстанції, судом було у повній мірі з'ясовані обставини написання пояснювальних записок ОСОБА_4 та касира ОСОБА_15 і жоден із викладених у них фактів порушення касових операції у філії банку не підтвердився.

Зазначене підтверджується тим, що в подальшому ні один із співробітників філії не був звільнений з посади за порушення трудових обов'язків, у тому числі касир ОСОБА_15 і в.о. головного бухгалтера ОСОБА_10. Це незважаючи на те, що згідно службової записки Коляди В.П. саме вказані особи приймали активну участь у порушеннях касових операцій.

5.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_9, ОСОБА_17 та інші підтвердили, що порушень касових операцій у філії не було і не могло бути, а дані пояснювальні записки писались під тиском і фактично під диктовку.

Зазначені показання свідків не спростовані доказами, які є в матеріалах справи.

З огляду на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність визнання незаконним та скасування наказу № 406-к від 24.09.2008 року.

Як наслідок визнання незаконним вказаного наказу, суд також вмотивовано визнав незаконним і скасував наказ Голови Правління ВАТ "Пінбанк" ОСОБА_3 № 544-к від 16.12.2008 року про зміну дати звільнення ОСОБА_4 з 09 жовтня 2008 року на 16 грудня 2008 року і внесення змін в наказ № 406-к (т.1, а.с.36).

Таким чином, визнаючи незаконними і скасовуючи накази про відсторонення ОСОБА_4 від роботи та про її подальше звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, суд обґрунтовано дійшов висновку про необхідність внесення змін у трудову книжку позивачки щодо підстав її звільнення з п. 1 ч. 1 ст. 41 на п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі зміною в організацією виробництва і праці.

Доводи представника ПАТ "Пінбанк" про те, що філію не було ліквідовано, а було лише реорганізовано, є слушними, однак в даному випадку правового значення не мають, виходячи з наступного.

Так, відповідно до протоколу № 02 засідання спостережної ради ВАТ "Пінбанк" від 19 січня 2009 року діяльність філії була припинена, шляхом реорганізації та відкриття на її базі відділення № 23 ВАТ "Пінбанк" (т.1, а.с.311).

Тобто на час розгляду справи, вже не існувало філії банку, в якій позивачка ОСОБА_4 виконувала свої трудові обов'язки в якості керуючої, а тому у суду були відсутні правові підстави поновлювати останню на попередній посаді, якої вже не існувало та в установі, діяльність якої була припинена.

Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку на користь позивачки за весь час вимушеного прогулу, суд виходив із положень ч.ч. 2, 3 ст. 235 КЗпП України, згідно яких у разі визнання формулювання причин звільнення неправильним, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З огляду на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за весь час її вимушеного прогулу, та різниці в заробітку за час, коли вона виконувала нижчеоплачувану роботу.

Так, середній заробіток ОСОБА_4 за два місяці, які передували її відстороненню від роботи, а саме за липень і серпень 2008 року, складав 13105,31 грн. (13100,29 грн.+13110,33 грн.) : 2) (т.1, а.с.35).

Таким чином, за час вимушеного прогулу, коли ОСОБА_4 не працювала через незаконне звільнення, а саме з 17 грудня 2008 року по 22 лютого 2009 року та з 04 грудня 2009 року по 29 січня 2010 року, включно, до стягнення підлягає 53 640,40 грн.

За час, коли ОСОБА_4 після звільнення працювала на іншій посаді з нижчеоплачуваною заробітною платою, а саме з 23 лютого по 03 грудня 2009 року, до сплати підлягає різниця, яка склала 106 437,57 грн.

Сума компенсації на неотриманий заробіток з урахуванням індексу споживчих цін за вказаний період склала 6 505,60 грн.

Зазначений розрахунок середнього заробітку, всього у сумі 166 583,57 грн., який підлягає стягненню на користь позивачки, викладений на а.с. 383. Суд першої інстанції визнав цей розрахунок обгрунтованим і судова колегія погоджується з таким висновком суду.

Що стосується висновку суду про необхідність стягнення середнього заробітку більше ніж за рік, то судова колегія погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

6.

Судом першої інстанції встановлено, що в тривалому розгляді справи, не вбачається вини позивачки ОСОБА_4, що підтверджується неодноразовими оголошеннями перерв у судових засіданнях суду першої інстанції за заявами представника відповідача та третіх осіб (т.1, а.с. 141, 143, 187, 293, 305, 361, 366).

Доводи представника відповідача про те, що розрахунок середньої заробітної плати є невірним і у разі задоволення позовних вимог до сплати належала тільки заробітна плата за 2 місяці, є необґрунтованим і спростовується вищевикладеним та вимогами ч.2 та ч. 3 ст. 235 КЗпП України.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновком суду про необхідність стягнення середнього заробітку у сумі 166 583,57 грн., по мірі виплати їх ОСОБА_4, з ОСОБА_3 на користь ВАТ "Пінбанк", виходячи з наступного.

Так, згідно позовної заяви та подальших доповнень до неї, такі вимоги до ОСОБА_3 не заявлялись.

Були заявлені вимоги щодо покладення на ОСОБА_3, як службову особу, винну в незаконному звільненні, обов'язку покрити шкоду, заподіяну ВАТ "Пінбанк", у зв'язку з оплатою позивачці вимушеного прогулу.

Тобто, суд фактично вийшов за межі позовних вимог.

Крім того, ОСОБА_3 був залучений до участі у справі в якості третьої особи і це його процесуальне становище в установленому законом порядку за час розгляду справи не змінювалось.

Проте, діючим цивільно-процесуальним законодавством не передбачено задоволення позовних вимог до особи, до якої вони не заявлялись, та яка є третьою особою у справі.

Також судова колегія зазначає, що у відповідності до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для відсторонення від роботи та подальшого звільнення ОСОБА_4 була службова записка начальника служби безпеки Коляди В.П. про одноразове грубе порушення трудових обов'язків, допущених керуючою філією ОСОБА_4, її заступником ОСОБА_8, в.о. головного бухгалтера ОСОБА_10, завідуючою касою ОСОБА_15 (т.1, а.с.119-120).

Зазначена службова записка була підтверджена письмовими поясненнями ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_15 (т.1, а.с.87-89, 109-112).

Таким чином, на час видання оскаржуваних наказів Голова Правління ВАТ "Пінбанк" ОСОБА_3 керувався вищезазначеною службовою запискою, підтвердженою письмовими поясненнями працівників філії, відносно яких була інформація в службовій записці.

Лише в ході розгляду справи в суді були з'ясовані обставини написання вищевказаних пояснень та встановлено, що підстав для відсторонення від роботи і подальшого звільнення ОСОБА_4 із займаної посади не було.

З огляду на викладене, судова колегія вважає за необхідне рішення суду, в частині стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів на користь ВАТ "Пінбанк", скасувати та відмовити у задоволенні позову про покладення на нього обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним звільненням.

Що стосується висновку суду про необхідність визнання незаконним і скасування наказу № 407-к від 24 вересня 2008 року щодо покладення безстроково з 25 вересня 2008 року виконання обов'язків керуючого філією ВАТ "Пінбанк" на ОСОБА_5, то судова колегія також не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 25 вересня 2008 року і до припинення діяльності філії, ОСОБА_5 постійно виконував обов'язки її керуючого, отримував заробітну плату згідно штатного розпису.

Зазначене було викликане тим, що ОСОБА_4 з поважних причин не могла виконувати цих обов'язків, а саме з 25 вересня до 16 грудня 2008 року через відсторонення її від роботи та через хворобу, а в подальшому у зв'язку з незаконним звільненням.

7.

Тому, скасовуючи вищевказаний наказ № 407-к, судом не було враховано, що зазначене може призвести до визнання незаконності прийнятих ОСОБА_5 рішень в якості керуючого філією та до незаконності отримання ним заробітної плати за весь час виконання покладених на нього трудових обов'язків.

Доводи представника відповідача про те, що переведення ОСОБА_5 в іншу місцевість є незаконним, з посиланням на ч.1 ст.32 ч. 1 ст. 33 КЗпП України, є безпідставними, оскільки із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 дав згоду на таке переведення, належним чином виконував покладені на нього обов'язки і ніяких претензій з приводу його переводу керівництву ВАТ "Пінбанк" не заявляв.

З цих підстав, судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення суду в цій частині та відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу Голови Правління ВАТ "Пінбанк" ОСОБА_3 № 407-к від 24 вересня 2008 року (т.2. а.с. 33).

Ухвалюючи судове рішення про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачці ОСОБА_4 дійсно була завдана значна моральна шкода, відшкодування якої передбачене ст. 237-1 КЗпП України.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду, оскільки він є обґрунтованим і вмотивованим.

Так, при вирішенні питання про необхідність стягнення моральної шкоди, суд виходив із роз'яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", і здійснював це з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивачка, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та інших обставин. Зокрема, стану її здоров'я, тяжкості вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, ступені зниження престижу, ділової репутації; часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану.

Разом з тим, суд безпідставно визначив значно великий розмір моральної шкоди, який складає 777 777, 77 грн.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду, оскільки ним порушені засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України, як справедливість, добросовісність та розумність.

Суд правильно зазначив в рішенні про причинний зв'язок між порушеннями трудових прав позивачки, які полягали у неправомірному відстороненні її від роботи і погіршенням стану здоров'я з наступною госпіталізацією. Згідно анамнезу, складеного в неврологічному відділенні Одеської міської клінічної лікарні №10, де позивачка знаходилась з 25 вересня по 7 жовтня 2008 року з діагнозом: "наслідки нейроінфекції у вигляді вегето-судинної дистонії, астеноневротичного синдрому у кризовій течії", - це захворювання розвилось у неї на фоні психотрамвуючого фактору.

Виходячи з викладеного, та враховуючи характер і обсяг фізичних, душевних і психічних страждань, яких зазнала позивачка у зв'язку з її незаконним звільненням, характеру немайнових втрат, зокрема стану її здоров'я, тяжкості вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, ступені зниження престижу, ділової репутації; часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, судова колегія вважає за необхідне зменшити розмір моральної шкоди до 20 000 грн.

Судова колегія також зазначає, що при розподілі судових витрат, суд безпідставно стягнув на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн., які фактично понесла позивачка при поданні позовної заяви (т.1. а.с 2, 3).

На підставі ст. 88 ЦПК України судова колегія змінює рішення в цій частині, та вказує про стягнення цих коштів з відповідача не на користь Державного бюджету, а на користь ОСОБА_4

8.

Крім того, судова колегія зазначає, що виходячи з розміру задоволених позовних вимог, за результатами розгляду справи розмір судового збору, який підлягав стягненню з відповідача, склав 1665,84 грн. за вимоги матеріального і 8,50 грн. за вимоги морального характеру, а всього 1674,34 грн. За відрахуванням 51 грн., які підлягають стягненню на користь позивачки, з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню 1623,34 грн.

З цих підстав, судова колегія вважає за необхідне доповнити резолютивну частину рішення новим абзацом, згідно якого стягнути з ПАТ "Пінбанк" на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1623,34 грн.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування або зміни судового рішення.

З огляду на викладене, судове рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що обставини справи встановлені судом повно і правильно, збирання додаткових доказів у справі не вимагається, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає за необхідне рішення суду змінити.

Керуючись ст. 304, п.3 ч.1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів

вирішила:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Перший Інвестиційний банк" та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2010 року змінити.

Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу № 407-к від 24 вересня 2010 року, а також про покладення обов'язку на ОСОБА_3 відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним звільненням.

Зменшити розмір моральної шкоди, стягнувши з Публічного акціонерного товариства "Перший Інвестиційний банк" на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у сумі 20000 грн. (двадцять тисяч гривень).

У решті позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити.

В абзаці дев'ятому резолютивної частини рішення слова "в Державний бюджет України" замінити словами "на користь ОСОБА_4".

Доповнити резолютивну частину рішення абзацом одинадцятим наступного змісту: "Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Перший Інвестиційний банк", яке має код ЄДРПОУ 26410155 і розташоване за адресою: поштовий індекс 04073, Україна, місто Київ, Московський проспект, будинок № 6, в Державний бюджет України судовий збір у розмірі 1623 (одну тисячу шістсот двадцять три) гривні 34 копійки.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.

Судді апеляційного суду Одеської області: (підпис) С.М. Сегеда

(підпис) Н.В. Ісаєва

(підпис) Н.А. Кононенко

Вірність копії посвідчую, суддя С.М. Сегеда