Рішення № 136678379, 20.05.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/13927/25

Провадження № 2/750/400/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря Левченка К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 102387057 від 22.07.2021 в сумі 43625 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 22.07.2021 позивачем було подано заявку на отримання кредиту № 102387057 у власному кабінеті на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (http://miloan.ua/). ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору № 102387057 від 22.07.2021. На підставі вказаного кредитного договору відповідачу було перераховано кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 10000 грн. Проте, відповідач умови договору належним чином не виконував, у зв`язку із чим утворилася заборгованість. 13.10.2021 згідно умов договору відступлення прав вимоги ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором на користь ТОВ «Діджи Фінанс». Згідно договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором становить 43625 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 10000 грн.; заборгованість за відсотками 32625 грн.; заборгованість за комісійними винагородами 1000 грн. Позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, вказавши, що позов підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений належним чином. Представник відповідача двічі подавав до суду клопотання про відкладення судового засідання, однак, доказів поважності своєї неявки суду не надав, а тому причини неявки суд вважає неповажними.

Згідно з частиною 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

22 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи (п. 6.1.) був укладений договір про споживчий кредит № 102387057, шляхом подання анкети-заяви на кредит, який підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором, за умовами якого позичальнику надається кредит у розмірі 10000 грн. (п. 1.2) строком на 15 днів (з 22.07.2021) з терміном повернення 06.08.2021 (пп. 1.3, 1.4), з процентами за його користування у розмірі 2625 грн., які нараховуються за ставкою 1.75% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2.), з стандартною (базовою) процентною ставкою за користування кредитом 5.00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6), з процентами за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту), які складають 3625 грн. в грошовому виразі та 185,618.00% річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка) та орієнтовна загальна вартість кредиту складає 13625 грн. (п.1.5). Комісія за надання кредиту складає 1000 грн., яка нараховується за ставкою 10.00% від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1) (а.с. 14-18).

В паспорті споживчого кредиту № 102387057 до вказаного договору відображена інформація щодо умов кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, що співпадають з даними викладеними у самому договорі наведеному вище. Кількість та розмір платежів, періодичність внесення визначається графіком платежів (п. 4). Відповідно до п. 5 при продовженні користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, таке продовження не може перевищувати 60 днів (а.с. 19).

Згідно платіжного доручення № 30188769 від 22.07.2021 ТОВ «Мілоан» перерахувало кошти ОСОБА_1 у сумі 10000 грн. згідно з договором № 102387057 (а.с. 26).

З розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії № 102387057 від 22.07.2021 за період з 22.07.2021 по 05.10.2021 вбачається, що відповідачу нарахована сума заборгованості в сумі 43625 грн. (а.с. 13).

13 жовтня 2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» укладений договір факторингу № 10Т, за умовами якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені в реєстрах боржників (а.с. 20-22).

Згідно витягу з додатку до договору факторингу № 10Т від 13.10.2021, право вимоги за кредитним договором № 102387057, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс». Загальна сума заборгованості складає 43625 грн., з яких: 10000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 32625 грн. заборгованість за відсотками; 1000 грн. заборгованість за комісією (а.с. 12).

Відповідно до умов договору, ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило ТОВ «Мілоан» грошові кошти (ціну відступлення), як це передбачено умовами договору, що підтверджується копіями платіжних інструкції (а.с. 30-37).

Згідно пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у позовній заяві, відповідач свої зобов`язання за кредитним зобов`язаннями належним чином не виконував, у зв`язку з чим за кредитним договором № 102387057 від 22.07.2021 в розмірі 43625 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту 10000 грн., заборгованість за відсотками 32625 грн., 1000 грн. заборгованість за комісійними винагородами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування,що узгоджується з висновками викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року, у справі № 910/4518/16.

Судом встановлено, що згідно із умовами договору про споживчий кредит № 102387057 від 22 липня 2021 року, кредит надано у розмірі 10000 грн. на 15 днів.

У пункті 1.5.2 вказаного договору конкретно зазначено, що проценти за користування кредитом становлять 2625 грн.

Таким чином, заборгованість за відсотками становить 2625 грн. за 15 днів, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки нарахована сума відсотків після закінчення строку кредитного договору, задоволенню не підлягає.

При цьому суд враховує, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку кредитування відповідно до умов кредитного договору та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, передбачених п.п. 4.1., 4.2. договору, та в матеріалах справи такі докази, подані в порядку ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відсутні.

Отже, позивачем здійснювалось нарахування процентів за користування кредитними коштами після закінчення 15-денного строку кредитування, передбаченого договором про споживчий кредит № 102387057 від 22 липня 2021 року.

Одночасно суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 згідно якої після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок підтверджено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Позивачем вимог у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України не заявлялось.

Отже, враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування 15 днів, а також враховуючи відсутність належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку кредитування, позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню, а саме в межах строку дії кредитного договору.

Також надаючи оцінку нарахуванню позивачем комісії за надання кредиту у розмірі 1000 гривень відповідно до пункту 1.5.1 договору про споживчий кредит, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 (провадження N 61-7620св24).

За встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 10000 грн., процентів за користування кредитом в сумі 2625 грн. та комісії за надання кредиту в сумі 1000 грн., у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 289, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 42649746) заборгованість у сумі 13625 грн. (тринадцять тисяч шістсот двадцять п`ять грн.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 756 грн. 52 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 20.05.2026.

Суддя