Рішення № 136678080, 20.05.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/1275/26

Номер провадження 2/585/981/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайнний суд Сумської області у складі судді Г.О.Цвєлодуб, за участю секретаря О.І.Салій, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

До Роменського міськрайонного суду Сумської області суду надійшла позовна заява ТОВ «Споживчий центр», до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 07.07.2025 року уклали Кредитний договір (оферти) № 07.07.2025 100002538, відповідно до умов якого останній надано кредит у розмірі 10000 грн., строком на 217 днів, дата повернення (виплати) кредиту - 08.02.2026, процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, комісія, пов`язана з наданням кредиту 9 % від суми кредиту та дорівнює 900 грн. 00 коп., неустойка: 150 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. 10.08.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір, за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до Договору: сума кредиту з дати укладення даного додаткового договору становить 22500 грн. 00 коп., строком на 183 днів з дати його надання, комісія 9% від суми 2-го траншу (частини суми кредиту), що дорівнює 1125 грн. 00 коп., комісія за обслуговування з дати укладення даного додаткового договору встановлюється у розмірі 2025 грн. 00 коп., розмір денної процентної ставки та її розрахунок, які з дати укладення даного додаткового договору становлять: 0,79%, неустойка: 337 грн. 50 коп. 13.09.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір, за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до договору: сума кредиту з дати укладення даного додаткового договору становить 23500 грн. 00 коп., строк, на який надається кредит (а саме 3-й транш) - 149 днів з дати його надання, комісія - 9% від суми 3-го траншу (частини суми кредиту), що дорівнює 90 грн. 00 коп., комісія за обслуговування кредиту - 2115 грн. 00 коп., розмір денної процентної ставки 0,69%, неустойка: 352 грн. 50 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. В свою чергу свої зобов`язання ОСОБА_1 за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на момент пред`явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 59250 грн., що складається з: тіла кредиту - 23500 грн., процентів - 21795 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 90 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 2115 грн., неустойки - 11750 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Ухвалою суду від 31 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 24 квітня 2025 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач до суду не з`явився, про час та місце розгляду справу був належним чином повідомлений.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За одночасного існування умов, визначених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом було ухвалено проводити заочний розгляд справи.

Судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 07.07.2025 року уклали Кредитний договір (оферти) № 07.07.2025 100002538, відповідно до умов якого останній надано кредит у розмірі 10000 грн., строком на 217 днів, дата повернення (виплати) кредиту - 08.02.2026, процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, комісія, пов`язана з наданням кредиту 9 % від суми кредиту та дорівнює 900 грн. 00 коп., неустойка: 150 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

10.08.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір, за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до Договору: сума кредиту з дати укладення даного додаткового договору становить 22500 грн. 00 коп., строком на 183 днів з дати його надання, комісія 9% від суми 2-го траншу (частини суми кредиту), що дорівнює 1125 грн. 00 коп., комісія за обслуговування з дати укладення даного додаткового договору встановлюється у розмірі 2025 грн. 00 коп., розмір денної процентної ставки та її розрахунок, які з дати укладення даного додаткового договору становлять: 0,79%, неустойка: 337 грн. 50 коп.

13.09.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір, за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до договору: сума кредиту з дати укладення даного додаткового договору становить 23500 грн. 00 коп., строк, на який надається кредит (а саме 3-й транш) - 149 днів з дати його надання, комісія - 9% від суми 3-го траншу (частини суми кредиту), що дорівнює 90 грн. 00 коп., комісія за обслуговування кредиту - 2115 грн. 00 коп., розмір денної процентної ставки 0,69%, неустойка: 352 грн. 50 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання виконало, що підтверджується листами ТОВ «УПР» від 19.03.2026.

Як вбачається з наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором заборгованість ОСОБА_1 становить 59250 грн., що складається з: тіла кредиту - 23500 грн., процентів - 21795 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 90 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 2115 грн., неустойки - 11750 грн.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договорів (оферту) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозицію укласти договорі є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (стаття 641 ЦК України).

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (частина 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Як вбачається з частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно приписів ч.1ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 07.07.2025 року уклали Кредитний договір (оферти) № 07.07.2025 100002538, у подальшому до якого укладались додаткові договори, у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

За вищевикладених обставин, враховуючи, що відповідач істотно порушила умови укладених з позивачем кредитних договорів, своєчасно кредит не погашала та не повернула позичені кошти, в результаті чого виникла заборгованість, то слід стягнути з відповідача на користь позивача 45295 грн., з яких: тіл0 кредиту - 23500 грн., проценти - 21795 грн.

Щодо вирішення вимоги про стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту, в розмірі 90 грн. та додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2115 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

За таких обставин, умови договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 90 грн. та додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2115 грн. є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак суд приходить до висновку про безпідставність вимог в цій частині.

Що стосується стягнення неустойки суд зазначає наступне.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням грошових зобов`язань, що випливають із кредитного договору, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.».

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №758/5318/23.

Вказане свідчить, що судом касаційної інстанції визначено єдиний підхід щодо застосування норм права до правовідносин, які випливають, зокрема й з споживчого кредиту та щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року.

Судом не встановлено підстав для відступу від вказаних висновків, тому суд приходить до висновку, що в цій частині позову необхідно відмовити.

Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № СЦ00090989 від 26.03.2026 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Отож, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2035,33 грн. (45295 х 2662,40 :59250), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі ст. ст. 526, 527, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 07.07.2025-100002538 від 07.07.2025 у розмірі 45295 (сорок п`ять тисяч двісті дев`яносто п`ять) грн. та судовий збір в розмірі 2035 (дві тисячі тридцять п`ять) грн. 33 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г.О.ЦВЄЛОДУБ