Рішення № 136678056, 20.05.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1523/26

2/583/986/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Семенової О.С.,

з участю секретаря

судового засідання Гайдейчук К.В.,

учасників цивільної справи:

представника відповідачки ОСОБА_1 /в режимі відеоконференції/,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін в залі судових засідань № 1 в м. Охтирка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» через свого представника, адвоката Усенка М.І., 27 березня 2026 року звернувся до суду з позовною заявою до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1257556 від 18 листопада 2020 року в сумі 32800,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачкою 18 листопада 2020 року був укладений кредитний договір № 1257556 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно з яким ОСОБА_2 отримала кредитні кошти в сумі 10000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. 21 квітня 2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено Договір факторингу № ККЛУ-21042021, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає ТОВ «ФК «Кредит Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі, зокрема до ОСОБА_2 за кредитним договором № 1257556 від 18 листопада 2020 року в сумі 32800,00 грн. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Відповідачем належним чином не виконуються зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, що і стало підставою для звернення до суду.

29 квітня 2026 року від представника відповідачки, адвоката Яреська Т.В., надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнаються частково, в частині стягнення суми за кредитним договором № 1257556 від 18 листопада 2020 року в розмірі 11710,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 10000,00 грн та заборгованості за процентами в сумі 1710,00 грн, яка нарахована в межах строку кредитного договору. В іншій частині позовні вимоги не визнаються, оскільки позивач не надав доказів укладення додаткової угоди про продовження строку користування кредитом, доказів ініціювання Відповідачем пролонгації кредиту, доказів акцепту первісним кредитором такої пропозиції, доказів підписання Відповідачем додаткової угоди електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а також доказів внесення платежу, необхідного для продовження строку кредитування.

Вказує, що з розрахунку заборгованості вбачається, що будь-які платежі з боку Відповідача відсутні. У графах розрахунку, які відображають погашення кредиту, процентів, штрафних санкцій та інших платежів, зазначені нульові показники.

Отже, сам розрахунок Позивача не підтверджує виконання умов пролонгації, передбачених Розділом 4 Кредитного договору. Таким чином, первісний кредитор втратив право нараховувати проценти за користування кредитом у порядку статті 1048 ЦК України з 18.12.2020 року, тобто з дати закінчення погодженого сторонами строку кредитування та дати повернення кредиту, визначеної Графіком платежів.

За таких обставин заявлена Позивачем заборгованість за процентами у розмірі 22800,00 грн є необґрунтованою, оскільки включає проценти, нараховані після закінчення строку кредитування без належної договірної та правової підстави.

З розрахунку заборгованості, наданого Позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог, вбачається, що станом на 18.12.2020 року розмір нарахованих процентів становив 1710,00 грн. Саме ця сума процентів була нарахована в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Водночас після 18.12.2020 року первісний кредитор втратив право нараховувати договірні проценти за користування кредитом, оскільки з цієї дати строк кредитування закінчився, а правомірне користування кредитом у розумінні статті 1048 ЦК України припинилося.

Тому до стягнення можуть підлягати лише проценти, нараховані в межах строку кредитування, тобто 1710,00 грн.

Інші проценти, включені Позивачем до заявленої суми заборгованості, відповідач не визнає, оскільки вони нараховані після спливу строку кредитування без належної правової підстави.

Крім цього відповідач вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, завищеними та такими, що не відповідають фактичним трудовим витратам представника, з огляду на масовий характер аналогічних справ, типовість позовів та очевидне завищення обсягу виконаної роботи, заявлені витрати на правничу допомогу слід визнати економічно необґрунтованими та такими, що не підлягають відшкодуванню в повному обсязі. Відповідач просить суд критично оцінити розмір заявлених витрат та врахувати принцип розумності, справедливості та співмірності обсягу витрат до фактичної складності справи. З огляду на це, розмір витрат на правничу допомогу, які будуть покладені на Відповідача, підлягають зменшенню до 1000,00 грн.

Крім цього у відзиві сторона відповідача заявила, про відшкодування витрат пов`язаних з оплатою правничої допомоги в сумі 10000,00 грн /а.с. 40-47/.

04 травня 2026 року від представника позивача адвоката Усенка М.І. надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі з мотивів, викладених у відповіді та позовні заяві, також заявив про зменшення судових витрат, які понесла відповідачка в сумі 10000,00 грн /а.с. 53-58/.

05 травня 2026 року від представника відповідачки, адвоката Яреська Т.В., надійшло заперечення на відповідь на відзив /а.с. 61-63/.

Представник позивача в судове засідання не прибув, 05 травня 2026 року подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі /а.с. 65/.

Відповідачка в судове засідання не прибула, її представник, адвокат Яресько Т.В., в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково з мотивів, викладених у відзиві та у запереченнях на відповідь на відзив.

Згідно із ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 18 листопада 2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_2 укладено договір № 1257556 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого остання отримала кредит на суму 10000,00 грн, відповідачка зобов`язалася повернути його та сплатити проценти за користування кредитом /а.с. 9-13/.

Відповідно до п 1.3. договору строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

Відповідно до п. 1.4.1 договору знижена процентна ставка становить 0,57% процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (208,05 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо в цей строк Клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в Графіку платежів.

Пунктом 2.1 договору визначено, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток.

Також Відповідачкою 18 листопада 2020 року підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту та додаток №1 до договору графік платежів, з якого вбачається, що строк кредитування становить 30 днів, дата повернення позики 18 грудня 2020 року, кількість платежів один/одноразово, сума нарахованих відсотків 1710,00 грн, сума кредиту 10000,00 грн, /а.с. 17/.

Відповідно до повідомлення ТОВ «УПР» від 07 січня 2026 року на виконання умов договору первісним кредитором 18 листопада 2020 року перераховано на картку відповідачки кошти в сумі 10000,00 грн, що також підтвердила сторона відповідача.

Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_2 кредитних коштів у сумі 10000,00 грн.

Відповідачкою зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту виконані не були, жодних платежів вона не вносила.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1257556 від 18 листопада 2020 року, складеного та підписаного первісним кредитором, проценти за користування кредитом нараховувались первісним кредитором не лише в межах погодженого строку кредитування, а й після його спливу. Зокрема, за період з 18.11.2020 року до 17.12.2020 року первісним кредитором здійснювалось щоденне нарахування процентів у розмірі 57,00 грн, що відповідає зниженій процентній ставці 0,57% на день від суми кредиту 10000,00 грн.

Загальна сума процентів за цей період становить 1710,00 грн.

Надалі, починаючи з 18.12.2020 року, тобто з дати, визначеної Графіком платежів як дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів, первісний кредитор продовжив нарахування процентів, однак уже у розмірі 190,00 грн за кожен день, що відповідає стандартній процентній ставці 1,90% на день від суми кредиту 10000,00 грн.

Таке нарахування здійснювалось до 18.03.2021 року, унаслідок чого загальна сума процентів у розрахунку була доведена до 22800,00 грн, а загальна заявлена заборгованість до 32800,00 грн, з яких 10000,00 грн тіло кредиту та 22800,00 грн проценти /а.с. 20 зворот 22/.

21 квітня 2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено Договір факторингу № ККЛУ-21042021, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає ТОВ «ФК «Кредит Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі, зокрема до ОСОБА_2 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1257556 від 18 листопада 2020 року в розмірі 32800,00 грн /а.с. 23-28/.

Згідно з вимогами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В ч. 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст. 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За приписами ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.5Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

За приписами ч. 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

В ч.ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ч. 8 ст.11Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19.

Згідно з вимогами ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

З наведеного вбачається, що кредитний договір було укладено з відповідачем у спосіб подання згоди відповідача на надання йому відповідної суми грошових коштів. Вказані дії сторін не суперечать загальним засадам цивільного законодавства щодо способу укладання договору, а, відтак, породжували відповідні договірні зобов`язання для сторін по справі.

Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання відповідачем грошових коштів, про що не заперечувала сторона відповідача.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитів та позики виконані не були, остання не вносила жодного платежу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами ч. 1 ст.513ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

В постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок про те, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом у справі № 761/1543/20, провадження № 61 - 10389св21 від 23.02.2022, справа № 639/86/17, провадження № 61-5039 св21 від 19.01.2022, справа № 554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14.07.2021.

Оскільки, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на підставі договору відступлення прав вимоги набуло право вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1257556 від 18 листопада 2020 року, тому у позивача, як нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредиту та позики у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань шляхом стягнення заборгованості за цим договором.

Доказів про визнання договору відступлення прав вимоги чи погашення відповідачем боргу первісному кредитору матеріали справи не містять.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості не може вважатися належним доказом на підтвердження наявності заборгованості по відсоткам за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1257556 від 18 листопада 2020 року в розмірі 32800,00 грн, виходячи з такого.

Нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позивач має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Беручи до уваги заперечення сторони відповідача щодо строку дії договору, який діяв 30 днів з моменту укладання та нарахованих відсотків за користування кредитом, судом встановлено, що відповідачка не виконала умови договору, не здійснювала жодних платежів, якими передбачено пролонгацію договору.

Матеріали справи не містять доказів, що між первісним кредитором та відповідачкою було укладено додаткову угоду до договору, яка передбачена п. 4.1. договору.

Таким чином право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Станом на 17 грудня 2020 року загальна заборгованість відповідачки складала 11710,00 грн, яка складається із основного боргу 10000,00 грн та 1700,00 грн за процентами, яка була нарахована первісним кредитором в межах дії строку договору, що підтверджується розрахунком заборгованості.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки правовідносини, які склалися між сторонами по справі, витікають з договірних відносин, які є обов`язковими для виконання сторонами в повному обсязі, а тому з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача сума заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1257556 від 18 листопада 2020 року в розмірі 11700,00 грн, яка нарахована в межах дії договору з 18 листопада 2020 року до 18 грудня 2020 року.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, та на користь відповідачки 10000,00 грн, суд враховує таке.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, зокрема у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», копію акту наданих послуг № 0107 від 01 липня2025 року, детальний опис наданих послуг, рахунок на оплату в сумі 8000,00 грн, копію ордеру, ордер, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Із документів слідує, що загальна вартість наданих Адвокатським бюро послуг зі складання та направлення позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості із відповідачки становить 8000,00 грн.

Сторона відповідача у відзиві на позовну заяву заявила клопотання про зменшення судових витрат з 8000,00 грн до 1000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідача надано суду копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 26080 від 23 квітня 2026 року, укладеного між адвокатом Яресько Т.В. та ОСОБА_2 , додаток № 1 до цього договору, з якого слідує, що вартість послуг за цим договором становить 10000,00 грн, розрахункову квитанцію на суму 10000,00 грн, та акт приймання-передачі послуг від 24 квітня 2026 року на суму 10000,00 грн, детальний опис робіт, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер / а.с. 48-51/.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами /ч. 5 ст. 137 ЦПК України/.

Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката, суд виходить з такого.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, їх заперечення щодо розміру понесених витрат, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, відповідно до ст. 19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, об`єм виконаних адвокатами робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлені стороною позивача судові витрати в розмірі 8000,00 грн та заявлені стороною відповідача судові витрати в розмірі 10000,00 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн кожній із сторін, оскільки позовні вимоги задоволені на 35,67 % тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 1070,10 грн судових витрат, а з сторони позивача на користь відповідачки підлягає стягненню 1929,90 грн судових витрат.

Крім того, при подачі позовної заяви до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн. /а.с. 6/.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує із відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволених вимог (35.67%).

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 949,68 грн.

Керуючись ст. ст. 207, 517, 526, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за договором № 1257556 від 18 листопада 2020 року у розмірі 11700,00 грн /одинадцять тисяч сімсот гривень 00 копійок/, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 949,68 грн /дев`ятсот сорок дев`ять гривень 68 копійок/ та на професійну правничу допомогу в розмірі 1070,10 грн /одну тисячу сімдесят гривень 10 копійок/.

Відмовити в задоволенні іншої частини позову.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1929,90 грн /одну тисячу дев`ятсот двадцять дев`ять гривень 90 копійок/.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи /вирішення питання/ без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», /юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 4-й поверх, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 .

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області О.С. Семенова