Ухвала суду № 136676691, 20.05.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/10935/24

УХВАЛА

20 травня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді,

подану у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору Фермерське господарство "Подільська марка" , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" про визнання протиправними та скасування розпоряджень,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду знаходиться справа №560/10935/24 за позовом ОСОБА_1 до Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області (за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору) про визнання протиправними та скасування розпоряджень Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області.

19.05.2026 від імені ОСОБА_1 подана заява про відвід головуючому судді Козачок І.С. Доводи заяви зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями суду з питань, які пов`язані з визначенням обсягу та характеру запитань, які пропонуються для дослідження в межах призначеної судом комплексної судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів, а також суб`єктивної оцінки автором заяви достатності наявних у матеріалах справи доказів. У заяві зазначається, що суд безпідставно призначив технічне дослідження документів, про яке позивач не просив, оскільки вважає, що почеркознавче дослідження є достатнім; суд відмовив у розшуку та виклику осіб - підписантів спірних документів для одержання експериментальних зразків їх підпису; через розширення обсягу експертного дослідження вартість експертизи для позивача буде вищою, на що він не погоджувався.

Автор заяви про відвід, яка надійшла від імені ОСОБА_1 , вважає це є іншою обставиною, яка викликає сумніви у неупередженості судді ( п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України)

Вирішуючи заяву, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу:

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Частина 4 ст. 40 КАС України визначає, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Згідно з ч. 11 ст. 40 КАС України відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Особиста безсторонність судді під час розгляду справ презюмується, доки не надані докази протилежного, про що зазначається, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії".

Згідно з ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Частина 4 ст. 102 КАС України передбачає, що питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта. Отже, зазначене є їх правом, однак не створює обов`язку для суду, адже остаточне коло питань, які необхідно поставити перед експертом, визначається саме судом.

Оскільки позивач неодноразово вказував у наданих суду клопотаннях і поясненнях про сумніви у тім, що спірні розпорядження насправді були прийняті та підписані у 2004 та 2005 роках саме тими особами, які у них зазначені, а також про те, що документи, ймовірно, "з`явились"/ були створені вже під час розгляду іншої пов`язаної справи у 2020 -х роках ( з якої він дізнався про їх існування), призначення саме технічної експертизи давності документів є логічним, законним і необхідним для з`ясування обставин справи процесуальним кроком суду.

Оцінюючи доводи заявника про порушення судом принципу диспозитивності (ne ultra petita) під час визначення кола питань для судової експертизи, суд виходить з такого.

Принцип "ne ultra petita" (лат. "не більше того, що просили" або ж принцип диспозитивності), закріплений у ч. 2 ст. 9 КАС України, визначає, що суд розглядає адміністративну справу за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог (за винятком випадків, встановлених законом).

Цей принцип стосується меж вирішення судом предмета спору (матеріально-правових вимог позивача), однак він не обмежує повноваження суду під час збирання, перевірки та оцінки доказів у справі.

Отже, цей принцип не поширюється на процес доказування. Стадія збирання доказів, до якої належить призначення судової експертизи, у адміністративному судочинстві підпорядковується принципу офіційного з`ясування обставин у справі (частина 4 статті 9 КАС України). Суд зобов`язаний вживати визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Призначення експертизи та формулювання питань експерту - це стадія збору доказів, а не вирішення спору по суті. Відтак, у даному випадку суд формував належну доказову базу для правильного вирішення спору.

Порядок призначення судової експертизи врегульований статтею 102 КАС України. Як зазначалось, відповідно до частини 4 вказаної статті учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта. Проте, згідно з ч. 5 статті 102 КАС України остаточне коло питань, які необхідно поставити перед експертом, визначається судом.

Суд звертає увагу на те, що адміністративне судочинство суттєво відрізняється від господарського чи цивільного своїм інквізиційним елементом - принципом офіційного з`ясування обставин у справі (ч. 4 ст. 9 КАСУ). Згідно з цією нормою суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Отже, якщо сам автор заяви про відвід стверджує про те, що спірні документи не існували у 2004 та 2005 роках, а з`явились/ чи були створені у наші дні (тобто заявляє про технічну підробку), суд зобов`язаний перевірити цей факт.

Враховуючи ці твердження автора заяви про відвід, проведення виключно почеркознавчої експертизи не дозволило б суду повно та об`єктивно встановити обставини справи. Призначення судом комплексної (почеркознавчої та технічної експертизи давності документів) та уточнення судом сформульованих стороною питань з додаванням додаткових та необхідних питань є реалізацією дискреційних повноважень суду, прямо передбачених статтею 102 КАС України, що спрямовано на виконання завдань адміністративного судочинства.

Оцінюючи інші доводи автора заяви про відвід щодо виходу суду за межі вимог клопотання про призначення експертизи (порушення принципу «ne ultra petita»), суд також звертає увагу на таке.

Як вбачається з тексту самого клопотання про призначення судової експертизи (нова редакція від 22.04.2026) заявник просив винести на вирішення експерта перелік питань, застосувавши при цьому формулювання: «у тому числі, але не виключно :...». Зазначене синтаксичне та логічне формулювання, використане позивачем або його представником (автором клопотання, хто б це не був) прямо свідчить про те, що запропонований ним перелік питань від початку не був вичерпним. Фактично, подаючи клопотання у такій редакції, автор клопотання не виключав можливості розширення судом переліку питань, необхідних для повного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

Відтак, твердження автора заяви про відвід про те, що суд неправомірно вийшов за межі поставлених ним питань та призначив додаткові дослідження, прямо суперечать змісту попереднього клопотання сторони позивача, яке й вирішувалось судом.

Така процесуальна поведінка має ознаки суперечливості (venire contra factum proprium - заборона суперечливої поведінки), коли сторона намагається отримати процесуальну вигоду або затягнути розгляд справи, заявляючи відвід з підстав, які спростовуються її ж попередніми письмовими заявами або діями.

Разом з тим, незалежно від формулювань у клопотанні про призначення експертизи, відповідно до ч. 5 статті 102 КАС України остаточне коло питань, які необхідно поставити перед експертом, у будь-якому випадку визначається саме судом.

Оцінюючи твердження автора заяви про відвід про те, що проведення експертизи без відібрання експериментальних зразків підпису безпосередньо в залі суду є "неповноцінним" та "унеможливлює встановлення істини", суд звертає увагу на таке.

Згідно з положеннями Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) пріоритетне і найважливіше значення для ідентифікації виконавця почерку/підпису мають вільні зразки підпису - тобто такі, що виконані до виникнення спору і не у зв`язку з ним.

Враховуючи те, що оскаржувані розпорядження датовані початком 2000-х років, підпис особи за понад двадцять років міг зазнати суттєвих природних змін. Отже, відібрання експериментальних зразків у 2026 році ніяк не забезпечило б експерта достовірним матеріалом для порівняння з ретроспективним підписом.

Натомість, з метою забезпечення об`єктивності експертного дослідження суд витребував та долучив до матеріалів справи архівні документи з вільними зразками підписів вказаних посадових осіб, датовані періодом, максимально наближеним до дати оскаржуваних розпоряджень ( ті ж 2004-2005 роки).

Твердження автора заяви про відвід про те, що експерту "немає з чим порівнювати", спростовується наявними матеріалами справи. Крім того, оцінку достатності порівняльного матеріалу у подальшому повинен буде надати безпосередньо судовий експерт, а не сторона у справі.

Також є безпідставними та взаємовиключними доводи автора заяви про відвід про недоцільність проведення технічної експертизи давності документів. Зазначаючи у клопотанні про те, що розпорядження, ймовірно, були виготовлені після звільнення відповідних посадових осіб, автор заяви про відвід фактично ставить під сумнів об`єктивний час створення документа.

Відтак, саме технічна експертиза давності документа, призначена судом у комплексі з почеркознавчою, є єдиним належним інструментом перевірки цих доводів. Супротив автора заяви про відвід проведенню вказаного дослідження розцінюється судом критично. Враховуючи викладене, суд вважає, що дії суду щодо визначення способу отримання зразків підпису та призначення комплексної експертизи повністю відповідають завданням адміністративного судочинства та забезпечують дотримання розумних строків розгляду справи.

Оцінюючи доводи щодо того, що призначення судом комплексної експертизи (з додаванням питань щодо технічного дослідження давності документів) призвело до об`єктивного збільшення її вартості, на що автор заяви про відвід не погоджувався, суд виходить з такого.

По-перше, ініціатором проведення експертизи є саме сторона позивача.

По-друге, виконання судом імперативного обов`язку щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи (зокрема, перевірки доводів сторін) не може ставитись в залежність від вартості проведення відповідних експертних досліджень. Суд не повинен ігнорувати необхідність збору ключових доказів у справі з мотивів мінімізації фінансових витрат учасників процесу.

По-третє, відповідно до статті 132 КАС України витрати, пов`язані із залученням експертів, належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Порядок розподілу судових витрат чітко регламентований статтею 139 КАС України, яка гарантує стороні, на користь якої ухвалено рішення, відшкодування всіх здійснених нею документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відтак, твердження автора заяви про відвід про порушення його прав внаслідок ймовірного збільшення вартості експертизи є передчасними та не можуть слугувати підставою для відмови суду у виконанні завдань адміністративного судочинства шляхом призначення повноцінного комплексної експертизи.

За таких обставин, вказівка автора заяви про відвід на фінансовий аспект ухваленого судом процесуального рішення аж ніяк не є свідченням упередженості чи необ`єктивності судді, а тому не формує визначених статтею 36 КАС України підстав для відводу.

Крім того, Суд звертає увагу автора заяви про відвід на те, що здійснення правосуддя та виконання судом імперативного обов`язку щодо повноцінного та об`єктивного з`ясування обставин справи не є сферою надання послуг, а тому процесуальні дії суду щодо збирання доказів не можуть ставитись в залежність від фінансових преференцій учасника справи чи його бажання мінімізувати власні витрати на доказування.

Що стосується інших доводів, про які зазначається у заяві про відвід, суд звертає увагу на таке.

Ототожнення неухильного виконання судом вимог процесуального закону із «некомпетентністю», а також викладений у заяві про відвід довід щодо подальшого розгляду справи «у іншому складі суду, колегіально», свідчать про нерозуміння норм адміністративного процесуального права, порядку визначення складу суду, регламентованого статтею 33 КАС України, адже зміна судді внаслідок задоволення відводу (самовідводу) не є передбаченою законом підставою для автоматичного переходу від одноособового до колегіального розгляду справи.

Оцінюючи риторику автора заяви про відвід, суд різко засуджує недопустиму процесуальну поведінку, яка полягає у використанні дифамаційних припущень та голослівних звинувачень суду в «некомпетентності» та «власній зацікавленості» виключно через незгоду з процесуальним рішенням судді. Використання в офіційних процесуальних документах образливих припущень, голослівних звинувачень на кшталт тих, які вжиті в заяві, які не підкріплені жодними об`єктивними доказами, виходить за межі допустимих засобів процесуального захисту.

Суд вважає, що тон, дозволений собі автором заяви про відвід, а також використаний ним спосіб аргументації, ґрунтуються на хибному та споживацькому ставленні до Правосуддя, намаганні зробити спробу нав`язати Суду свою позицію з міркувань тактичної вигоди чи фінансової економії. Відтак, Суд вчергове зазначає, що встановлення об`єктивної істини у справі не є комерційною послугою, яка надається в межах бюджету чи побажань учасника процесу.

Крім того, Суд нагадує автору заяви про відвід, що під час підготовчого засідання суд робив усні зауваження представнику позивача щодо некоректної неетичної поведінки, допущеної в присутності іншого учасника справи.

На думку суду, вказані дії також спрямовані на здійснення психологічного тиску на Суд та штучне створення підстав для відводу.

Відповідно до усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд не може бути інструментом для зловживань та свавільного приниження авторитету судової влади. ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що суди є гарантами правосуддя, чия роль потребує довіри громадськості, а тому вони мають бути захищені від безпідставних, деструктивних атак та необґрунтованих звинувачень в упередженості (зокрема, рішення у справах «Салка проти Польщі» (Skalka v. Poland) та «Моріс проти Франції» (Morice v. France)). Згідно з положеннями Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства (CCBE), представники сторін зобов`язані діяти чесно, з дотриманням професійних стандартів та виявляти належну повагу до суду. Свавільне використання в офіційному процесуальному документі образливих ярликів як "помста" за незручну для сторони ухвалу суду - це не реалізація права на захист, а примітивний процесуальний шантаж і грубе порушення стандартів етики.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що подана заява про відвід є штучною, маніпулятивною та повністю позбавленою правового підґрунтя. Незалежно від того, хто є її формальним підписантом, справжня мета автора цього документа полягає не у забезпеченні безсторонності розгляду справи, а у створенні штучних перешкод для здійснення судочинства, ухиленні від проведення призначеної комплексної експертизи та безпідставному приниженні авторитету Правосуддя.

Підсумовуючи наведене, Суд вважає, що заява про відвід не містить посилання на об`єктивні обставини, які б викликали сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Доводи заяви фактично зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями суду.

Водночас, ці питання не можуть бути підставою для відводу з огляду на вже згадану норму ч. 4 ст. 36 КАС України.

Керуючись вимогами частини 4 статті 40 КАС України, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та необхідність передачі цієї заяви на вирішення іншому судді, визначеному в порядку статті 31 КАС України.

Керуючись статтями 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

заяву від 19.05.2026 про відвід судді Козачок І.С., подану від імені ОСОБА_1 , визнати необґрунтованою.

Передати справу №560/10935/24 відповідно до порядку, встановленого ст. 31 КАС України, для визначення судді з метою подальшого вирішення заяви про відвід від 19.05.2026.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий суддя І.С. Козачок