Ухвала суду № 136676625, 20.05.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про повернення позову

20 травня 2026 р. справа № 520/11908/26

Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши матеріали адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до ОСОБА_1 (далі за текстом - відповідач) про стягнення з ОСОБА_1 надмірно виплачене грошове забезпечення за період з 17.01.2026 по 31.01.2026 (15 днів) на загальну суму 18.052 грн. 81 коп. (вісімнадцять тисяч п`ятдесят дві гривні вісімдесят одна копійка), на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ),

встановив:

Позов надійшов до суду 12.05.2026 р. з використанням функціоналу Електронного кабінету підсистеми "Електронний суд", і ухвалою суду від 13.05.2026р. був залишений без руху у зв`язку з недоліками в оформленні у вигляді відсутності доказів сплати судового збору, з наданням строку на усунення недоліків у 2 три дні з дати отримання копії ухвали.

До суду 19.05.2026р. надійшло клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви у справі №520/11908/26 до моменту поновлення фінансування за відповідним кодом бюджетної класифікації у зв`язку із фактичною відсутністю коштів на рахунку, котрі б могли бути використані для оплати судового збору.

З цього приводу суд зазначає, що названа причина не може бути визнана поважною у якості підстави для відстрочення сплати судового збору.

Так, за змістом п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України кожен учасник суспільних відносин повинен забезпечити дотримання обов`язку вчинення процесуальних дій із захисту прав та інтересів у судовому порядку у строк, визначений відповідним процесуальним законом.

Крім того, суд зазначає, що специфіка організації роботи органу державної влади не повинна слугувати поважною причиною для невиправдано тривалого відтермінування сплати судового збору за подання позовної заяви, адже у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» сформульована права позиція, згідно з якою «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».

Згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Наведена норма кореспондується зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", згідно якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

З наведених положень Закону можна зробити висновок, що їх застосування підлягає виключно до осіб, рівень статків яких обмежений, з метою усунення для таких осіб перешкод фінансового характеру для доступу до правосуддя. Інших, ніж незадовільний майновий стан особи, підстав законодавством не визначено.

Обмежене фінансування бюджетної установи, суб`єкта владних повноважень, не може бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Жодних обставин, які об`єктивно перешкоджали позивачу організувати претензійно-позовну роботу таким чином, щоби належно розпорядитися наявними для сплати судового збору коштами, а також щоб кожний поданий позов суб`єкта владних повноважень було оплачено судовим збором, позивачем не зазначено.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…».

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді тривалого відтермінування сплати судового збору за подання позовної заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 132-139, 160, 169, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суд

ухвалив:

1. Клопотання Військової частини НОМЕР_1 від 19.05.2026р. про відстрочення сплати судового збору - залишити без задоволення.

2. Вимоги ухвали від 13.05.2026 р. по справі №520/11908/26 - визнати невиконаними.

3. Позов - повернути.

4. Роз`яснити, що повернення позову не позбавляє права повторного звернення.

5. Копію ухвали надіслати заявникові.

6. Роз`яснити, що судове рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.

Суддя А.В. Сліденко