Рішення № 136676144, 20.05.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 р. Справа № 480/3894/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Сумській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій просила:

1) визнати протиправним та скасувати рішення №183450030069 від 11.04.2024 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

2) зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.04.2024 про призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати до загального (страхового) стажу періоди роботи з 22.11.1986 по 28.08.1996, з 16.01.2001 по 31.12.2001, з 01.10.2002 по 31.12.2002, з 01.01.2004 по 05.01.2004.

Свої вимоги мотивувала тим, що їй протиправно відмовлено у призначенні пенсії через відсутність стажу, зокрема не зараховано: період з 01.09.1982 по 28.08.1996, оскільки назва підприємства при прийнятті не відповідає назві підприємства на печатці при звільненні (зараховано з 01.09,1982 по 21.11.1986 згідно архівної довідки від 21.02.2024 № 109); періоди роботи у фермерському господарстві з 16.01.2001 по 31.12.2001, з 01.10.2002 по 31.12.2002, з 01.01.2004 по 05.01.2004, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.

Щодо невідповідності назві підприємства при прийнятті назві підприємства на печатці при звільненні, позивач вказала, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, а також проставлення печаток тією чи іншою організацією. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не взяло до уваги, що визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів, наявності чи відсутності печатки у трудовій книжці.

Щодо страхових внесків під час роботи у ФГ позивач вказала, що застрахована особа не сплачує та не несе відповідальності за несвоєчасну сплату страхових внесків підприємством, на якому вона працювала. Частинами 5, 6 ст. 20 Закону №1058 страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 є календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 етапі 14 цього Закону квартал.

Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періодів роботи до страхового стажу за порушення, вчинене роботодавцями, оскільки згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

За таких обставин позивач вважає, що спірні періоди мають бути зараховані до її страхового стажу.

Ухвалою суду від 20.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою витребувано додаткові докази у справі у відповідачів, які на виконання вимог ухвали суду було надано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області разом з відзивом.

У відзиві представник відповідача-2 просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії через відсутність у неї страхового стажу необхідної тривалості згідно поданих нею документів.

ГУ ПФУ в Сумській області не скористалося своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч.3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вказує наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 04.04.2024 до територіального органу ПФУ із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.62зворот-63).

З урахуванням принципу екстериторіальності, заява позивача була опрацьована ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, рішенням якого від 11.04.2024 №1834500300069 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю страхового стажу.

Зокрема, у рішенні вказано, що за результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано:

- період з 01.09.1982 по 28.08.1996, оскільки назва підприємства при прийнятті не відповідає назві підприємства на печатці при звільненні (зараховано з 01.09.1982 по 21.11.1986 згідно архівної довідки від 21.02.2024 № 109);

- періоди роботи у фермерському господарстві з 16.01.2001 по 31.12.2001, з 01.10.2002 по 31.12.2002, з 01.01.2004 по 05.01.2004, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.

Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 31 рік.

Страховий стаж особи становить 21 рік 2 місяці 4 дні (а.с.19, 60 зворот).

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд вказує наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 досягла віку у 60 років. Таким чином, для призначення позивачу пенсії за віком після набуття нею встановленого законом 60-річного віку, її загальний страхований стаж повинен був становити не менше 31 року.

За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Обсяг страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.

За змістом частини першої ст. 1 Закону №1058 термін страховий стаж визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях (ч.ч. 2, 3 ст. 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз.1 ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, не враховуючи позивачу до страхового стажу період з 01.09.1982 по 28.08.1996, вказує як підставу неврахування те, що назва підприємства при прийнятті не відповідає назві підприємства на печатці при звільненні (зараховано з 01.09.1982 по 21.11.1986 згідно архівної довідки від 21.02.2024 № 109).

Втім суд не погоджується з такими доводами відповідача-2 з огляду на наступне.

Так, з копії трудової книжки позивача (а.с.26-37, 71-77) судом встановлено, що на її титульній сторінці мається печатка відділу кадрів «Низівського сахкомбінату» з огляду на те, що в «Низівському сахкомбінаті» позивач розпочала трудову діяльність та саме це підприємство вперше заповнювало трудову книжку позивача, зокрема згідно записів трудової:

- 01.09.1982 - позивач прийнята на посаду робочої у сировинний відділ «Низівського сахкомбінату» (запис №1);

- 02.10.1982 - переведена в лабораторію «Низівського сахкомбінату» (запис №2);

- 17.12.1984 - переведена нянею дитячого садка (запис №3);

- 22.11.1986 - переведена дояркою МТФ №1 бурякорадгосп (запис №4);

- 28.08.1996 - звільнена по переводу в новостворене на базі ВАТ "Бурякорадгосп Низівський" (запис №5).

При цьому при звільненні в трудовій запис завірено печаткою ВАТ "Бурякорадгосп Низівський".

На момент внесення записів за спірний період діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 (далі - Інструкція №162), відповідно до п.2.2 якої заповнення трудової книжки вперше здійснюється не пізніше тижневого строку з моменту прийняття працівника на роботу.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників. З прийняттям цього наказу Інструкція №162 не застосовується. Поряд з тим Інструкція №58 містить аналогічні положення щодо заповнення трудових книжок, що й попередня Інструкція №162.

Зокрема, відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (пункт 2.4 Інструкції № 58).

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції № 58).

Судом з архівної довідки "Об`єднаного трудового архіву Сумської районної ради" від 21.02.2024 №109, що надавалася позивачем разом із заявою про призначення пенсії, встановлено, що архівні документи містять записи про роботу ОСОБА_3 (за дошлюбним прізвищем позивача ОСОБА_1 ) згідно наказів за 1982 рік та за 1986 рік в "Низівському сахкомбінаті". При цьому також у довідці вказано, що документи по роботі ОСОБА_3 в "Низівському сахкомбінаті" передані до архіву на зберігання після ліквідації підприємства ВАТ "Низівський цукровий завод".

Судом також встановлено, що позивач самостійно зверталася до архівних установ з метою підтвердження перейменування назви підприємства-роботодавця та підтвердження свого періоду роботи, зокрема, зверталася до Архівного відділу Сумського районної військової адміністрації Сумської області, Державний архів Сумської області СОДА та до Архівного відділу СМР, від яких отримала відповіді у формі листів № 63/04-01 від 12.03.2024, № К-44 від 15.03.2024, № 559 від 18.03.2024, в яких вказано, що від ВАТ Низівського цукрового заводу на зберігання до архівного відділу Сумської районної державної адміністрації не передавались, тому надати довідку про перейменування (реорганізацію) підприємства немає можливості (а.с.22), документи постійного зберігання Низівського цукрокомбінату надійшли до Державного архіву Сумської області по 1973 рік включно (а.с.23), документи з кадрових питань (особового складу) відкритого акціонерного товариства «Низівський цукровий завод» м. Суми на зберігання до архівного відділу Сумської міської ради не надходили (а.с.24).

Поряд з цим, суд наголошує, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок у спірний період здійснювалося в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" (п. 8.1. Інструкції №162), відповідно до пункту 18 якої відповідальність за організацію робіт щодо ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, закладу, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, закладу, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних вище норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також проставлення відтиску печатки саме працівником не передбачено.

При цьому накладення на запис про звільнення у зв`язку з переводом печатки підприємства, до якого позивач була переведене не може бути свідченням не підтвердження такого періоду роботи позивача.

Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, в т.ч. щодо записів про реорганізацію/перейменування підприємства, а тому невірне/неповне заповнення трудової книжки, а тим більше за обставин цієї справи, в яких позивач вживала всіх залежних від неї заходів для підтвердження такого стажу, не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про не зарахування стажу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 22.11.1986 до 28.08.1986 в «Низівському сахкомбінаті» підлягає зарахуванню до її страхового стажу.

Щодо неврахування відповдіачем-2 до страхового стажу періодів роботи позивача з 16.01.2001 до 31.12.2001, з 01.10.2002 до 31.12.2002, з 01.01.2004 до 05.01.2004, суд вказує наступне.

ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, не зараховуючи вказані періоди, зазначає як підставу неврахування те, що відсутня інформація про сплату страхових внесків.

Втім суд не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом статті 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях. (ч.ч.2,3 ст. 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз.1 ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Так, до 01.01.2004 пенсійне забезпечення в Україні здійснювалось за нормами Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон України Про пенсійне забезпечення), відповідно до ч.1 ст.56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, виходячи зі змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Крім того несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а.

Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а та від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 11 жовтня 2023 року у справі №340/1454/21 дійшов висновку, що фактично, внаслідок невиконання роботодавцем позивача обов`язку із сплати внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на цьому підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату внесків для нарахування пенсії за період не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.

Суд вкотре наголошує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці в і д с у т н і необхідні з а п и с и або містяться неправильні чи неточні записи п р о п е р і о д и роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Так, з копії трудової книжки позивача (а.с.26-37, 71-77) судом встановлено, що:

- 16.01.2001 - позивач прийнята на роботу в магазин продавцем Фермерського господарства Мостового (запис №10);

- 20.01.2001 - переведена дояркою в Фермерському господарстві Мостового (запис №11);

- 05.01.2004 - звільнена за угодою сторін (запис №12).

Автентичність записів трудової книжки відповідачем не оспорюється.

З огляду на вищенаведене, та враховуючи, що працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків, відповідач протиправно дійшов висновку про не зарахування періоду роботи позивача з 16.01.2001 до 31.12.2001, з 01.10.2002 до 31.12.2002, з 01.01.2004 до 05.01.2004 у Фермерському господарстві Мостового до страхового стажу позивача, чим призвів до порушення принципу рівності особи та роботодавцем перед законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 16.01.2001 до 31.12.2001, з 01.10.2002 до 31.12.2002, з 01.01.2004 до 05.01.2004 у Фермерському господарстві Мостового має бути зарахований до страхового стажу позивача.

Відтак, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 11.04.2024 є необґрунтованим, прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому таке рішення не відповідає критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та є протиправними, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування зазначеного рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо територіального органу ПФУ, якого належить зобов`язати відновити порушене право позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Заяву позивача від 04.04.2024 за принципом екстериторіальності розглянуло ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яке за наслідками її розгляду прийняло оскаржуване рішення від 11.04.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії.

Отже, оскільки право позивача на призначення пенсії порушило ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, саме цей територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності належить зобов`язати відновити порушене право позивача.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеної у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23.

Відтак, вимоги про зобов`язання саме ГУ ПФУ в Сумській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб`єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.

Враховуючи вказане, та приймаючи до уваги, що саме ГУ ПФУ в Дніпропетровській області порушило права позивача, суд вважає за необхідне стягнути на користь держави саме з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань в суму судового збору в розмірі 1211,20 грн., сплачену позивачем при подачі позову згідно наявної у матеріалах справи квитанції (а.с.12).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43,м. Суми,Сумська область,40009, код ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області від 11.04.2024 №183450030069 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.04.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV, зарахувавши період роботи ОСОБА_1 з 22.11.1986 до 28.08.1996 в «Низівському сахкомбінаті» та з 16.01.2001 до 31.12.2001, з 01.10.2002 до 31.12.2002, з 01.01.2004 до 05.01.2004 у Фермерському господарстві Мостового до загального страхового стажу ОСОБА_1 , та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1211грн.20коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 20.05.2026.

Суддя І.Г. Шевченко