Рішення № 136676089, 20.05.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2026 року м. Рівне№460/10148/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь держави адміністративно-господарську санкцію в сумі 28287,31 грн та пеню в сумі 636,3 грн, а всього - 28923,61 грн.

Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році на відповідача покладено обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у загальному розмірі 28923,61 грн.

Відповідач подав до суду відзив, у якому відповідач зазначає про те, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2024 рік становить менше 8 осіб та доводить те, що відповідачем не допущено порушення щодо невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Крім того відповідач зазначає, що у 4 кварталі 2024 року ним самостійно було працевлаштовано особу з інвалідністю і потреби у підборі працівника з інвалідністю центром зайнятості не виникало, у зв`язку з цим звітність за формою 3-ПН не подавалася. Враховуючи вищезазначене відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, де в заперечення викладених відповідачем у відзиві аргументів зазначив про те, що середньооблікова кількість штатних працівників за рік визначається шляхом ділення суми показників середньооблікової кількості штатних працівників по кожному місяці за звітний рік, які фактично працювало підприємство на кількість фактичних місяців, що працювало підприємство у звітному періоді. Середньооблікова кількість штатних працівників відповідача за 2024 рік складає 8 осіб, а тому відповідач повинен виконувати норматив працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що позивач під час обрахунку середньооблікової кількості штатних працівників допустив арифметичну помилку, середньооблікова кількість штатних працівників відповідача за 2024 рік складає менше 8 осіб, а тому відповідач не повинен був виконувати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Також позивач не врахував, що відповідачем у 4 кварталі 2024 року було працевлаштовано особу з інвалідністю, а тому доводи позивача є необґрунтованими.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 12.06.2025 позивачем через свого уповноваженого представника у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 12.06.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 16.06.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановив учасникам справи строки для подання до суду їх заяв по суті спору та доказів.

Зазначена ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.06.2025 у зв`язку з відсутністю у відповідача електронного кабінету в ЄСІТС була надіслана судом для відповідача у паперовому вигляді на його поштову адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення через АТ "Укрпошта" і отримана відповідачем 25.06.2025 згідно з наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що відповідно до приписів статті 251 КАС України вважається належним врученням судового рішення для учасника справи.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та 20.06.2025 подав до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.

27.06.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив, 07.07.2025 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи, зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що здійснює господарську діяльність та використовує найману працю.

Позивачем було сформовано Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, за 2024 рік щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , згідно з яким:

середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 8;

середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 0;

норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 1;

фонд оплати праці штатних працівників 452596,99 грн;

середня річна заробітна плата штатного працівника 56574,62 грн;

кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю 0;

сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу 28287,31.

Сума пені, нарахованої за несвоєчасну сплату Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 адміністративного-господарських санкцій станом на 30.05.2025 складає 636,3 грн: облікова ставка НБУ 15,5% річних; кількість днів 365; відсотки від ставки НБУ 120%; сума заборгованості 28287,31 грн; розрахунковий розмір пені 0,05% = (15,5 х 120 : 100 : 365); сума пені за один день 14,14 грн; кількість днів прострочення 45; загальна сума пені 636,3 грн.

Відповідно до наданих відповідачем Податкових розрахунків сум доходу, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, копії яких містяться в матеріалах справи, чисельність працівників відповідача у 2024 році становила: січень -7, лютий - 7, березень - 7, квітень - 7, травень - 2, червень -2, липень - 0, серпень - 0, вересень - 0, жовтень - 12, листопад - 12, грудень - 12, що позивачем не заперечується.

Крім того суд встановив, що протягом 4 кварталу 2024 року у відповідача була працевлаштована 1 особа з інвалідністю, що підтверджується даними з наявного в матеріалах справи Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 квартал 2024 року.

Позивач звертався до Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з листом від 05.03.2025 "Щодо проведення перевірок", в якому просив провести позапланові перевірки суб`єктів господарювання, зокрема відповідача.

Листом від 03.04.2025 №ЗХ/3.3/5844-25 Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці повідомило позивача про відсутність правових підстав для проведення позапланових заходів з огляду на приписи Закону України №877-V та Закону України №2136-IX.

Отже, предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача на користь держави адміністративно-господарської санкції в сумі 28287,31 грн та пеню в сумі 636,3 грн, а всього - 28923,61 грн, згідно з вказаними вище розрахунками.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Нормативно-правовим актом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII).

Згідно частини 1 статті 17 Закону №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 1 статті 19 Закону №875-XII встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частина 4 статті 19 Закону №875-XII).

Суд зазначає, що спірним в даній справі є визначення середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу відповідача за 2024 рік.

Питання, пов`язані з обліком штатних працівників, регулюються Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722 (далі - Інструкція №286), дія якої згідно із пунктом 1.1 поширюється на всі юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 3.2 та підпунктів 3.2.1, 3.2.2, 3.2.5 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу. Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував. При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо. Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Підпунктом 3.2.6 пункту 3.2 Інструкції №286 передбачено, що підприємство, що працювало неповний рік (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), середньооблікову кількість штатних працівників за рік визначає також шляхом підсумовування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і ділення одержаної суми на 12.

Відповідно до наданих відповідачем Податкових розрахунків сум доходу, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, копії яких містяться в матеріалах справи, чисельність працівників відповідача у 2024 році становила: січень -7, лютий - 7, березень - 7, квітень - 7, травень - 2, червень -2, липень - 0, серпень - 0, вересень - 0, жовтень - 12, листопад - 12, грудень - 12.

Зазначені податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску відповідач подавала в установленому порядку до контролюючого органу.

Відтак, з урахуванням положень підпункту 3.2.6 пункту 3.2 Інструкції №286, середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача у 2024 році становить: (7+7+7)+(7+2+2)+ (0+0+0)+(12+12+12) / 12 = 5,6.

Крім того суд встановив, що протягом 4 кварталу 2024 року у відповідача була працевлаштована 1 особа з інвалідністю, що підтверджується даними з наявного в матеріалах справи Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 квартал 2024 року.

Таким чином суд дійшов висновку про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно частини 2 статті 20 Закону №875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону №875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

За приписами частини п`ятої статті 20 Закону №875-XII у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення, передбаченого статтею 20 Закону №875-XII.

Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 (справа №120/4975/22, адміністративне провадження №К/990/15158/23) зазначив: передбачена частиною першою статті 20 Закону №875-XII міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або: 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону №875-XII, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону №875-XII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулась до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 (справа №340/4174/23, адміністративне провадження №К/990/38772/23) зазначив: надісланий у травні 2023 року позивачу розрахунок, створений відповідачем на підставі інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, не є індивідуальним актом у розумінні КАС України, який може бути оскаржений до адміністративного суду, а законність такого розрахунку чи дій відповідача щодо його створення/надіслання, а також обчислення у ньому сум адміністративно-господарських санкцій не може бути предметом самостійного розгляду в порядку адміністративного судочинства. Питання про виконання чи невиконання позивачем як фізичною особою-підприємцем, який використовує найману працю, у 2022 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю або про його вину/відсутність вини у невиконанні такого нормативу, може бути предметом правової оцінки у разі розгляду судом спору за позовом територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про примусове стягнення з нього нарахованих адміністративно-господарських санкцій.

Однак, як встановлено судом, відповідачем виконано вимоги щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", а тому застосування позивачем щодо відповідача адміністративно-господарської санкції в сумі 28287,31 грн та нарахування пені в сумі 636,3 грн є протиправним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вказане, суд зазначає, що відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність своїх дій, водночас позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому такі є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити.

5. Розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову позивача до суб`єкта владних повноважень, а відповідач не подав до суду доказів понесення будь-яких судових витрат, суд вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (місцезнаходження: вул. Замкова, 10 А/1, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ: 13979356);

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК