Ухвала суду № 136675918, 20.05.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

20 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/4388/26

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С., розглянувши клопотання позивачів від 15 травня 2026 року про забезпечення позову у справі №440/4388/26 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Полтавського районного управління поліції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

13 квітня 2026 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Полтавського районного управління поліції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року позовна заява залишена без руху.

08 травня 2026 року до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано позовну заяву (уточнену), у якій позивачами зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та заявлені вимоги:

1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо незаконного затримання ОСОБА_1 , насильницького доставлення до ТЦК, незаконного насильницького утримання протягом 4-х днів, примусового направлення на проходження військово-лікарської комісії;

2) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо оформлення документів про призов без належних правових підстав, включення ОСОБА_1 до списків військовослужбовців без законних підстав та з фактичними порушеннями, використання результатів ВЛК, отриманих з порушенням закону, без урахування існуючих діагнозів постраждалого;

3) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 зі списків військовослужбовців;

4) визнати протиправними дії Полтавського районного управління поліції щодо участі у незаконному затримання ОСОБА_1 , без складання відповідних адміністративних матеріалів, відсутності доєднання доказів та відсутності складання протоколу про адмінзатримання, сприяння його незаконному доставленню до ТЦК, бездіяльності щодо припинення протиправних дій відносно постраждалого;

5) визнати протиправним та скасувати рішення військово-лікарської комісії, яким ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4388/26 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Полтавського районного управління поліції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Клопотання позивачів про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотання позивачів про витребування доказів задоволено. Витребувати докази від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 та від відповідача Полтавського районного управління поліції.

19 травня 2026 року до суду надійшло клопотання позивачів від 15 травня 2026 року про забезпечення позову у справі №440/4388/26, у якому позивачі просять:

1) вжити заходів забезпечення адміністративного позову шляхом тимчасового зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 утриматися від вчинення дій, які можуть перешкоджати позивачу ОСОБА_1 у проходженні необхідного медичного обстеження, лікування та стаціонарної медичної допомоги у закладах охорони здоров`я України - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;

2) тимчасового заборонити вчинення дій щодо фактичного направлення позивача ОСОБА_1 до місяця несення військової служби, військової частини або навчального центру - до завершення судового розгляду справи по суті;

3) зупинити дію рішення військово-лікарської комісії щодо визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби - до набрання законної сили рішення суду у даній справі;

4) зобов`язати відповідачів утриматися від вчинення дій, наслідком яких може стати унеможливлення реалізації позивачем ОСОБА_1 права на медичну допомогу та безперервне лікування за наявними медичними показаннями.

Частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи клопотання позивачів від 15 травня 2026 року про забезпечення позову у справі №440/4388/26, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із статтею 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов`язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

У цій справі позивач оскаржує дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо незаконного затримання ОСОБА_1 , насильницького доставлення до ТЦК, незаконного насильницького утримання протягом чотирьох днів, примусового направлення на проходження військово-лікарської комісії, дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо оформлення документів про призов без належних правових підстав, включення ОСОБА_1 до списків військовослужбовців без законних підстав та з фактичними порушеннями, використання результатів ВЛК, отриманих з порушенням закону, без урахування існуючих діагнозів ОСОБА_1 , дії Полтавського районного управління поліції щодо участі у незаконному затриманні ОСОБА_1 без складання відповідних адміністративних матеріалів, відсутності доєднання доказів та відсутності складання протоколу про адмінзатримання, сприяння його незаконному доставленню до ТЦК, бездіяльності щодо припинення протиправних дій відносно ОСОБА_1 , а також постанову військово-лікарської комісії, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.

У позові позивачі просять зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 зі списків військовослужбовців.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях позивача, як і суду. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що надані докази та доводи позивача на цьому етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Клопотання позивачів від 15 травня 2026 року про забезпечення позову вмотивовано тим, що на момент проходження ВЛК ОСОБА_1 перебував у процесі лікування та потребував подальшого стаціонарного та амбулаторного медичного обстеження, після внесення його до списків військовослужбовців у ОСОБА_1 виникли негативні наслідки для здоров`я та можливості отримання медичної допомоги, зокрема, він позбавлений можливості проходити необхідне лікування у державних закладах охорони здоров`я, вимушений проводити лікування на платній основі у приватних медичних закладах, існує ризик погіршення здоров`я ОСОБА_1 та реальна загроза повторного примусового його доставлення до ТЦК та СП та направлення до військової частини до вирішення спору судом. Тому вважають, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до істотного погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 , унеможливлення його подальшого лікування, позбавлення ефективного судового захисту та виникнення невідворотних наслідків для життя та здоров`я.

Разом з тим, предметом позову у цій справі не є захист життя та здоров`я ОСОБА_1 .

Забезпечення позову у даній справі шляхом зобов`язання відповідачів утриматися від вчинення дій, наслідком яких може стати унеможливлення реалізації позивачем ОСОБА_1 права на медичну допомогу та безперервне лікування за наявними медичними показаннями, є неспівмірним та неадекватним з позовними вимогами, оскільки виходить за межі позовних вимог у цій справі.

Відповідно до пунктів 5, 10 частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення;

- зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Військовий стан в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, затвердженими Законами України, на даний час військовий стан в Україні триває.

У даній справі позивачами не оскаржується наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1991 від 08.04.2026 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .

Заборона вчинення дій щодо фактичного направлення позивача ОСОБА_1 до місяця несення військової служби, військової частини або навчального центру до завершення судового розгляду справи по суті встановить заборону вчиняти дії, що випливають з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1991 від 08.04.2026 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період", який не є предметом оскарження у цій справі, а також призведе до зупинення наказу начальника, відданого військовослужбовцю ОСОБА_1 в умовах воєнного стану, що не допускається наведеною вище нормою права.

Забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення військово-лікарської комісії щодо визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби фактично є вирішенням по суті спору, що виник між ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , що суперечить правовій природі інституту забезпечення позову, а Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Позивачами у клопотанні про забезпечення позову не наведено відомостей про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав позивача в такий мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову, виходячи з предмету позову у цій справі.

Своєю чергою посилання на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.

Позивачами не доведено наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову, у тому числі, не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову, про які позивачі просять, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких позивачі звернулися до суду.

Щодо доводів позивачів про протиправність дій відповідачів та оскаржуваної постанови ВЛК суд зазначає, що при наданні оцінки обґрунтованості заяви про забезпечення позову суд не досліджує документи, що стали підставою для вчинення дій чи рішень, з якими не погоджуються позивачі, не вирішує питання про законність або обґрунтованість позовних вимог.

Сама лише незгода позивачів з діями чи рішеннями суб`єкта владних повноважень ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Протиправність чи правомірність дій чи рішень суб`єкта владних повноважень підлягає встановленню судом за наслідками розгляду та вирішення адміністративного позову по суті заявлених позовних вимог. Так, відповідно до статті 192 Кодексу адміністративного судочинства України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення (дії, бездіяльність) явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушують права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення, дій чи бездіяльності та порушення ними прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення (дії, бездіяльності) поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення (дії, бездіяльності) на цій стадії.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 380/20209/24.

У даній справі вказане потребує з`ясування обставин в адміністративній справі з підтвердженням відповідними доказами і наданням оцінки аргументам учасників справи, що, в свою чергу, фактично зумовлює вирішення спору по суті та, як наслідок, не відповідає завданням інституту забезпечення позову. Тоді як під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Підсумовуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому у задоволенні клопотання позивачів від 15 травня 2026 року про забезпечення позову у справі №440/4388/26 слід відмовити.

Частиною 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-156, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання позивачів від 15 травня 2026 року про забезпечення позову у справі №440/4388/26 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Полтавського районного управління поліції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.С. Сич