Рішення № 136675369, 20.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 рокусправа № 380/5866/26м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області (місцезнаходження: 79000, Львівська область, м.Львів, вул. Драгоманова, 25, код ЄДРПОУ 26306742), в якому просить суд:

-визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області щодо невидачі судді у відставці ОСОБА_1 установленої законодавством форми довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці станом на 01.01.2025, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі ч.2 ст.130 Конституції України, ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн.;

-зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області видати судді у відставці ОСОБА_1 установленої довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2025, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі ч.2 ст.130 Конституції України, ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00грн.;

-визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області щодо не видачі судді у відставці ОСОБА_1 установленої законодавством форми довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці станом на 01.01.2026, виходячи з базового розміру посадового окладу судці місцевого суду, визначеного на підставі ч.2 ст.130 Конституції України, ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3328,00грн.;

-зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області видати судді у відставці ОСОБА_1 установленої довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці станом на 01.01.2026, виходячи з базового розміру посадового окладу судці місцевого суду, визначеного на підставі ч.2 ст.130 Конституції України, ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус судців» та ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб -3328,00грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається на те, що відповідно до наказу Сихівського районного суду м. Львова від 19.09.2016 № 112/К позивач відрахований зі штату Сихівського районного суду м. Львова. Позивач 04.03.2026 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2025 та 01.01.2026, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3328,00 грн. Листами від 20.03.2026 відповідач у видачі довідки станом на 01.01.2025 та 01.01.2026 відмовив, пославшись нате, що відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні. Видати довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2025 та станом на 01.01.2026 із застосуванням прожиткового мінімуму в розмірі 3028 грн та 3328,00 грн відповідно не вбачається можливим.

Вважаючи протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області щодо що не видачі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду із цим позовом. Просив суд задоволити адміністративний позов.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити, у зв`язку із тим, що з прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, а розрахункова величина. Станом на час розгляду даної справи, норми статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» не визнані неконституційними, тому підстави для їх незастосування відповідачем відсутні. Разом з тим, ч. 3, 4 ст. 142 Закону щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Вказує, що всі розрахунки до кошторису зроблені з розрахунку прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд встановив таке.

Позивач, ОСОБА_1 , 20.06.1990 був обраний народним суддею Перемишлянського районного народного суду Львівської області.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 01.06.2000 №1779-111 ОСОБА_1 був обраний безстроково суддею Перемишлянського районного суду Львівської області. З грудня 2001 року суддя Галицького районного суду м. Львова, а з вересня 2002 року суддя Сихівського районного суду м. Львова.

08.09.2016 відповідно до постанови Верховної Ради України № 1515-VIII ОСОБА_1 було звільнено у відставку з посади судді Сихівського районного суду м. Львова.

Відповідно до Наказу Сихівського районного суду м. Львова № 112/К від 19.09.2016 ОСОБА_1 відраховано зі штату Сихівського районного суду м. Львова.

04.03.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2025 та 01.01.2026, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі ч.2 ст.130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн та ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3328,00 гри.

Листами від 20.03.2026 відповідач відмовив позивачу у видачі довідки станом на 01.01.2025 та 01.01.2026 відмовив, пославшись на те, що пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону встановлено базові розміри посадового окладу суддів судів різних інстанцій, розрахунковою величиною яких є прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні. Також відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні. Враховуючи вищезазначене, видати довідку про суддівську винагород» для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2025 та станом на 01.01.2026 із застосуванням прожиткового мінімуму в розмірі 3 028 грн та 3328,00 грн відповідно не вбачається можливим.

Не погоджуючись з наведеним позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Пункт 1 частини 2 статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону № 1402-VIII, частиною 4 якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць працездатних осіб - 3028 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 3328 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.

Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018).

30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 р № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».

Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), зокрема, пунктом 1 частини 3 якого визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

Згідно з приписами статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зазначеною нормою Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Слід зазначити, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025рік» та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026рік» разом із встановленням на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, та встановленням на 01 січня 2026 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» та «працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів», розмір якого становить 2102,00 грн.

Суд зазначає, що зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас, Закон України «Про Державний бюджет України на 2025рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2026рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суд наголошує, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2025рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2026рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2025 року (3028,00 грн), на 01 січня 2026 року (3328,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», є протиправною.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25.

У постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, що з 01.01.2024 не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувала такий висновок:

у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Застосовуючи наведені вище правові висновки до спірних правовідносин, які виникли у даній справі, суд дійшов висновку про те, що відповідач, відмовляючи позивачу як судді у відставці у видачі довідок про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2025 абзацом 4 статті 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік», 01.01.2026 абзацом 4 статті 7 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік», на тій підставі, що станом на 01.01.2025 та на 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку посадового окладу судді місцевого суду не змінювався, діяв необґрунтовано та всупереч вимог частини 2 статті 130 Конституції України і частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому суд вважає за необхідне вказати на безпідставність посилань відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву, на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в її постанові від 04.04.2025 у справі № 240/9028/24, під час розгляду цієї справи, з огляду на таке.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на наведені приписи процесуального закону, суд зазначає, що Верховний Суд (зокрема, і Велика Палата Верховного Суду) висловлює правові висновки у справі з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантної та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Встановлюючи обов`язковим врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, частина п`ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України резюмує застосування норм права саме у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19.05.2020 (справа № 910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Так, у справі № 240/9028/24 спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.

Відповідно до постанови в цій справі (забезпечено надання загального доступу 20.05.2025), Велика Палата Верховного суду України дійшла таких висновків: Закон № 966-XIV дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

93. Згідно зі статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

94. Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

95. Так, за змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 2684 гривні.

96. Водночас згідно з абзацом п`ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні.

97. Аналогічно абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривень, а згідно з абзацом п`ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2102 гривні.

98. Отже, окремими приписами законів України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.

99. У цьому аспекті Велика Палата Верховного Суду зауважує, що наведені приписи абзацу п`ятого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та абзацу п`ятого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки, відповідач-1 діяв на законних підставах.

100. Водночас викладений у цій справі висновок Великої Палати Верховного Суду відрізняється від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22, від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23 та ін. Спори у цих справах стосувалися застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року.

101. У наведених справах Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV, і в цьому ж Законі закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум. Ураховуючи те, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді" і за приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.

102. За позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в цій категорії спорів закон про Державний бюджет України на відповідний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

103. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з наведеними висновками з таких міркувань.

104. Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

105. Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.

106. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді".

Отже, Велика Палата Верховного Суду з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується видачі довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці, зокрема, наявності підстав для здійснення такого перерахунку, у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 та станом на 01.01.2026.

Отже, відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі №240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24.04.2025 у зазначеній справі, під час розгляду цього спору.

Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі № 600/5380/24-а.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 2662,40 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області (місцезнаходження: 79000, Львівська область, м.Львів, вул. Драгоманова, 25, код ЄДРПОУ 26306742) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області щодо невидачі судді у відставці ОСОБА_1 установленої законодавством форми довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2025, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі ч.2 ст.130 Конституції України, ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області видати судді у відставці ОСОБА_1 установленої довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2025, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі ч.2 ст.130 Конституції України, ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00грн.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області щодо не видачі судді у відставці ОСОБА_1 установленої законодавством форми довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці станом на 01.01.2026, виходячи з базового розміру посадового окладу судці місцевого суду, визначеного на підставі ч.2 ст.130 Конституції України, ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3328,00грн.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області видати судді у відставці ОСОБА_1 установленої довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці станом на 01.01.2026, виходячи з базового розміру посадового окладу судці місцевого суду, визначеного на підставі ч.2 ст.130 Конституції України, ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус судців» та ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб -3328,00грн.

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області (місцезнаходження: 79000, Львівська область, м.Львів, вул. Драгоманова, 25, код ЄДРПОУ 26306742) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят два)грн. 40коп. судового збору

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 20.05.2026.

Суддя Лунь З.І.