Ухвала суду № 136674948, 20.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення

20 травня 2026 року Справа № 640/32283/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши в місті Києві у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії ,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати йому у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, у розмірах, які визначалися урядовими постановами, а не розмірах, які визначені ст.12 Закону № 3551;

- зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити йому недоотриману у 2021 році щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в сумі 10 509,00 грн, що становить п`ять мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум такої допомоги;

- стягнути з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на його користь компенсацію за нанесену моральну шкоду у розмірі 73 563,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2022 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (проспект Любомира Гузара, 7, м. Київ, 03165, код за ЄДРПОУ 22886300) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов`язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (проспект Любомира Гузара, 7, м. Київ, 03165, код за ЄДРПОУ 22886300) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивачу видано виконавчий лист 17.03.2025.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

27.01.2026 через підсистему Електронний суд до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03.02.2026 заяву розподілено до розгляду судді Войтович І.І.

Отримавши заяву та матеріали справи №640/32283/21 суд зазначає про прийняття заяви ОСОБА_1 до розгляду та вирішення останньої у відповідні процесуальні строки враховуючи навантаження у роботі судді.

Розглянувши заяву з доказами та наявні у справі матеріали, суд враховує та зазначає наступне.

В заяві про встановлення судового контролю позивач просить зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат подати звіт про виконання судового рішення від 29.08.2022 у справі №640/32283/21 у встановлений судом строк та попередити керівника про наслідки неподання звіту або невиконання судового рішення.

В обґрунтування заяви вказує про те, що попри набрання рішенням законної сили останнє не виконується відповідачем. Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у своєму листі від 17.10.2022 №051/044/І-1197-09 повідомив про те, що сума заборгованості становить 7 354,00 грн. та така виплата буде здійснення за наявності коштів. Позивач звернувся до виконавчої служби та постановою від 26.06.2025 було відкрито виконавче провадження №78443635 але в ході проведення виконавчих дій, на звернення позивача як стягувача щодо виконання боржником судового рішення, державний виконавець листом 12.08.2025 №28462/3.1-25/вх.І-4422-25 повідомив що боржник у своєму листі від 25.07.2025 вказує про перебування судового рішення в списку черговості його виконання під номером 1297, рішення буде виконання за надходженням відповідного фінансування. ОСОБА_1 вказує на неналежні та недостатні дії виконавця в межах виконавчого провадження №78443635, що не призводять до виконання судового рішення, станом на 01.01.2026 відомості за виконавчим провадженням не підтверджують виплату боржником коштів. Вважає наявні всі підстави для встановлення судового контролю, боржник уникає виконання судового рішення.

Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат вказує про безпідставність поданої заяви ОСОБА_1 , судове рішення від 29.08.2022 у справі №640/32283/21 буде виконано в повному обсязі за надходженням відповідного бюджетного фінансування.

Як встановлено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2022 у справі №640/32283/21 набрало законної сили 30 вересня 2022 року та позивачу було видано виконавчий лист 17.03.2025.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26.06.2025 відкрито виконавче провадження №78443635 з виконання виконавчого листа №640/32283/21 виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 17 березня 2025 року.

Згідно інформації за виконавчим провадженням №78443635 за ідентифікатором доступу АВ8016А39А7Б вбачаються постанови державного виконавця від 15.07.2025, від 16.02.2026 згідно статтей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» про накладення штрафу на боржника, а також повідомлення від 16.02.2026 за статтею 382 Кримінального кодексу України, статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» до органів досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Іншої інформації, постанов виконавче провадження на час розгляду заяви не містить.

Суд зазначає, що статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вказані конституційні положення знайшли своє відображення у відповідних нормах Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Отже, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27 від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення Ліпісвіцька проти України № 11944/05 від 12 травня 2011 року).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Ромашов проти України від 27 квітня 2004 року, Шаренок проти України від 22 лютого 2004 року зазначено, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), № 29439/02 від 26 квітня 2005 року та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06 від 19 лютого 2009 року).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Відповідно до статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За змістом частини першої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналізуючи наведені норми, суд зауважує, що частина друга статті 381-1 КАС України передбачає, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

У свою чергу, норми статті 287 КАС регулюють особливості провадження у справах щодо рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; норми статей 382-382-3 визначають порядок подання та розгляду заяви про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення; норми статті 383 КАС України унормовують особливості визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Тобто наведеними нормами законодавець установив різні види (правові форми) здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, однією із яких є зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про його виконання.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 року у справі № 823/175/17, від 23.06.2020 року у справі № 802/357/17-а.

З урахуванням наявних у справі доказів, доводів позивача, суд звертає увагу що наразі судове рішення у справі №640/32283/21 перебуває на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у ВП № 78443635, в межах якого державним виконавцем вчиняються відповідні дії покладені на забезпечення виконання судового рішення.

Отже, із зазначених обставин справи вбачається, що станом на час розгляду заяви позивача про встановлення судового контролю наявне виконавче провадження з виконання судового рішення у даній справі.

Наведене свідчить про існування у позивача можливості отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження.

В свою чергу суд зазначає, що позивач не позбавлений права на звернення до суду в порядку статті 287 КАС України щодо дій чи бездіяльності державного виконавця вчинених в межах виконавчого провадження № 78443635.

Звертаючись із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду заявником не обґрунтовано та не наведено мотивів доцільності та необхідності застосування такого обраного виду судового контролю, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд зазначає, що наразі неможливо стверджувати, що примусове виконання цього рішення суду не дало очікуваних результатів, та, відповідно, про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням цього судового рішення.

При цьому, аналіз положень статті 382 КАС України свідчить про те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.

Таким чином, оскільки позивачем не наведено аргументів щодо необхідності вжиття таких процесуальних заходів у вигляді встановлення судового контролю, суд доходить висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у період відкриття процедури його примусового виконання органами державної виконавчої служби.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Керуючись ст. ст. 241, 243, 248, 256, 293, 295, 382 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

1. Прийняти заяву ОСОБА_1 до розгляду.

2. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 29.08.2022 у справі №640/32283/21 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України.

Суддя Войтович І. І.