Ухвала суду № 136674611, 14.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

14 травня 2026 року № 320/40240/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представник позивача- Яська І.В., представник відповідача Чеботарьова А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про виключення з реєстру платників єдиного податку №1757/26-15-33-16-26/ НОМЕР_1 від 30.09.2020;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку та включити його до реєстру платників єдиною податку з 30.09.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі та призначено судове засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року, позовну заяву залишено без розгляду.

Не погодившись із ухвалою та постановою судів попередніх інстанції, представник позивачки подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу №320/40240/24 для продовження розгляду в Київський окружний адміністративний суд.

Постановою Верховного суду від 18.03.2026 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року - скасовано. Справу №320/40240/24 направлено для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 прийнято адміністративну справу до провадження, призначено судове засідання.

В судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вказаного клопотання та просив позовну заяву залишити без розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що дану позовну заяву слід залишити без руху, виходячи з наступного.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Судом встановлено, що даний адміністративний позов не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.

З`ясовуючи питання щодо дотримання позивачем строку на звернення до суду із даним позовом, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як уже зазначено, частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 58 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18 за результатом комплексного аналізу правового регулювання зазначив, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відтак, для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, Верховний Суд зазначає, що під час вирішення тотожних спорів повинні враховуватися наведені висновки щодо застосування норм права.

Одночасно Верховний Суд зазначив, що відступає від висновку про застосування норми права щодо строку звернення до суду в частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження такий строк становить 1095 днів.

Також Верховний Суд зробив висновок, що пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено лише спеціальний строк у податкових правовідносинах (строк давності), протягом якого у платника податків за загальним правилом існує право ініціювати в суді спір щодо правомірності податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.

Водночас правового висновку про те, що пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено процесуальний строк звернення до суду, а так само і про те, що він становить 1095 днів, постанова Верховного Суду не містить.

У розвиток наведеного правозастосування, з урахуванням змін, що відбулися в суспільних відносинах, а також практичних результатів існування тривалий час судової практики, відповідно до якої процесуальний строк звернення до суду в податкових спорах становить 1095 днів, Верховний Суд у складі судової палати вважає за необхідне змінити попередні підходи до застосування норм права, які регулюють питання строку звернення до суду в податкових правовідносинах.

Верховний Суд у складі судової палати вважає, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України. При цьому мова йде не тільки про строки, згадані в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Отже, Верховний Суд у складі судової палати вважає, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.

Таким чином, у випадку досудового вирішення спору, тобто оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, встановлюється місячний строк звернення до суду, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. У разі, якщо процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення не застосовувалась, для оскарження податкового повідомлення-рішення застосовується шестимісячний строк звернення до суду, передбачений абзацом першим частини другої статті 122 КАС України.

Предметом спору у даній справі є №1757/26-15-33-16- 26/2868219646 про виключення з реєстру платників єдиного податку в останній день другого із двох послідовних кварталів - 30.09.2020.

01.10.2020 вказане рішення надіслано засобами поштового зв`язку (номер поштового відправлення 0101132578045) на податкову адресу платника: АДРЕСА_1 та повернуто поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Як встановлено судом, ГУ ДПС у м. Києві надіслали акт про результати камеральної перевірки від 16.09.2020 та рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку від 30.09.2020 ФОП ОСОБА_1 на її податкову адресу, проте зазначені документи поверталися до контролюючого органу з відміткою відділення поштового зв`язку про повернення у зв`язку із закінченням терміну зберігання, відповідні докази містяться в матеріалах справи.

Тому, відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України зазначені документи вважаються належним врученими у вересні-жовтні 2020 року.

Таким чином, з цього моменту і повинен обраховуватися шестимісячний строк на звернення до суду позивача щодо оскарження вищевказаного рішення відповідача.

Позивачка у своїх запереченнях на клопотання відповідача про залишення даної позовної заяви без руху вказав, що 14.03.2024 адвокат Ясько І.В. повторно звернувся до ГУ ДПС у м.Києві з адвокатським запитом та 22.03.2024 отримав лист про розгляду адвокатського запиту. До вище зазначеного листа, відповідачем додано копію акту про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування №2006/26-15-33-16-11/ НОМЕР_1 від 16.09.2020 та копію рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку №1757/26-15-33-16-26/ НОМЕР_1 від 30.09.2020.

Таким чином, позивачка зазначає, що копія рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку №1757/26-15-33-16-26/ НОМЕР_1 від 30.09.2020, була в розпорядженні позивача лише 22.03.2024, а тому позивач у строк визначений КАС України звернувся до суду щодо оскарження вказаного рішення.

Так, суд звертає увагу позивачки та її представника, що вище встановлене судом спростовує вказанні твердження позивачки та її представника, оскільки відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України оскаржуване рішення вважається належним врученими у жовтні 2020 року, тому позивач повинен був звернутись до суду із даним позовом ще у квітні 2021 року, проте звернувся лише серпні 2024 року.

Також, суд не враховує доводи позивачки та її представника, що надані відповідачем копій рекомендованих поштових повідомлень на підтвердження відправки акту перевірки та оскаржуваного рішення є нечитабельними та з них неможливо встановити, що і коли направлялось.

Так, суд зазначає, що у матеріалах справи наявні у гарній якості та належним чином завіренні копії документів, які підтверджують факт направлення відповідачем позивачеві акту про результати камеральної перевірки від 16.09.2020 та рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку від 30.09.2020 ФОП ОСОБА_1 на її податкову адресу.

Таким чином, вищевказані твердження позивачки, суд вважає неповажними.

Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, суд доходить висновку, що для запобігання обмеження права позивача на звернення до суду, останньому необхідно надати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху, а позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 123, 160, 161, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

Встановити позивачеві п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду відповідно до частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати (вручити) позивачеві (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Щавінський В.Р.