Ухвала суду № 136674587, 18.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про зміну способу і порядку виконання судового рішення

18 травня 2026 року м. Київ Справа № 320/47617/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) заяву представника позивача про зміну способу та порядку виконання рішення суду в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 червень 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправними Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 22 березня 2021 року № 21/3/2-9/878-302, виданої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України, з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 22 березня 2021 року № 21/3/2-9/878-302, виданої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України, з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням вже виплачених сум.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 коп.

Рішення набрало законної сили 17 липня 2025 року.

На адресу суду від представника позивача надійшла заява про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

Так, заявник просить суд Змінити спосіб і порядок виконання рішення суду від 16 червня 2025 року у справі №320/47617/24 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії Позивачу, починаючи з 01.04.2019, встановивши новий спосіб і порядок виконання рішення, а саме: Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь Позивача різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії у сумі 486 821, 48 грн. (чотириста вісімдесят шість тисяч вісімсот двадцять одна грн 48 коп.).

В обґрунтування поданої заяви, представник позивача послався на положення частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, те, що рішення суду у справі №320/47617/24 набрало законної сили, але не виконується, а тому, на переконання позивача, є підстави для зміни порядку і способу виконання рішення суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року призначено розгляд заяви представника позивача про зміну способу і порядку виконання рішення в порядку письмового провадження. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві в десятиденний строк з дня отримання ухвали надати суду документально підтверджені відомості про виконання рішення суду, розрахунок пенсії, після проведеного перерахунку такої пенсії на виконання рішення суду з зазначенням нарахованих та фактично виплачених сум, відомості щодо суми заборгованості за рішенням у справі №320/47617/24

До суду від відповідача надійшли пояснення щодо заяви про зміну способу виконання судового рішення, в яких зазначено, що заборгованість нарахована на виконання рішення суду у справі № 320/47617/24 за період з 01 квітня 2019 року по 31 жовтня 2025 року в сумі 486 821,48 грн та підлягає виплаті в порядку постанови Кабінету міністрів України від 14.07.2025 №821. Із загальної суми боргу, що становить 486 821,48 грн у 2025-2026 роках здійснено виплату у розмірі 866,05 грн залишок невиплачених коштів на виконання рішення суду у справі № 320/47617/24 становить 485 955,43 грн.

Розглянувши подану позивачем заяву, дослідивши матеріали справи, які мають значення для вирішення питання щодо можливості зміни способу і порядку виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві проведено перерахунок пенсії позивача в порядку встановленому судовим рішенням здійснено нарахування коштів у сумі 485 955,43 грн.

Наведене свідчить, що у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування на погашення заборгованості з пенсійних виплат за судовим рішенням, сума боргу у розмірі 485 955,43 грн позивачу не виплачена.

Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення суду, суд виходить з такого.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Судом встановлено, що позивачем надіслано на адресу відповідача заяву про зміну порядку і способу виконання рішення суду, тому, враховуючи, що справа була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), а також з урахуванням того, що відповідач обізнаний про звернення позивача з цією заявою до суду, тобто, його право на подання своїх заперечень з приводу обставин, викладених позивачем у заяві, не порушено, суд доходить висновку про можливість розгляду заяви позивача у письмовому провадженні.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 129 та 129-1 Конституції України визначено обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-IX, який набрав чинності 19 грудня 2024 року, внесені суттєві зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Так, в силу вимог КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Наведене дозволяє суду дійти висновку, що з 19 грудня 2024 року статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни «зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплату за перерахованою пенсією» на «стягнення коштів із державного органу боржника».

Також варто уваги, що стаття 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Більш того, суд вважає за потрібне зазначити, що затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, Порядком здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених або перерахованих на виконання судових рішень, введено таку категорію як «перераховані пенсії за рішенням суду», під якими, згідно з пунктом 2 розуміється сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.

Порядком передбачено, що видатки на такі виплати здійснюються лише в межах бюджетних асигнувань, виплата проводиться пропорційно виділеним асигнуванням, а невиплачені суми переносяться на наступний бюджетний період. Тобто з аналізу конструкції норм Порядку вбачається, що навіть після набрання судовим рішенням законної сили особа після відновлення порушеного права у судовому порядку не набуває права на негайне і повне отримання належної суми пенсії, що зводить нанівець конституційний принцип обов`язковості судового рішення.

На переконання суду, така модель змінює саму природу судового захисту, оскільки якщо особа після відновлення у судовому порядку порушеного права не отримує виконання судового рішення, а лише набуває статус одержувача виплати, що здійснюється пропорційно бюджетному ресурсу, судове рішення перестає бути ефективним способом поновлення порушеного права. У такому разі спір фактично не вирішується остаточно: особа спочатку доводить в суді порушення органом державної влади свого права на отримання пенсії у належному, законодавчо визначеному розмірі, а потім невизначений час очікує, коли держава визнає фінансову можливість це право реалізувати. Такий підхід прямо суперечить позиції Конституційного Суду України стосовно того, що виконання судового рішення не може бути ілюзорним або надмірно відкладеним.

Як вже зазначалось судом, рішенням Київського окружного адміністративного суду 16 червня 2025 року адміністративний позов позивача задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 22 березня 2021 року № 21/3/2-9/878-302, виданої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України, з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням вже виплачених сум.

При цьому, вказане рішення суду відповідачем в частині зобов`язання провести перерахунок пенсії позивачу виконано та здійснено такий перерахунок, внаслідок чого сума доплати після перерахунку складає 485 955,43 грн.

В даному випадку, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є не виплата суми боргу у розмір 485 955,43 грн протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Враховуючи імперативні вимоги частини третьої статті 378 КАС України (у редакції Закону України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX, яка є чинною з 19 грудня 2024 року), судом встановлено, що з дати набрання рішенням суду законної сили пройшло більше двох місяців, тоді як заборгованість у розмірі 485 955,43 грн, нарахована на виконання судового рішення, позивачу не сплачена, тому наявні підстави для змінити способу виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі № 320/47617/24 та встановлення способу виконання рішення, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь позивача нарахованої та невиплаченої заборгованості з пенсії у розмірі 485 955,43 грн.

Таким чином, суд вважає обґрунтованою заяву позивача про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у даній справі.

Керуючись статтями 242, 256, 378 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву ОСОБА_1 про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у адміністративній справі №320/47617/24 - задовольнити.

2. Змінити спосіб і порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі № 320/47617/24, яке набрало законної сили 17 липня 2025 року, в частині, що стосується зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 22 березня 2021 року № 21/3/2-9/878-302, виданої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України, з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням вже виплачених сум на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 нарахованої за період з 01 квітня 2019 року по 31 жовтня 2025 року, але невиплаченої заборгованості з пенсії у сумі 485 955,43 (чотириста вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят пять) грн 43 коп.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині залишення позову без розгляду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Жук Р.В.