Рішення № 136673850, 18.05.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року Справа№200/3040/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (юридична адреса: 76006, м. Івано-Франківськ, вул. Василя Симоненка, 1, код ЄДРПОУ 34550933) про визнання протиправним та скасувати постанови у виконавчому провадженні № 80502614,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасувати постанови у виконавчому провадженні № 80502614.

Позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати постанови Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 80502614: від 13.03.2026 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (загальна сума мінімальних витрат: 69,00 грн.); від 16.03.2026 року про арешт коштів боржника; від 16.03.2026 року про арешт майна боржника; від 16.03.2026 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII (в редакції Закону № 3633-IX від 18.05.2024 року) забороняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій.

Адресою боржника відповідно до даних виконавчого провадження № 80502614 є адреса: 85013, Донецька область, Покровський район, м. Білозерське, вул. Південна, 3, кв. 5.

Наказом Міністерство розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року № 376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Станом на 20.04.2026 року до зазначеного переліку включено Покровський район, зокрема, Білозерську міську територіальну громаду.

Отже, позивач вважає, що дії Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо вжиття заходів примусового виконання рішення суду відносно нього є протиправними, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року відкрито провадження у справі.

Представник Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, був повідомлений про розгляду справи судом засобами електронної пошти, своїм правом не скористався та не надав суду відзив на позовну заяву.

Крім того, відповідачем не надані витребувані судом документи, а саме: матеріали виконавчого провадження № 80502614.

У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, на підставі ст. 205 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем, зареєстрованим за адресою АДРЕСА_1 . Основний вид діяльності за КВЕД: 73.11 Рекламні агентства; інші види діяльності: 18.12 Друкування іншої продукції; 43.21 Електромонтажні роботи; 82.19 Фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність; 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у.; 88.99 Надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання, н.в.і.у.; 95.11 Ремонт комп`ютерів і периферійного устатковання; 95.12 Ремонт обладнання зв`язку; 95.22 Ремонт побутових приладів, домашнього та садового обладнання; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет; 59.11 Виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм; 62.01 Комп`ютерне програмування; 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 18.13 Виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг; 18.14 Брошурувально-палітурна діяльність і надання пов`язаних із нею послуг; 74.10 Спеціалізована діяльність із дизайну; 82.30 Організування конгресів і торговельних виставок; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Рішенням Господарського суду Донецькій області від 06.02.2024 року по справі № 905/1585/23, позовні вимоги Добропільської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 179 601,58 гривень, з яких 57 522,59 гривень основна заборгованість, 57 522,59 гривень штраф, 44 875,05 гривень пеня, 3 204,97 гривень 3% річних, 16 476,38 гривень інфляційні втрати були задоволені частково, а саме: стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Добропільської міської ради 57431,29 гривень заборгованості, 57431,29 гривень штрафу, 35183,59 гривень пені, 3199,88 гривень 3 % річних, 16818,60 гривень інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2550,97 гривень.

Судовим наказом Господарського суду Донецької області від 03.05.2024 року по справі № 905/1585/23, на виконання рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2024 року стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь Добропільської міської ради (85004, Донецька область, місто Добропілля, вулиця Першотравнева, будинок № 83; код ЄДРПОУ 32897190) 57431,29 гривень заборгованості, 57431,29 гривень штрафу, 35183,59 гривень пені, 3199,88 гривень 3% річних, 16818,60 гривень інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2550,97 гривень.

13 березня 2026 року головним державним виконавцем Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дружбіною Юлією Василівною була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № 80502614 на підставі судового наказу Господарського суду Донецької області від 03.05.2024 року по справі № 905/1585/23.

13 березня 2026 року головним державним виконавцем Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дружбіною Юлією Василівною була прийнята постанова про розмірі мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження) 69,00 грн.

16 березня 2026 року головним державним виконавцем Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дружбіною Юлією Василівною була прийнята постанова про арешт коштів боржника, а саме: накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкрити після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладання арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрати виконавчого провадження, штрафів, яка становить 189946,18 гривень.

16 березня 2026 року головним державним виконавцем Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дружбіною Юлією Василівною була прийнята постанова про арешт майна, а саме: накладено арешт на все рухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 189946,18 гривень.

16 березня 2026 року головним державним виконавцем Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дружбіною Юлією Василівною була прийнята постанова, якою звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у ТОВ «КАТАНА УКРАЇНА». Постановлено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, борг у розмірі 172615,62 грн, виконавчий збір 17261,56 грн, витрати виконавчого провадження 350,00 грн у розмірі 20% від отриманого доходу до виплати загальної суми боргу 190227,18 грн.

Доказів отримання поштовим зв`язком вказаних постанов в рамках виконавчого провадження № 80502614 у суду відсутні.

Позивачем спірні постанови головного державного виконавця Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дружбіної Юлії Василівни були отримані листом Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області від 10.04.2026 року № 22.23-80502614 у відповідь на адвокатський запит представника позивача адвоката Осадчого Олега Васильовича.

Позивач не погодившись із діями винесеними постановами головним державним виконавцем Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дружбіною Юлією Василівною в рамках виконавчого провадження № 80502614, звернувся до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши нормативно-правові акти, до сфери регулювання яких відносяться спірні правовідносини, при вирішенні спірних правовідносин суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Основного Закону України передбачено, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII (далі Закон № 389-VIIІ) передбачено, що правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону. Порядок примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) визначається Законом України «Про виконавче провадження».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом 1404-VІІІ.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

У відповідності до вимог частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За змістом частини 5 статті 26 Закону 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Законом №2468-IX, який набрав чинності 19 серпня 2022 року абзац п`ятнадцятий пункту 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII викладено у такій редакції: «забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України, а також прилеглих до неї територій».

Аналіз наведеної норми дозволяє дійти висновку про можливість відкриття виконавчого провадження та вжиття заходів примусового виконання рішень тільки на території територіальних громад, які не розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій і не перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.

При цьому, законодавча заборона, передбачена абзацом п`ятнадцятим пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, стосується саме місця (території) відкриття виконавчого провадження і місця (території), на якій будуть вживатися заходи примусового виконання рішення.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 04 липня 2023 року у справі № 400/4175/22 та від 10 травня 2023 року у справі № 904/1708/22.

27 грудня 2022 року набрав чинності Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією». Цим наказом визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за № 453/37789 (із змінами).

Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 Покровська міська територіальна громада віднесена до територій можливих бойових дій з 24.02.2022 року по 22.08.2024 року а з 23.08.2024 року до території активний бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси без зазначення дати припинення бойових дій.

Постановою від 13 січня 2023 року № 45, що набрала чинності 21 січня 2023 року, Кабінет Міністрів України вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 року № 1364, виклавши абзац тринадцятий в такій редакції: «території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації російською федерацією, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованими російською федерацією. Прирівнювання територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, до територій, на яких ведуться бойові дії, не застосовується до зупинення вчинення виконавчих дій, заборони відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень у випадках, установлених пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, у силу наведених законодавчих положень, заборона відкривати виконавчі провадження та вчиняти виконавчі дії на території Покровської міської територіальної громади діє з 23 серпня 2024 року.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2023 року у справі № 910/5953/17.

Адресою боржника відповідно до даних виконавчого провадження № 80502614 є адреса: 85013, Донецька область, Покровський район, м. Білозерське, вул. Південна, 3, кв. 5.

Наказом Міністерство розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Станом на 20.04.2026 року до зазначеного Переліку включено Покровський район, зокрема, Білозерську міську територіальну громаду.

Відповідно до пункту 4 Розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 в редакції від 09.02.2023 року, під час дії воєнного стану виконання рішень, місцем виконання яких згідно з частиною першою статті 24 Закону є територія, яка відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є тимчасово окупованою територією України, здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на таку територію, за умови якщо такий орган змінив місцезнаходження на іншу території України або органом державної виконавчої служби, визначеним Міністерством юстиції України за поданням/пропозиціями Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

У разі якщо місцезнаходженням органу державної виконавчої служби є територія, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або яка перебуває в оточенні (блокуванні) та включена до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій (далі - Перелік), такий орган може змінити місцезнаходження на іншу територію України та здійснювати примусове виконання рішень, місцем виконання яких є територія, на яку поширюється компетенція цього органу державної виконавчої служби.

Виконавче провадження, яке перебуває (перебувало) на виконанні в органі державної виконавчої служби, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія або територія, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебуває в оточенні (блокуванні), приймається до виконання визначеним Міністерством юстиції України органом державної виконавчої служби на підставі доручення або резолюції начальника управління забезпечення примусового виконання рішень, якому підпорядкований визначений Міністерством юстиції України орган державної виконавчої служби, які надаються за результатами розгляду звернення сторони виконавчого провадження або іншої особи або доручення керівника вищого органу державної виконавчої служби.

Інформація про зміну місцезнаходження органів державної виконавчої служби або про визначення органу державної виконавчої служби, на який покладатиметься повноваження з примусового виконання рішень, місцем виконання яких є тимчасово окупована територія України або територія, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебуває в оточенні (блокуванні), публікується на вебсайті Міністерства юстиції України та вебсайтах міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України по мірі її оновлення.

Отже, встановивши, що відкриття виконавчого провадження від 13.03.2026 року № 80502614 з примусового виконання рішення суду відбулося на території Покровської міської територіальної громади, яку з 23 серпня 2024 року було віднесено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення активних бойових дій, суд дійшов висновку щодо розповсюдження на спірні правовідносини визначеної абзацом п`ятнадцятим пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII заборони вжиття заходів примусового виконання рішень.

Зазначене свідчить про протиправність оскаржуваних постанов.

Крім того, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відповідачем не надано доказів, щодо повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження, а отже порушено норми ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини третьої статті 287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З огляду на наведене, належним, ефективним та достатнім способом відновлення порушеного права позивача, який відповідає об`єкту порушеного права, є: визнання протиправними та скасування постанов Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 80502614: від 13.03.2026 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (загальна сума мінімальних витрат: 69,00 грн.); від 16.03.2026 року про арешт коштів боржника; від 16.03.2026 року про арешт майна боржника; від 16.03.2026 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В аспекті оцінки аргументів учасників справи суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 18390/91, пункт 29).

Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу та понесені інші судові витрати, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Приписами ст. 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що 02 квітня 2026 року між адвокатом Осадчим Олегом Васильовичем та ОСОБА_2 укладено договір про надання правничої допомоги № 1/02/04/26.

Розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу складає 6500 (шість тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок та підтверджується додатковою угодою № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 1/02/04/26 від 02.04.2026 року.

Відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 29.10.2020 року у справі № 686/5064/20), витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 аналізувалися аналогічні положення ЦПК України, суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених Національною асоціацією адвокатів України 09.06.2017 року (далі Правила адвокатської етики), формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 04.08.2020 року по справі № 810/3213/16.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Проте, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року, у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 року у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

В той же час, суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, суд приходить до висновку, що сума у розмірі 6500 грн за правничу допомогу є цілком обґрунтованою.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн (квитанція № 8412-7596-6857-8818 від 20.04.2026 року).

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 241-246, 250-251, 257-263, 293, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (юридична адреса: 76006, м. Івано-Франківськ, вул. Василя Симоненка, 1, код ЄДРПОУ 34550933) про визнання протиправним та скасувати постанови у виконавчому провадженні № 80502614 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (юридична адреса: 76006, м. Івано-Франківськ, вул. Василя Симоненка, 1, код ЄДРПОУ 34550933) у виконавчому провадженні № 80502614: від 13.03.2026 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (загальна сума мінімальних витрат: 69,00 грн); від 16.03.2026 року про арешт коштів боржника; від 16.03.2026 року про арешт майна боржника; від 16.03.2026 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Стягнути з Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (юридична адреса: 76006, м. Івано-Франківськ, вул. Василя Симоненка, 1, код ЄДРПОУ 34550933) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу у розмірі 9162 (дев`ять тисяч сто шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана у десятиденний строк з дня його проголошення до Першого апеляційного адміністративного суду в порядку визначеному ст. 297 КАС України.

Суддя І.М. Тарасенко