Рішення № 136673650, 19.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 рокуСправа №160/26440/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2025р. через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 07.10.2025р., просить:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем;

- зобов`язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (реєстру «Оберіг», «Резерв+») даних про порушення позивачем правил військового обліку та оголошення його у розшук.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебуває на військовому обліку у відповідача та згідно інформації, яка міститься у його електронному військово-обліковому документі (далі ЕВОД), сформованому у мобільному застосунку Резерв+, наявний запис про порушення військового обліку, з причини не прибуття за повісткою до ТЦК та СП. Позивач вважає такі дії відповідача щодо внесення даних до відповідного Реєстру про порушення ним правил військового обліку протиправними, оскільки правила військового обліку він не порушував, ні повісток ( в т.ч. повідомлень із Укрпошти про їх надсилання, в телефонному режимі чи паперовому режимі не отримував), ні протоколів, ні постанов щодо притягнення до адміністративної відповідальності щодо нього не складалось, а відповідно, позивач вважає, що відповідачем внесені такі дані про порушення ним правил військового обліку до згаданого Реєстру незаконно, що спричинило порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, оскільки згідно відомостей, наданих на адвокатський запит, відповідачем було направлено звернення до Національної поліції України про його затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 за вчинення ним правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП. Позивач зазначив, що факт вчинення ним згаданого правопорушення відповідачем не доведено, оскільки відповідний протокол стосовно нього не складався, а отже, вважає, що факт притягнення його до відповідальності відсутній, тому відновлення його порушених прав належить здійснити шляхом зобов`язання саме ТЦК, як орган ведення Реєстру, вчинити певні дії, а саме: виключення таких відомостей з реєстру за рішенням суду.

Ухвалою суду від 04.11.2025р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності дій відповідача у спірних правовідносинах, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, зазначеною ухвалою суду у порядку ст.80 КАС України судом у відповідача були витребувані наступні копії документів, а саме:

- копію електронного звернення до Національної поліції за підписом керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 із накладенням на нього КЕП у відповідності до вимог п.56 та Додатку 20 до Порядку №1487;

- копію повістки, сформованої у встановленому законодавством порядку, на адресу позивача у відповідності до вимог Порядку №560;

- докази направлення та повернення повістки з відміткою про відмову в отриманні згідно до вимог Порядку №560;

- копію електронного звернення до органів поліції про затримку та доставку до ІНФОРМАЦІЯ_3 із накладенням КЕП у відповідності до вимог п.56 та Додатку 20 Порядку №1487.

Зазначена ухвала суду та адміністративний позов з додатками відповідачем були отримані у його Електронному кабінеті 16.09.2025р. (адміністративний позов з додатками), 06.11.2025р. (ухвала суду), що є належним повідомленням відповідача про час та місце судового розгляду справи згідно до вимог ст.ст.18, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними у справі.

Станом на момент розгляду даної справи вимоги згаданої вище ухвали суду відповідачем не виконані, причини поважності не надання витребуваних за нею копій документів відповідачем суду не повідомлені.

Також і у встановлені вищенаведеною ухвалою суду строки, відзиву на позов до суду відповідачем не надано, при причини його ненадання, суд не повідомлено.

У відповідності до вимог ч.6 ст.162, ч.2 ст.175 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи наведене, ненадання відповідачем відзиву на позов та витребуваних судом документів у встановлений судом строк без поважних причин, строки вирішення спору, встановлені ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу без відзиву на позов за наявними у справі матеріалами згідно до вимог ч.6 ст.162 та ч.2 ст.175 наведеного Кодексу.

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 19.05.2026р. через не надання відзиву на позов у встановлені законом та судом строки, у зв`язку з перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці, великим навантаженням справ та, як наслідок, об`єктивну неможливість здійснення адміністративного судочинства та прийняття судових рішень у даний період, на підставі ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України, строк розгляду цієї справи було продовжено до 19.05.2026р.

Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається судом 19.05.2026р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), що підтверджується копією паспорту позивача серії НОМЕР_1 , виданим Покровським РВ ДМУ УМВД України в Дніпропетровській області від 25.08.2011р. та копією електронного військово-облікового документу (далі ЕВОД) у мобільному застосунку «Резерв+» сформованому 11.09.2025р., наявних у справі.

За даними копії вказаного ЕВОД, сформованого у мобільному додатку «Резерв+» 11.09.2025р., дійсного до 11.09.2026р. видно, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 (Покровське) дані про відстрочку відсутні, дані постанови та дати ВЛК: непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, 15.10.2015р., звання: солдат -956647, номер в реєстрі Оберіг 180620232525488200063, дата уточнення даних - 04.09.2024р.

Також зі змісту копії наведеного ЕВОД ОСОБА_1 вбачається, що у ньому наявна графа з позначкою: «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку», у графі причина розшуку зазначено: «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», дата початку розшуку: «02.08.2025».

Позивач, вважаючи такі дії відповідача щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ним правил військового обліку протиправними, з метою захисту свого порушеного права, звернувся з цим позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача частково, виходячи з наступного.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також, цим же Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено проведення загальної мобілізації.

На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У відповідності до вимог ст.22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що громадяни (військовослужбовці) мають обов`язок з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною п`ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Згідно до п.2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який є Додаток 2 до Порядку №1487 до правил військового обліку віднесено, зокрема, прибуття військовозобов`язаного за викликом РТЦК та СП.

А статтею 210 КУпАП України саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з частиною третьою статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приміткою до згаданої статті 210 передбачено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Повноваження щодо притягнення до такої адміністративної відповідальності має керівник ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом складання відповідної постанови за ст.210 КУпАП України.

Таким чином, із аналізу наведеного законодавства, можна зробити висновок, що саме до повноважень відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 належить притягнення військовозобов`язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови у спосіб та порядку, що наведений вище, а також і внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності та даних про порушення ним правил військового обліку.

Відтак, саме посадові особи відповідача наділені повноваженнями вносити наведені вище дані до електронної системи (реєстру) «Оберіг», які у подальшому відображаються у мобільному застосунку військовозобов`язаного «Резерв+».

Таким чином, саме після притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності за ст.ст.210, 210-1 КУпАП (після складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та набрання нею законної сили) органом ІНФОРМАЦІЯ_3 до відповідного Реєстру вносяться відомості про притягнення особи до відповідальності за порушення правил обліку, що, в свою чергу, також має наслідком відображення цієї інформації у мобільному застосунку «Резерв+».

Як свідчать матеріали справи, станом на 02.08.2025р. (момент внесення відповідачем відомостей до Реєстру про порушення позивачем правил військового обліку) позивач до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, зокрема, за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП не притягувався та відповідна постанова стосовно позивача відповідачем не складалася (таких доказів суду відповідачем не надано).

Факт того, що позивач станом на 02.08.2025р. не притягувався до адміністративної відповідальності шляхом складання постанови за ст.210 КУпАП України підтверджений і відомостями, які містяться у відповіді ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21.08.2025р. №13/1/3413, наданій на адвокатський запит.

Із аналізу встановлених судом обставин слідує, що відповідачем 02.08.2025р. були внесені відомості/дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який має назву «Оберіг», про порушення позивачем правил військового обліку без наявності факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки відповідна постанова відповідачем не складалась та відсутня, тобто всупереч вищенаведеним приписам пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII.

Таким чином, із аналізу встановлених вище обставин та приписів чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії посадових осіб відповідача, які полягають у внесенні відомостей/даних до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронної системи «Оберіг») про порушення позивачем правил військового обліку, які у подальшому були відображені у графі «Порушення правил військового обліку» у електронному ВОД позивача у його мобільному застосунку «Резерв+», без притягнення відповідачем позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку(за відсутності відповідної постанови), були вчинені посадовими особами відповідача всупереч процедури, встановленої вищенаведеними положеннями законодавства, а відтак, такі дії відповідача беззаперечно підлягають визнанню судом протиправними.

Роблячи такі висновки судом враховується і правові висновки п.п.70,71 рішення Європейського суду з прав людини «Рисовський проти України», де Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», за яким на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 наведеного Кодексу, визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, у ході судового розгляду справи правомірність дій відповідача щодо внесення 02.08.2025р. даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронну систему «Оберіг») про порушення позивачем правил військового обліку, з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу чинного законодавства, що наведений вище, жодними належними, достатніми та допустимими доказами не доведена.

З метою з`ясування достовірності відомостей, які були відображені у мобільному застосунку ЕВОД позивача станом на 02.08.2025р. щодо обставин, які були підставами для внесення відомостей, відображених вище у мобільному застосунку «Резерв+», зокрема, таких причин «не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», що слугувало підставами для відображення даних «Порушення правил військового обліку», ухвалою суду від 04.11.2025р. у відповідача були витребувані докази складання та направлення на адресу позивача повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 та докази вручення цієї повістки згідно п.27-41 Порядку №560 у порядку статті 80 КАС України.

Разом з тим, на вимогу ухвали суду без поважних причин жодних доказів, які б свідчили про порушення позивачем правил військового обліку та притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП «відмова від проходження ВЛК» станом на 02.08.2025р. (внесення відомостей до Реєстру) відповідачем суду не надано.

Докази, які б свідчили про те, що на адресу місця проживання/реєстрації позивача засобами поштового зв`язку відповідачем до 02.08.2025р. направлялась повістка про виклик до ТЦК та СП з метою проходження ВЛК та позивач відмовився її отримувати, також відповідачем не надані.

Є безпідставними та необґрунтованими внесення відповідачем відомостей до Реєстру «Оберіг» з приводу того, що позивач не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК без направлення та вручення йому повістки з даною метою всупереч вимогам Порядку №560 та Порядку №1487, що визнано відповідачем як порушенням позивачем правил військового обліку, оскільки вказані відомості не є тими відомостями, які вносяться до Реєстру, і ці відомості (без складання відповідної постанови у встановленому законодавством порядку) не є фактом притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

У даному контексті, суд звертає увагу відповідача на те, що необхідність уточнення позивачем персональних даних, не проходження ВЛК та інше не звільняє відповідача та його посадових осіб від виконання своїх посадових обов`язків належним чином здійснювати оповіщення військовозобов`язаних з дотриманням процедури, встановленої п.27-30-3, 35, 41 Порядку №560.

Так, на вимогу ухвали суду, будучи належним чином повідомленим про розгляд даної справи з 06.11.2025р. (позов та ухвала суду були отримані згідно Довідки про доставку електронного листа у електронному кабінеті), станом на момент розгляду даної справи без поважних причин відзиву на позов відповідачем суду не надано.

У відповідності до вимог ч.4 ст.159 КАС України передбачено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

За викладених обставин та враховуючи, що відповідачем відзиву на позов не надано, повісток про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою проходження ВЛК, сформованих та вручених позивачеві у встановленому законом порядку до 02.08.2025р. (моменту внесення до Реєстру даних про порушення правил військового обліку позивачем) не було надано, про причини не надання таких доказів суд не повідомлено, судом кваліфікуються зазначені встановлені судом обставини як визнання відповідачем позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши правомірність вчинення відповідачем дій щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, як суб`єктом владних повноважень, без притягнення позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку, суд приходить до висновку, що відповідач та його посадові особи, вчиняючи такі дії, діяли не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено, що, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, вчиняючи дії щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, без притягнення позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку, які судом визнані протиправними, відповідач допустив порушення прав та інтересів позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій відповідача протиправними.

Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (реєстру «Оберіг», «Резерв+») дані про порушення правил військового обліку позивачем, то в цій частині позовні вимоги позивача також підлягають задоволенню, з урахуванням приписів ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

При вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може при прийняті рішення про, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів - ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки судом встановлено протиправність дій відповідача, яка полягає у внесенні відомостей/даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку без належного оповіщення позивача, без притягнення позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень та/або вчинення дій.

Отже, за викладених обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості/дані щодо наявності порушень правил військового обліку позивачем, що є, на переконання суду, найбільш ефективних способом захисту, який призведе до відновлення порушеного права позивача у даних правовідносинах з урахуванням приписів ст.13 Конвенції.

Між тим, позовні вимоги похідного характеру (заявлені без вимог публічно-правового характеру) в частині зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (реєстру «Оберіг», «Резерв+») про оголошення позивача у розшук, задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог п.23 ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна вимога щодо зобов`язання вчинити певні дії є похідною вимогою, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Разом з тим, як встановлено судом зі змісту позову, основною позовною вимогою позивача у даному спорі є визнання протиправними дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем.

Тобто, із наведених встановлених обставин слідує, що оскільки позивачем у даному спорі не було заявлено такої основної позовної вимоги як визнання протиправними дій відповідача щодо внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про оголошення позивача у розшук, тому суд приходить до висновку, що, за умови відсутності такої основної позовної вимоги та з урахуванням приписів п.23 ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, обрані позивачем вищенаведені у позові похідні позовні вимоги (без заявлення основних позовних вимог у цій частині) задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору понесені згідно платіжної інструкції №2.305906321.1 від 12.09.2025р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 484 грн. 48 коп., виходячи із розрахунку: 968,96 грн./2 та виходячи зі ставки судового збору та понижуючого коефіцієнту за подання позову через систему «Електронний суд» 0,8%, встановленої ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 52, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 - протиправними.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 484 грн. 48 коп. (чотириста вісімдесят чотири гривень 48 копійок).

Рішення суду може бути може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва