Ухвала суду № 136673515, 19.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 травня 2026 рокуСправа № 160/11852/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, в якій позивач просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, оформлене протоколом від 30.05.2025 №2025- 0530-1639-2732-0 по встановленню причинного зв`язку захворювань, яке одержав підполковник ЗСУ ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині формулювання: «... захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК пов`язані з проходженням військової служби»;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних сил України (вул. Госпітальна, 16, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 08356179 повторно розглянути документи та прийняти рішення по встановленню причинного зв`язку захворювань ОСОБА_2 з урахуванням доданих медичних і інших документів та висновків суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України ро визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали шляхом надання суду:

- доказів звернення до суду в межах строків, визначених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України або заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з зазначенням причин поважності його пропуску та доказами на їх підтвердження.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд зазначав, що позивачем пропущено строк звернення до суду щодо оскарження рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, оформлене протоколом від 30.05.2025, оскільки до суду позивач звернувся 05.05.2026, майже через рік.

Від позивача до суду надійшла заява про поновлення процесуального строку, в якій позивач просить поновити строк звернення до суду. В обгрунтування даної заяви представник позивач зазначає, що « 20.04.2026 з документів наданих позивачу військовою частиною в/ч НОМЕР_1 на адвокатський запит стало відомо про те, що 30.05.2025 «Центральною військово-лікарською комісією відносно її чоловіка, підполковника ОСОБА_2 було складено оспорюваний протокол №2025-0530-1639-2732. Позивачу, про те що Центральною військово-лікарською комісією відносно її чоловіка, підполковника ОСОБА_2 було складено оспорюваний протокол від 30.05.2025 №2025-0530-1639-2732.стало відомо тільки 20 квітня 2026 року. Ці обставини підтверджуються відповіддю від 20.04.2026 вих. № 1542/5191 в/ч НОМЕР_1 на відповідь на адвокатський запит №15/04 від 15.04.2026. Ці причини є поважними, оскільки обставини виникли незалежно від волі позивача і унеможливлювали подання позову».

З такими твердженнями представника позивача, суд не може погодитись з огляду на наступне.

Так, представник позивача наголошує на тому, що про оскаржуване рішення позивач дізналась лише з листа військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2026, який було отримано у відповідь на адвокатський запит від 15.04.2026.

Проте, вказані обставини не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Так, суд зазначає, що позивачем до матеріалів позовної заяви долучено лист військової частини НОМЕР_1 від 09.10.2025 №1542/11444, адресований ОСОБА_1 (позивачу) у відповідь на запит від 13.08.2025 до якого долучено, зокрема, протокол засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0530-16-39-2732 від 30.05.2025.

Саме вказаний протокол оскаржується позивачем у рамках даної справи.

Таким чином, суд доходить висновку, що саме зі змісту листа військової частини НОМЕР_1 від 09.10.2025, (а не з листа від 20.04.2026, як вказано у заяві про поновлення пропущеного строку) позивач була обізнана про прийняття даного оскаржуваного протоколу та ознайомилась з його змістом.

Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до суду.

Інших обставин, які б унеможливили своєчасне звернення позивача до суду, у клопотанні про поновлення строку не зазначено.

У контексті спірних правовідносин слід звернути увагу на те, що строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків.

Суд вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

При цьому поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Позивач зобов`язаний довести суду, з посиланням на відповідні докази, поважність причин з яких він пропустив встановлений у законі процесуальний строк.

Частинами 1 - 2 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з приписами частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

В даному випадку, особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання необхідної інформації.

Отже, з дня прийняття спірного рішення особа, вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Звернення до суду за межами строків, визначених у статті 122 КАС України, є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.

За наведеного нормативно-правового регулювання, Верховний Суд у постанові від 20.02.2025 (справа №520/15675/23) з-поміж іншого зауважив, що норми КАС України передбачають можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Водночас причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

(1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

(2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

(3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

(4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо (постанова Верховного Суду від 20.02.2025 (справа №520/15675/23).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що зазначені позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом слід визнати неповажними, оскільки жодних підстав, які б перешкоджали позивачу звернутися до суду з даним позовом в межах встановленого КАС України строку, не наведено та до матеріалів справи не додано.

Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.169, 256, 295 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Позов ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернути.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська