Рішення № 136673424, 20.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 рокуСправа №160/18398/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул.Смілянська, буд.23, м.Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

24 червня 2025 року позивачка звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046050022981 від 16.12.2024 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 з 09.12.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з 09 грудня 2024 року врахувавши весь стаж роботи.

Позов обгрунтовано тим, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якій просила призначити пенсію за віком. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №046050022981 від 16.12.2024 позивачці відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вважаючи таке рішення протиправним, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 р. вказана позовна заява була залишена без руху та встановлено позивачу строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме: надати уточнену редакцію позовної заяви, в якій зазначити конкретні періоди, які позивачка просить зарахувати до стажу; надати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046050022981 від 16.12.2024 або уточнити позовні вимоги, зазначивши яке саме рішення оскаржується.

14 липня 2025 року від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №046050022981 від 16.12.2024 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 з 09.12.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з 09 грудня 2024 року врахувавши весь стаж роботи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

04 серпня 2025 року позивачем надано уточнену позовну заяву, в якій просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №046050022981 від 16.12.2024 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 з 09.12.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з 09 грудня 2024 року врахувавши стаж роботи з 01.04.1981 по 27.08.1981, з 01.03.1983 по 11.04.1983, з 20.10.1983 по 02.01.1988, з 21.05.1988 по 29.09.1998, КСП імені Мічуріна з 28.07.1999 по 18.07.2000, з 02.05.2001 по 10.10.2001.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

12 грудня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та докази, проаналізувавши зміст норм матеріального, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з такого.

Суд встановив, що ОСОБА_1 09.12.2024 року звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління ПФУ в Черкаській області №046050022981 від 16.12.2024 відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 з 09.12.2024, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та не підтвердженням періодів.

У вказаному рішенні зазначено таке: Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», становить 63 роки. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», становить 21 рік. У разі відсутності зазначеного страхового стажу, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу від 15 років. Страховий стаж становить 12 років 10 місяців 1 день. Результати розгляду документів. доданих до заяви: до страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно трудової книжки від 04.04.1981 НОМЕР_2 , оскільки записи внесені із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом МПУ. МОУ та МСЗНУ №58 від 29.07.1993 (на титульній сторінці по батькові заявниці не відповідає паспортним даним), стаж зараховано частково згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування. Звертаємо Вашу увагу, що архівні довідки від 19.09.2023 № 708,709,710, які видані КУ «Трудовий архів Лозуватської сільської ради» потребують акту перевірки достовірності документів, що надаються для призначення пенсій, оскільки по батькові заявниці не відповідає паспортним даним, зазначено скорочено та відсутня інформація про те, що інших осіб серед працівників радгоспу ім. Мічуріна з таким прізвищем та ініціалами немає. Вирішено: відмовити у призначенні пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» у зв?язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Відповідно до трудової книжки від 04.04.1981 НОМЕР_2 , позивачка з 01.04.1981 по 27.08.1981, з 01.03.1983 по 11.04.1983, з 20.10.1983 по 02.01.1988, з 21.05.1988 по 29.09.1998, з 28.07.1999 по 18.07.2000, з 02.05.2001 по 10.10.2001 працювала робочою ізолятора, дояркою, свинаркою, робітником по охороні.

Позивач вважає рішення відповідача протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частина перша статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Положенням частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV №1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Згідно з абзацом 1 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 9 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі Порядок №637).

Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону № 1788-XII та п. 1 Порядку № 637, вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 р. у справі №439/1148/17.

Суд встановив, що оскаржуваним рішенням Головного управління ПФУ позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та не підтвердженням періоду роботи згідно з трудовою книжкою, яка містить невідповідність у написанні по батькові заявниці.

Суд встановив, що відповідно до даних трудової книжки, титульна сторінка заповнена російською мовою, тому невідповідність пов`язана не з помилкою.

Суд критично ставиться до позиції відповідача, оскільки обов`язок щодо заповнення трудової книжки (внесення відповідних записів, в тому числі наказів про прийняття, звільнення, переведення та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноваженого ним органу). Працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

При цьому, згідно відомостей форми РС-Право позивачці зараховано до стажу такі періоди:

- з 01.09.1977 по 01.03.1981;

- з 17.06.1982 по 28.02.1983 догляд дитини до 3х років;

- з 01.03.1983 по 11.04.1983;

- з 12.04.1983 по 18.07.1987 догляд дитини до 3х років;

- з 31.10.1988 по 30.10.1991 догляд дитини до 3х років;

- з 01.01.1999 по 31.01.2000;

- з 01.03.2000 по 30.04.2000.

Отже, з урахуванням уже зарахованих періодів, зарахуванню до страхового стажу підлягають лише ті періоди роботи, які залишилися не врахованими, а саме: з 01.04.1981 по 27.08.1981, з 19.07.1987 по 02.01.1988, з 21.05.1988 по 30.10.1988, з 31.10.1991 по 29.09.1998, з 01.02.2000 по 29.02.2000, з 01.05.2000 по 18.07.2000, з 02.05.2001 по 10.10.2001.

Таким чином, суд дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу відповідні періоди.

При цьому, суд зобов`язує зарахувати спірні періоди саме Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаської області як орган, що розглядав заяву позивача про призначення пенсії.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає таке.

На час розгляду справи пенсія ще не призначена і остаточний правильний обрахунок страхового та пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком пенсійним органом не проведено, відтак, останнім і не зроблено остаточного висновку про наявність/відсутність у позивача достатнього стажу для призначення такої пенсії.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 р. у справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Отже, оскільки для призначення пенсії не встановлено всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком.

З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 КАС України суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул.Смілянська, буд.23, м.Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 16.12.2024 №046050022981.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.04.1981 по 27.08.1981, з 19.07.1987 по 02.01.1988, з 21.05.1988 по 30.10.1988, з 31.10.1991 по 29.09.1998, з 01.02.2000 по 29.02.2000, з 01.05.2000 по 18.07.2000, з 02.05.2001 по 10.10.2001.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.12.2024р. про призначення пенсії за віком.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул.Смілянська, буд.23, м.Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя А.В. Савченко