Рішення № 136672838, 18.05.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/6031/25

№ 2/688/390/26

Рішення

Іменем України

18 травня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Березюка О.Г.

за участю секретаря судового засідання Антонюк І.І.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі засідань у м. Шепетівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр») через систему «Електронний суд» звернулося до суду з цим позовом, просило стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування№010/0348/82/0288709 від 08 серпня 2017 року, яка становить 21449,70 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилались на те, що 08 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк» був укладений договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0348/82/0288709 відповідно до умов якого банк надав відповідачеві кредит, в сумі 6900,00 грн, строком на 48 місяців, а позичальник зобов`язалася повернути використану суму в строк до 08 серпня 2021 року, процентна ставка протягом пільгового періоду 0,0%, поза межами пільгового періоду 45,0%. Однак, ОСОБА_1 не виконав умови кредитного договору, що призвело до виникнення у нього заборгованості.

20 вересня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі ТОВ «Вердикт Капітал») було укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-19-F, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

28 грудня 2022 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило права грошової вимоги до боржників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги №28-12/2022, в тому числі за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0348/82/0288709 від 08 серпня 2017 року, що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача. Загальний розмір, що підлягає стягненню станом 13 листопада 2025 року становить 21449,70 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 12133,01 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 8346,02 грн; інфляційні збитки 771,23 грн; нараховані 3% річних 199,44 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0348/82/0288709 від 08 серпня 2017 року у розмірі 21449,70 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2442,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 13000 гривень.

Представник позивача ТОВ «Коллект Центр» у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позов підтримав та просив задовольнити.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Його представник адвокат Вітюк С.В. подав заяву про розгляд справи без їх участі, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, а також зменшити заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомоги до 3000 грн.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

03 грудня 2025 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з цим позовом, до якого долучив докази направлення позовної заяви з додатками відповідачу, суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача, відкрив спрощене провадження та призначив справу до судового розгляду на 09 лютого 2026 року.

09 лютого 2026 року сторони в судове засідання не з`явилися, розгляд справи відкладено на 12 березня 2026 року.

12 березня 2026 року надійшла заява про залучення в якості представника відповідача адвоката Вітюка С.В., розгляд справи відкладено на 07 квітня 2026 року.

07 квітня 2026 року розгляд справи відкладено на 07 травня 2026 року через відсутність електроенергії в приміщенні суду.

07 травня 2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин.

Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Суд встановив, що 08 серпня 2017 року ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк» уклали договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0348/82/0288709, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в сумі 6900 грн. Строк Кредиту 48 місяців. Дата повного погашення кредиту 08 серпня 2021 року. Також, умовами кредитного договору передбачено тип та розмір процентної ставки за користування кредитом.

Даним договором Клієнт підтвердив, що перед підписанням Заяви-Договору він повідомлений про усі умови споживчого кредитування в АТ «Райффайзен Банк» та орієнтовну вартість Кредиту, що підтверджується підписом Клієнта про його ознайомлення з паспортом споживчого кредиту «Кредит готівкою», та не має зауважень, претензій щодо наданої інформації. Надана інформація Клієнту є повною, необхідною, доступною, достовірно та своєчасною.

Згідно із п. 10.10 кредитного договору № 010/0348/82/0288709 від 08 серпня 2017 року, до всіх правовідносин, пов`язаних з укладенням та виконанням Договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у сімдесят років.

Відповідач ознайомився з Паспортом споживчого кредиту та підписав його чим підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування. Підтвердив отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши Позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору. Згідно з умовами Договору Позичальник зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором.

Заборгованість відповідача за користування кредитом за Договором № 010/0348/82/0288709 від 08 серпня 2017 року, як зазначає позивач, станом на день формування позовної заяви становить 21449,70 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 12133,01 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 8346,02 грн; інфляційні збитки 771,23 грн; нараховані 3% річних 199,44 грн.

20 вересня 2019 було укладено договір №114/2-19-F відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №010/0348/82/0288709.

Як вбачається з вказаного Договору, предметом Договору є отримання ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників АТ «Райффайзен Банк» (п. 2.1-п.2.3). Відповідно до п. 2.4 Договору внаслідок передачі прав вимоги, новий кредитор замінює первісного кредитора у кредитних договорах та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань.

З платіжного доручення №1 від 14 лютого 2020 року вбачається, що ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило на користь АТ «Райффайзен Банк» 1698522,49 грн згідно договору №114/2-19-F від 20 вересня 2019 року.

Згідно з витягу з реєстру боржників від 17 лютого 2020 року до договору відступлення прав вимоги №114/2-19-F від 20 вересня 2019 року АТ «Райфайзен Банк» відступив ТОВ «Вердикт-Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №010/0348/82/0288709 на загальну суму заборгованості, яка складає 12133,01 грн.

28 грудня 2022 року було укладено договір №28-12/2022, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № №010/0348/82/0288709.

З акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року вбачається, що між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов`язань, в тому числі за договором №28-12/2022.

04 лютого 2025 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» було укладено додаткову угоду № 4/7 до договору № 28-12/2022 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 28 грудня 2022 року

Згідно із розрахунком заборгованості наданим ТОВ «Коллект Центр» станом на 13 листопада 2025 року заборгованість ОСОБА_1 складає: 21449,70 грн, з яких: 12133,01 грн заборгованість за тілом кредиту; 8346,02 грн заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги; 771,23 грн інфляційні збитки; 199,44 грн. нараховані 3% річних.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0348/82/0288709 від 08 серпня 2017 року, копією розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 13 листопада 2025 року, копією договору факторингу №114/2-19-F від 20 вересня 2019 року; копією договору факторингу №28-12/2022 від 28 грудня 2022 року; платіжним дорученням, що підтверджує оплату по договору за відступлення прав вимоги; Актами приймання-передавання Реєстру боржників та іншими доказами.

Застосовані норми права. Висновки суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 6 ЦК України, сторони євільними вукладенні договору, виборі контрагентата визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту,у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно пункту 1 частини 1статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення останньою зобов`язання щодо їх повернення.

Відповідач уклав цей договір добровільно, з власної волі, погодившись на всі умови, в підтвердивши, що умови договору є йому зрозумілими.

Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання по поверненню суми отриманих коштів та відповідної плати за користування ними.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, отримані в кредит кошти не повернув, проценти за користування ними у визначені Договорами строки не сплатив.

Враховуючи оформлені належним чином кредитні договори, договір факторингу та договори відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, «Коллект Центр» є належним стягувачем заборгованості за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування№010/0348/82/0288709 від 08 серпня 2017 року з відповідача у вигляді суми кредиту, процентів за користування ним.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12133,01 грн та заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 8346,02 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені, інфляційних збитків та нарахованих 3% річних, суд зазначає наступне.

Так, ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, заявляючи зазначену вимогу, позивачем не враховано положення пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, чинного у періоди з 20 березня 2019 року по 23 лютого 2022 року та з 25 листопада 2020 року по 23 лютого 2022 року, відповідно до якого у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Постановою КМУ від 11 березня 2020 року №211 «;Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений (від 25 березня 2020 року № 338, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 09 грудня 2020 року № 1236, від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 23 лютого 2022 року № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 року № 928).

Таким чином, наслідки невиконання цивільно-правових зобов`язань за договорами позики змінились. Зокрема, боржники за такими договорами звільняються від оплати штрафу, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та іншої відповідальності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних 199,44 грн та інфляційних втрат 771,23 грн за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0348/82/0288709 задоволенню не підлягають. А тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0348/82/0288709 в сумі 20479,06 грн, з яких заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 12133,01 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 8346,02 грн.

Відповідач не оспорив заборгованості за кредитним договором, власного розрахунку не надав та не надав суду доказів погашення кредитної заборгованості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ч.1, п.п.1,2 ч.3 ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, ціна позову 21449,70 грн, позов задоволено на суму 20479,06 грн, тобто на 95,47%, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2312,66 грн судового збору (2422,40/100х95,47%).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Право на професійну правничу допомогу гарантованостаттею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, урішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 акону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд встановив, що 01 липня 2024 року року між позивачем та АО «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги № 01-07/2024. Предметом вказаного договору є надання юридичної допомоги в обсязі та на умовах, передбачених договором, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів в судах загальної юрисдикції тощо.

Відповідно до розділу 4 даного договору, сторони погодили порядок здійснення розрахунків. Позивачем також надано прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», в якому визначено види юридичних послуг та їх вартість. Як вбачається із заявки на надання юридичної допомоги №1954 від 01 жовтня 2025 року позивач та АО «Лігал Ассістанс» погодили надання правових послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Згідно з витягом з акту №15 про надання юридичної допомоги від 31 жовтня 2025 року сторони погодили надання послуг за позовом до ОСОБА_1 в розмірі 13000 грн.

Однак при визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Розгляд справи проведено без участі сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Враховуючи складність справи, що є малозначною, виконані адвокатом роботи, які не є складними та не потребують значних затрат часу, зміст позовної заяви, що є типовим для такого виду правовідносин, обсяг доданих документів, суд вважає, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн не відповідають засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги, реальності таких витрат, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн витрат на правову допомогу.

Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279-285, 289, 352, 354, 355 ЦПК України суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування№010/0348/82/0288709 від 08 серпня 2017 року в розмірі 20479 (двадцять тисяч чотириста сімдесят дев`ять) гривень 06 копійок, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 12133,01 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 8346,02 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 2312(дві тисячі триста дванадцять) гривні 66 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 26 грудня 2000 року Шепетівським МРВ УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: