Рішення № 136672509, 19.05.2026, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1551/25

Провадження № 2/675/149/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2026 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Янішевської О. С., секретаря судового засідання Король К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду у м. Ізяславі в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

в с т а н о в и в :

15 вересня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (далі ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ») звернулось до Ізяславського районного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 73196353 від 25 лютого 2025 року в сумі 21475,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25 лютого 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений Договір про надання коштів у кредит № 73196353,за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 12000,00 грн, строком на 30 днів із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.125 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15% від суми кредиту (що у грошовому виразі складає 1800,00 грн). У разі порушення позичальником/відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00% за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора електронного підпису 62741, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу, у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». В подальшому між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за ініціативи ОСОБА_1 було укладено низку Додаткових угод до Договору позики № 73196353, за умовами яких сторони домовились продовжити строк кредитування на 32 дні в результаті чого загальний строк кредитування змінився з 30 днів на 62 дні (до 27 квітня 2025 року) та було змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 0,125% на 1%. Додаткові договори підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором виконало. Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання, які визначені вказаним кредитним договором, не виконує, що є підставою для стягнення заборгованості.

26 червня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали договір факторингу № 26/06/25 від 26 червня 2025 року, за умовами якого ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб, в тому числі за Договором про надання коштів у кредит № 73196353 від 25 лютого 2025 року.

Таким чином, за вказаним договором факторингу до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 по вищевказаному договору.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 22/08/25-02 від 22 серпня 2025 року до договору факторингу № 26/06/25 від 26 червня 2026 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло грошової вимоги до відповідача в сумі 21475,58 грн, з яких 10733,04 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3361,36 грн. - сума заборгованості за процентами, 1800,00 грн сума заборгованості за комісією, 5581,18 грн сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.

06 березня 2026 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося із заявою про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання коштів у кредит № 73196353 від 25 лютого 2025 року в сумі 15894,40 грн, з яких 10733,04 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3361,36 грн. - сума заборгованості за процентами, 1800,00 грн сума заборгованості за комісією.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту в розмірі 15894,40 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з письмовою заявою, у якій просив розглядати справу без його участі, заявлений позов підтримав повністю, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання не з`явився, до суду подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволені позову в частині стягнення комісії та просив зменшити суму витрат на правничу допомогу; надав додаткові пояснення, в яких висловив незгоду з сумою нарахованих відсотків, зокрема, за понадстрокове користування,просив відмовити у задоволені позову, зменшити суму витрат на правничу допомогу та відповідно розподілити суму судових витрат; звернувся з письмовою заявою, в якій просив справу розглядати у його відсутність з врахуванням його позиції.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що 25 лютого 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання коштів у кредит № 73196353, який підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 62741, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією вказаного договору.

Підписанням цього договору позики відповідач підтвердив, що він ознайомився з повною інформацією щодо ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та його послуг, а також погодився, що до моменту підписання договору позики ознайомився з цим договором та правилами надання грошових коштів у позику.

Згідно з пунктом 2.1 договору про надання коштів у кредит кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту. У пункті 2.2 договору про надання коштів у кредит зазначені параметри та умови позики, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів, а саме: сума кредиту 12000,00 грн; строк позики - 30 днів; процентна ставка/день 0,125 % (фіксована); дата надання позики 25 лютого 2025 року; дата повернення 26 березня 2025 року. Після укладення низки додаткових угод до Договору про надання коштів у кредит № 73196353 строк позики збільшився до 62 днів, дата повернення коштів, наданих у кредит, до 27 квітня 2025 року, що підтверджується відповідними додатковими угодами, копії яких були додані до матеріалів справи.

Згідно доданої до матеріалів справи копії інформаційної довідки від 02 жовтня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінекспрес» зазначено дату операції 25 лютого 2025 року, картку отримувача № НОМЕР_1 , сума зарахування 12000,00 грн, ініціатор платіжної операції - ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів».

За інформацією АТ КБ «ПриватБанк», наданою на виконання ухвали суду, винесеної за клопотанням позивача, на картковий рахунок ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» 25 лютого 2025 року надійшли кошти в сумі 12000 грн.

26 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» був укладений договір факторингу № 26/06/2025, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» права грошової вимоги, зокрема, за договором № 73196353 від 25 лютого 2025 року, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями вказаного договору, актів прийому-передачі вимоги, реєстру права вимоги.

Таким чином, за вказаним договором факторингу до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 по вищевказаному договору позики.

Відповідно до Реєстру права вимог № 22/08/25-02 від 22 серпня 2023 року до договору факторингу № 26/06/2025 від 26 червня 2025 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 21475,58 грн, з яких 10733,04 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3361,36 грн. - сума заборгованості за процентами, 1800,00 грн сума заборгованості за комісією, 5581,18 грн сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.

06 березня 2026 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося із заявою про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання коштів у кредит № 73196353 від 25 лютого 2025 року в сумі 15894,40 грн, з яких 10733,04 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3361,36 грн. - сума заборгованості за процентами, 1800,00 грн сума заборгованості за комісією.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» за кредитним договором на загальну суму 15894,40 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», зокрема, передбачено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України визначено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Таким чином, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, Договір про надання коштів у кредит № 73196353 від 25 лютого 2025 року є укладеним, будь-які умови, викладені в договорі відповідачем не оспорювалися.

ОСОБА_1 до суду подав відзив та додаткові пояснення, в яких просив відмовити у задоволені позову, проте жодних доказів повернення кредиту позивачу ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» або первісному кредитору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» суду не надав.

З огляду на вищезазначене, оскільки відповідач своїх зобов`язань за договором позики не виконав, кредит в сумі 12000,00 грн, проценти та комісію, передбачені договором, не повернув, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 15894,40 грн, з яких 10733,04 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3361,36 грн. - сума заборгованості за процентами, 1800,00 грн сума заборгованості за комісією, підтверджені наявними у справі доказами, належним чином обґрунтовані, тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 серпня 2025 року між адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір № 25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року про надання правничої допомоги, у п. 4.1 якого передбачено визначення розміру винагороди за надання правничої допомоги у відповідності до положень даного договору.

Згідно доданих до матеріалів справи копій витягу з акту № 1-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 25-08/25 від 25 серпня 2025 року, акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, платіжної інструкції кредитного переказу коштів від 05 вересня 2025 року, позивач сплатив за надану професійну правничу допомогу 4500,00 грн.

В цілому, зміст наведених стороною позивача послуг адвоката відповідає предмету спору, а тому визнається судом обґрунтованим.

Відповідач не довів неспівмірності витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи, суд бере до уваги обставини справи, те, що позов задоволено, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, а також, враховує принцип розумності та справедливості.

Враховуючи наведене, а також положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає вимоги позивача щодо розподілу судових витрат такими, що підлягають задоволенню, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача 4500,00 грн витрат за надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати - судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 207, 525, 526, 530, 549, 625, 628, 638, 629, 610, 1048, 1050, 1054 ЦК України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (місце знаходження 08205, м. Ірпінь Київської області, вул. Садова, буд. 31/33, ЄДРПОУ 43311346) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ізяславським РВУМВС України в Хмельницькій області 31 жовтня 2001 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ізяславським РВУМВС України в Хмельницькій області 31 жовтня 2001 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (місце знаходження 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, ЄДРПОУ 43311346, рахунок НОМЕР_4 , відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851) заборгованість за Договором про надання коштів у кредит № 73196353 від 25 лютого 2025 року в розмірі 15894,40 грн, з яких 10733,04 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3361,36 грн. - сума заборгованості за процентами, 1800,00 грн сума заборгованості за комісією;судові витрати: судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп, витрати на правову допомогу в розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. С. Янішевська