Рішення № 136672267, 19.05.2026, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/130/26

Провадження №2/603/136/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 рокум. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Пасічника А.З.,

при секретарі судового засідання Бішко І.М.,

за участі представника позивача - адвоката Андрусенка І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу позовною заявою ОСОБА_1 до Монастириської міської ради про визнання права на завершення процедури приватизації,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Андрусенко І.Я. на підставі ордера серії ВО № 1131384 від 18.02.2026, звернувся до суду з позовом до Монастириської міської ради, в якому просить визнати за собою в порядку спадкування право на завершення приватизації та право на реєстрацію за собою права власності (речового права) на земельну ділянку для ведення підсобного господарства площею 0,60 га, яка була передана у власність ОСОБА_2 згідно з рішенням 15 сесії 21 скликання Горожанської сільської Ради народних депутатів Монастириського району Тернопільської області від 02.04.1994 «Про передачу земельних ділянок в приватну власність громадян».

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача - адвокат Андрусенко І.Я. зазначив про те, що після смерті матері позивача - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилось спадкове майно, до якого входить: земельна ділянка для ведення підсобного господарства площею 0,60 га, яка була передана їй згідно рішення 15 сесії 21 скликання Горожанської сільської Ради народних депутатів Монастириського району Тернопільської області від 02.04.1994 «Про передачу земельних ділянок в приватну власність». Зазначену спадщину прийняв позивач по справі, оскільки відноситься до спадкоємців за законом першої черги та постійно проживав без реєстрації на час смерті із матір`ю. Однак нотаріус відмовив відповідачу в оформленні спадкових прав на зазначене майно, через відсутність правовстановлюючих документів, а також відсутність розробленої технічної документації. В свою чергу Монастириська міська рада відмовила в позивачу в наданні дозволу на розроблення технічної документації з підстав того, що з поданих документів не видно те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 з підстав наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 10 березня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі. Також зазначеною ухвалою в Монастириської державної нотаріальної контори витребувана інформація про те, чи заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та завірені копії, в разі її заведення.

13 березня 2026 року до матеріалів справи долучена відповідь Монастириської державної нотаріальної контори за № 93/01-16 від 12 березня 2026 року , згідно з якою за даними Спадкового реєстру спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилась.

30 березня 2026 року представником позивача до матеріалів справи долучена довідка, яка видана Монастириською міською радою про те, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 дійсно була зареєстрована до дня смерті за адресою: АДРЕСА_1 одна.

08 квітня 2026 року Монастириський районний суд Тернопільської області підготовче провадження у даній справі закрив та призначив справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Його представник - адвокат Андрусенко І.Я. був присутнім в судовому засіданні, позовну заяву підтримав з підстав наведених у позовній заяві та просив її задовольнити.

Відповідач Монастириської міської ради не забезпечили явку представника в судове засідання, надіслали на адресу суду відзив, в якому зазначили, що з обставинами справи погоджуються, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, щодо їх задоволення не заперечують, просять розгляд справи проводити без участі їхнього представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд встановив такі обставини.

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане Горожанською сільською радою Монастириського району Тернопільської області ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про зроблений запис за № 9.

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно до якого входить земельні ділянки, в тому числі для ведення особистого підсобного господарства площею 0,60 га, яка була передана їй у приватну власність згідно з рішенням 15 сесії 21 скликання Горожанської сільської Ради народних депутатів Монастириського району Тернопільської області від 02 квітня 1994 року «Про передачу земельних ділянок в приватну власність громадян», де ОСОБА_2 зазначена, як ОСОБА_2 , що підтверджується архівним витягом із протоколу № 03-02/7 від 24 лютого 2026 року, який наданий архівним відділом Чортківської районної військової адміністрації Тернопільської області.

У відповідності до довідки № 107 від 23 березня 2026 року, яка видана виконкомом Монастириської міської ради ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована до дня смерті за адресою: АДРЕСА_1 одна.

Згідно з наданої державним нотаріусом Монастириської державної нотаріальної контори інформації за № 93/01-16 від 12 березня 2026 року за даними Спадкового реєстру спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилась.

Відповідно до листа Монастириської державної нотаріальної контори за № 65/01-16 від 20 лютого 2026 року завідувач контори відмовив ОСОБА_1 у вчинені нотаріальної дії, щодо оформлення спадкових прав на земельну ділянку для ведення підсобного господарства площею 0,60 га, яка була передана ОСОБА_2 на підставі рішення Горожанської сільської Ради народних депутатів Монастириського району Тернопільської області від 02.04.1994, у зв`язку із не розробленням технічної документації останньою на зазначену земельну ділянку та відсутності реєстрації речового права на неї.

06 березня 2026 року Монастириська міська рада відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що належала ОСОБА_2 на праві приватної власності згідно з рішенням Горожанської сільської ради б/н від 02.04.1994 з підстав не підтвердження того, що позивач є спадкоємцем померлої.

Родинні відносини позивача та спадкодавця підтверджується свідоцтвом про народження (запис поновлено повторно) серії НОМЕР_2 , яке видане Монастириським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, де батьками позивача зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно із ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч. 1 ст. 1258 ЦК України).

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини п. г ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України № 2768-III від 25 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п.а ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1 ст. 1225 ЦК України.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, визначено «якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Окрім того, у вищезазначеній постанові зазначається - якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинності у 2006 році), до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

За змістом ч. ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Разом з тим, згідно з висновком, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20), в справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У позовній заяві позивач зазначив про те, що на час смерті він постійно проживав без реєстрації разом із своєю матір`ю ОСОБА_2 у с. Горожанка Чортківського району Тернопільської області за місце реєстрації останньої. Встановлення факту спільного проживання з матір`ю йому необхідне для реалізації його права, яке полягає в оформленні спадкових прав на майно, яке залишилось після смерті його матері.

Встановлення цього факту не суперечить чинному законодавству України і не порушує чиїх-небудь прав або охоронюваних законом інтересів.

Відповідно ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно ч.4 ст.3 СК України, сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.

На підтвердження факту постійного спільного проживання з матір`ю позивач клопотав про виклик свідків, які зазначений факт підтвердили.

Зокрема, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є пенсіонером, повідомила про те, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є сусідкою позивача, якого знає з дитинства. Також їй відома його матір - ОСОБА_5 , яка до своєї смерті проживала разом з сином (позивачем у справі) та онуками кілька років. Хоронили ОСОБА_2 її син (позивач) та невістка.

Також, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є пенсіонером, повідомила про те, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 також є сусідкою позивача. Їй відомо, що протягом декількох років до смерті ОСОБА_2 , яка померла в 2004 році вона проживала разом із своїм сином (позивачем) та його дітьми.

Отже, встановлено, що ОСОБА_7 постійно проживав разом із своєю матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 протягом декількох років до дня смерті своєї матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наведене підтверджується показами свідків та не заперечується відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, а також, те, що встановлення факту постійного проживання позивача разом із своєю матір`ю породжує юридичні наслідки, а саме його підтвердження необхідне ОСОБА_1 для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його матері і встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, вважаю за доцільне встановити факт того, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 постійно проживав на час смерті із своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Через відсутність правовстановлюючого документу на вказану земельну ділянку позивач не може оформити спадщину, оскільки спадкодавець ОСОБА_2 не набула права власності на земельну ділянку згідно ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочала процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, у зв`язку з чим, позивач має право на завершення приватизації вказаної земельної ділянки в порядку спадкування та в подальшому право на реєстрацію права власності (речового права) відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

З огляду на викладене, вважаю, що позовні вимоги є обґрунтованими. Підстав для відмови в задоволенні позову суд не встановив.

Виходячи з вимог ст. 41 Конституції України, ст. 5 ЦПК України вважаю, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання за ним в порядку спадкування право на завершення приватизації та право на реєстрацію за собою права власності (речового права) на земельну ділянку для ведення підсобного господарства площею 0,60 га, яка була передана у власність ОСОБА_2 згідно з рішенням 15 сесії 21 скликання Горожанської сільської Ради народних депутатів Монастириського району Тернопільської області від 02.04.1994 «Про передачу земельних ділянок в приватну власність громадян».

Керуючись вимогами ст. ст. 15, 16, 328, 392, 1222, 1258, 1261, 1268-1270 ЦК України, керуючись ст. ст. ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 247, 200, 206, 258, 259, 265, 268, 273, 315 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Монастириської міської ради про визнання права на завершення процедури приватизації про визнання права на завершення процедури приватизації - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право на завершення приватизації та право на реєстрацію за собою права власності (речового права) на земельну ділянку для ведення підсобного господарства площею 0,60 га, яка була передана у власність ОСОБА_2 згідно з рішенням 15 сесії 21 скликання Горожанської сільської Ради народних депутатів Монастириського району Тернопільської області від 02.04.1994 «Про передачу земельних ділянок в приватну власність громадян».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: Монастириська міська рада, місцезнаходження: вул. Шевченка, 19, м. Монастириська Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058433.

Головуючий суддя А.З. Пасічник