Ухвала суду № 136671753, 15.05.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/12272/20

Номер провадження:1-кп/521/243/26

УХВАЛА

15 травня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 ,

при судовому розгляді кримінального провадження №521/12272/20 відносно:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі, громадянина України, із вищою освітою, приватного підприємця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Хаджибейським районним судом м. Одеси розглядається кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті.

Під час судового провадження представником потерпілої ОСОБА_7 адвокатом ОСОБА_6 було заявлено клопотання про припинення дослідження доказів сторони захисту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 . В обгрунтування свого клопотання представник потерпілої зазначив, що кримінальне провадження по факту вбивства ОСОБА_8 розглядається у суді майже 6 років. Двоє дітей загиблого залишилися без батька, а дружина без чоловіка. Рідні та близькі вбитого очікували на оперативний розгляд цієї справи судом та призначення справедливого і законного покарання для винної особи, оскільки відповідно до приписів ст.2 КПК України завданням кримінального провадження, крім іншого, є забезпечення швидкого розслідування та судового розгляду, а розумність строків є засадою кримінального провадження (п.21 ч.1 ст.7 КПК України).

Протягом всього часу розгляду справи у суді, судові засідання неодноразово відкладалися, в основному за ініціативою сторони захисту. З жовтня 2025 року стороні захисту, відповідно до встановленого судом порядку дослідження доказів, надано право на надання доказів. Проте, станом на травень 2026 року сторона захисту не надала жодного доказу. Натомість, стороною захисту упродовж 7 місяців до суду систематично подаються клопотання, які за своєю суттю та змістом є тотожними і аналогічними попереднім і за наслідками розгляду яких уже було судом відмовлено стороні захисту у їх задоволенні, що може свідчити про свідоме затягування судового розгляду справи з боку сторони захисту та зловживання своїми процесуальними правами. На зазначені обставини, у попередніх судових засіданнях звертали увагу суду державний обвинувач у справі та представник потерпілого і пропонували суду вжити відповідні заходи реагування, зокрема шляхом встановлення для сторони захисту конкретних строків надання доказів.

Конституція України (ст. 129) закріплює розумні строки як одну з основних засад судочинства.

Конституційний Суд України (Висновок № 1-в/2016) підкреслює: Розумні строки гарантують захист порушених прав у оптимальний час і відповідають вимогам ст. 6 Конвенції.

Вимоги про дотримання розумних строків провадження також закріплені в окремій статті 28 КПК України. Дотримання розумного строку розгляду провадження є елементом справедливого судового розгляду в розумінні ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та правової визначеності.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) послідовно наголошує, що задля дотримання принципу змагальності та принципу рівності сторін, які тісно пов`язані між собою; кожній стороні повинна бути надана розумна можливість представити свою справу в умовах, які не ставлять її в істотно невигідне становище по відношенню до її опонента або опонентів (UAB Braitin v. Lithuania, п. 60). При цьому саме по собі посилання сторони захисту у клопотаннях до суду на необхідність отримання інформації не є достатнім; таке клопотання повинно бути належним чином обґрунтоване.

Разом із тим, за наявності ознак недобросовісної процесуальної поведінки сторони судового процесу, саме суд повинен надати цьому належну оцінку.

В рішеннях ЄСПЛ від 6.09.2007 у справах «Цихановський проти України» та від 18.10.2007 «Коновалов проти України» відзначено, що на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб провадження було швидким та ефективним і чи вживати якихось заходів щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки з розглядом справи.

У Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» акцентовано увагу судів всіх інстанцій , що строки розгляду справи не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через безпідставне задоволення необгрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо.

Верховний Суд у правових висновках, викладених у постановах за результатами розгляду кримінальних справ, неодноразово наголошував, що недотримання строків розгляду кримінальних справ порушує конституційне право потерпілого на судовий захист, гарантований ст.55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Враховуючи, що стороною захисту впродовж тривалого часу докази не надаються у справі, поведінка сторони захисту спричиняє невиправдані затримки з розглядом справи, що вже призвело до порушення розумних строків її розгляду у суді, то наразі у суду є всі підстави для задоволення вказаного клопотання шляхом винесення відповідного судового рішення про припинення дослідження доказів сторони захисту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 .

Прокурор підтримав клопотання представника потерпілої, пославштсь на недотримання стороною захисту розумних строків при розгляді кримінального провадження і просив його задовольнити.

Захисник обвинуваченого заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що положення ст. 129 Конституції України, на яку посилається представник потерпілого у клопотанні, серед інших засад судочинства передбачає рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зазначена норма Конституції України ігнорується судом при розгляді провадження, надається перевага в ході судового розгляду стороні обвинувачення. Судом також не реалізовано конституційну норму щодо доведеності вини обвинуваченого через ігнорування версії сторони захисту. Крім того, судом не реалізовано право обвинуваченого на захист внаслідок невидачі для ознайомлення матеріалів кримінального провадження. Представник потерпілого у своєму клопотанні не зазначає критерії визначення розумності строків, які вказані у ст. 28 КПК України, зокрема не зазначає відомості про складність кримінального провадження, яка на думку захисника не є простою, не вказує на поведінку учасників кримінального провадження і спосіб здійснення прокурором і судом своїх повноважень. При цьому захисник зазначив, що у 2024 року судом було ухвалено рішення про встановлено граничних строків для прокурора для надання доказів, проте такі строки для прокурора були встановлені після двох з половиною років надання доказів. Заперечуючи проти задоволення клопотання, захисник обвинуваченого також послався на неприпустимість встановлення стороні захисту граничних строків для надання доказів, оскільки норма ст. 114 КПК України не визначає межі таких строків.

Обвинувачений підтримав позицію свого захисника.

Розглянувши клопотання представника потерпілої, вислухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступного.

Засади судочинства в Україні це фундаментальні принципи, закріплені в Конституції (ст. 129) та законах, що гарантують справедливий, незалежний та відкритий розгляд справ. Наряду з іншими засадами судочинства, однією з ключових засад є розумність строків розгляду справи судом, що передбачає розгляд справ судом без невиправданих затримок.

Відповідно до положень, викладених у ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, надійшло на розгляд Малиновського (Хаджибейського) районного суду міста Одеси 04.08.2020 року. У зв`язку із звільненням попереднього головуючого у справі у відставку, 10.09.2021 року був проведений повторний автоматичний розподіл справи і з цієї дати розгляд кримінального провадження, за клопотанням сторони захисту, проводився діючим складом судом з початку стадії судового розгляду.

Після довготривалого дослідження доказів сторони обвинувачення, строки якого були обмежені ухвалою суду, з метою реалізації права сторони захисту на збирання і подачі до суду доказів, закріпленого положеннями п.2 ч.4 ст. 42, ч.4 ст. 46 КПК України та іншими нормами процесуального закону, у судовому засіданні, яке відбулося 10.10.2025 року, головуючим було запропоновано стороні захисту надати до суду докази, які б підтверджували позицію сторони захисту та спростовували обставини, викладені у обвинувальному акті.

Починаючи з цієї дати, судом було призначено 14 судових засідань, з яких 2 не відбулося у зв`язку із хворобою обвинуваченого, 1 за клопотанням захисника про відкладення судового засідання внаслідок повітряної тривоги, 1 у зв`язку з участю захисника в іншому судовому засіданні (останнє було визнано судом як неповажна неявка).

З зазначеної вище дати, за спливом більш ніж 7 місяців, стороною захисту до суду не було надано жодного доказу у розумінні ст. 84 КПК України. Разом із цим, по факту усунувшись від надання доказів, сторона захисту, в кожному з судових засідань зосередилася на поданні до суду клопотань, які у переважній більшості судом визнавалися безпідставними. Незважаючи на висновки суду про безпідставність заявлених клопотань, захисником, з використанням штучного створення підстав, були неодноразово подані клопотання тотожної спрямованості, які також були залишені судом без задоволення.

На переконання суду, така поведінка сторони захисту була спрямована на умисне і безпідставне затягування строків розгляду кримінального провадження з метою перешкоджання розгляду кримінального провадження.

Діюче кримінально-процесуальне законодавство, зокрема положення ст. 114 КПК України, не передбачає встановлення судом процесуальних строків для забезпечення виконання стороною захисту своїх повноважень у наданні суду доказів, внаслідок відсутності у кримінально-процесуальному законі меж граничних строків для здійснення такої процесуальної дії, що на думку суду породжує невизначеність у часі для реалізацій стороною захисту своїх процесуальних прав та надає обґрунтування для недобросовісної поведінки з можливістю зловживання процесуальними правами представникам сторони захисту.

Разом із тим, національне законодавство покладає саме на суди обов`язок щодо здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків.

Так, відповідно до положень ст. 321 КПК України, саме на головуючого у судовому засіданні покладається забезпечення здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків.

Реалізація учасниками судового провадження своїх процесуальних прав і виконання ними обов`язків не повинна суперечити основним засадам судочинства, визначеними у ст. 7 КПК України, зокрема принципам дотриманню розумності строків для виконання процесуальних дій.

Критерії розумності строків визначені положеннями ст. 28 КПК України, відповідно до яких розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання учасниками провадження процесуальних дій.

Проведення судового провадження у розумні строки забезпечує суд.

З урахуванням положень ч.3 цієї статті КПК, суд при вирішенні питання щодо дотримання стороною захисту строків, що є об`єктивно необхідними для надання доказів невинуватості враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, враховує значний час, який минув з дати подій, складність, а інколи і неможливість забезпечення стороною захисту явки свідків до судового засідання для їх допиту. Разом із тим, суд приймає до уваги, що переважна більшість свідків, які є очевидцями подій була допитана іншим складом суду, під час допиту цих свідків були присутні як обвинувачений так і його захисник, який приймає участь при розгляді кримінального провадження цим складом суду і вони не були обмежені у з`ясуванні обставин при допиті цих свідків. На переконання суду, судом були застосовані достатні заходи для сприяння стороні захисту у явці заявлених свідків, адреси проживання яких були відомі суду, у способи, передбачені процесуальним законом, зокрема шляхом направлення поштових повідомлень на адреси, зазначені цими свідками і застосуванням до деяких зі свідків приводів до суду. Разом із цим, суд вважає безпідставними чисельні вимоги сторони захисту про надсилання запитів до державних органів та установ і надання тимчасових доступів до інформації, яка перебуває у володінні цих органів і установ з метою отримання інформації, яка на думку сторони захисту могла би сприяти встановленню місця перебування свідків, про що судом були винесені вмотивовані судові рішення. Незважаючи на позицію суду, викладену у цих рішеннях, мали місце неодноразові, повторні, тотожні за своєю суттю клопотання захисника обвинуваченого про виклики свідків, витребування інформації і надання тимчасових доступів до інформації про місце реєстрації свідків в Україні, про перетин ними державного кордону, про реєстрацію свідків в консульських установах за кордоном та про допит свідка, який не був очевидцем подій, шляхом направлення доручення про надання міжнародної допомоги до іншої країни для допиту цього свідка. При цьому, суд неодноразово звертав увагу ініціатора цих клопотань захисника обвинуваченого на неприпустимість таких дій, вбачаючи у них ознаки зловживання процесуальними правами. Наслідками безпідставно заявлених захисником обвинуваченого клопотань є те, що суд фактично позбавлений можливості перейти до допиту обвинуваченого і закінчити розгляд кримінального провадження у розумні строки.

Виходячи з наведеного, суд приходить до переконання про достатність підстав для визнання поведінки сторони захисту у цьому кримінальному провадженні такою, що спрямована на умисне порушення розумних строків, необхідних для надання доказів. Суд також вважає, що судом були надані достатні можливості стороні захисту для реалізації нею права на надання доказів невинуватості обвинуваченого.

При вирішенні клопотання представника потерпілої, суд не може залишити поза увагою питання дотримання процесуальних прав інших учасників кримінального провадження, зокрема права потерпілої ОСОБА_7 на швидкий, повний та неупереджений судовий розгляд, тому з метою забезпечення цих прав потерпілої, суд повинен застосувати достатні заходи спрямовані на дотримання розумних строків.

Оцінюючи доводи захисника щодо необхідності відмови у задоволенні клопотання представника потерпілого, суд не вбачає в цих доводах будь-яких переконливих даних, які б спростовували висновки суду про умисне і безпідставне затягування строків розгляду кримінального провадження з боку сторони захисту та були б переважними над доводами представника потерпілого.

Встановивши ознаки зловживання з боку сторони захисту процесуальними правами які полягають у навмисних діях, спрямованих на порушення розумних строків і перешкоджання розгляду провадження, обов`язком суду, відповідно до положень ст.ст. 28, 321 КПК України, є обов`язок припинення неналежної процесуальної поведінки щодо порушення основних засад судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Недотримання строків розгляду кримінальних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Суд вважає, що при оцінці поведінки учасників кримінального провадження, слід враховувати належне виконання ними своїх процесуальних обов`язків, зокрема слід враховувати, що використання процесуальних прав, зокрема, заявлення клопотань, не може розцінюватися як перешкоджання здійсненню провадження, за винятком випадків, коли йдеться про зловживання правом.

Оцінюючи спосіб здійснення судом своїх повноважень, слід враховувати (серед інших чинників) повноту та своєчасність вжиття судом заходів, спрямованих на недопущення недобросовісної поведінки учасників кримінального провадження; характер та ефективність дій, спрямованих на прискорення кримінального провадження тощо (справи "Смірнова проти Росії" від 24 липня 2003 року, "Вітрук проти України" від 16 вересня 2010 року, "Юртаєв проти України" від 31 січня 2006 року та інші).

Діюче кримінально процесуальне законодавства не передбачає прямих норм, на підставі яких суд може вирішити питання щодо зобов`язання представників сторони захисту до додержання вимог Конституції України чи законів України в частині дотримання розумних строків, тобто слід констатувати про наявність ситуації, яка не знаходить чіткої законодавчої регламентації, що цілком може обумовити необхідність ухвалення рішення, яке прямо не передбачене процесуальним законом у межах відповідної процедури і є підставою для застосування положень ч.6 ст.9 КПК України.

Згідно зазначеної норми процесуального закону, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Як було зазначено вище, відповідно до ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься дотримання розумних строків.

Приймаючи рішення про застосування загальних засад судочинства задля усунення перешкод для закінчення розгляду кримінального провадження, вважаючи, що при розгляді цього кримінального провадження судом були надані достатні можливості стороні захисту для реалізації нею права на надання доказів невинуватості обвинуваченого, суд не вбачає будь-яких інших процесуальних способів досягнення завдань кримінального судочинства крім встановлення обмеження стороні захисту у наданні доказів, визнаючи при цьому реалізованим право сторони захисту на надання доказів при судовому розгляді кримінального провадження.

Керуючись ст.372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника потерпілої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 задовільнити

Вважати реалізованим право сторони захисту на надання доказів при судовому розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, внаслідок чого закінчити дослідження доказів сторони захисту.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, проте заперечення на неї може бути подано при апеляційному оскарженні остаточного судового рішення по справі.

Головуючий суддя ОСОБА_9