Рішення № 136671729, 19.05.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/1784/26

Провадження 2/521/3362/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року

Хаджибейський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді Мурзенко М.В.,

при секретарі Корнієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Хаджибейського районного суду м.Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІБЕР ВОШ» про стягнення моральної шкоди, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2026 року до Хаджибейського районного суду м. Одеси звернувся представник ОСОБА_1 , адвокат Штабовенко Денис Всеволодович, з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІБЕР ВОШ» про повернення авансу, стягнення моральної шкоди, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між сторонами по справі було укладено договір купівлі- продажу № 05/09-2025 від 05 вересня 2025 року, відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе зобов`язання придбати, доставити та передати електромобіль DENZA Z9 GT у строк до 15 грудня 2025 року, позивачем було сплачено відповідачеві аванс в сумі 458 900 грн. 00 коп., проте транспортний засіб вчасно поставлено не було, суму авансу відповідач не повернув, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду, просив стягнути суму сплаченого авансу, моральну шкоду, спричинену невиконанням зобов`язань в сумі 5 000 грн. 00 коп., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 1999 грн. 43 коп. та до моменту виконння рішення.

Ухвалою судді Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11.02.2026 року позовна заява була залишена без руху.

Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23.02.2026 року по справі було відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено справу до судового розгляду на 24.03.2026 року.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 24.03.2026 року по справі було відмовлено у задоволенні заяви представника ТОВ «Кібер Вош» про закриття провадження.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 24.03.2026 року по справі було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 21.04.2026 року.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2026 року закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення авансу в сумі 458 990 грн. 00 коп. у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Від представників сторін в матеріалах справи наявні заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Представник позивача в письмовій заяві від 20.04.2026 року, поданій через систему «Електронний суд» наполягав на задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, 3 % річних за прострочення виконання зобов`язання, при вирішенні питання про розподіл судових витрат просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 11 000 грн.

Представником відповідача через систему «Електронний суд» 22.04.2026 року надано заперечення проти стягнення судових витрат та моральної шкоди, в якій, посилався на те, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, здійснював оплату автомобіля з рахунку ФОП, а відтак на нього не поширюються положення Закону України «Про захист прав споживачів», договором не передбачено відшкодування моральної шкоди, аванс повернуто позивачеві добровільно, необґрунтованість заявленої до стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, не співмірність суми таких витрат із складністю справи.

Справу розглянуто судом в змішаній (паперовій та електронній формі)

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 05 вересня 2005 року між сторонами по справі було укладено договір купівлі-продажу № 05/09-2025 (копія наявна в електронній справі), відповідно до умов якого, з урахуванням Додаткової угоди № 2 від 23 вересня 2025 року (копія наявна в електронній справі) відповідач зобов`язався придбати, доставити та передати позивачу обраний ним транспортний засіб DENZA Z0 GT, 2024 р.в., зеленого кольору, VIN: НОМЕР_1 в строк до 15 грудня 2025 року, а позивач зобов`язався сплатити та прийняти вказаний автомобіль на умовах, викладених в договорі, вартість автомобіля становить 2 318 490 грн. 00 коп., що еквівалентно 55 800 доларів США по комерційному курсу. Оплата проводиться у національній валюті України по комерційному курсу на день оплати.

Згідно п. 2.2. вказаного договору 05.09.2025 р. позивачем було сплачено відповідачу аванс за придбання вказаного автомобіля в сумі 458 990 грн. 00 коп., що підтверджується копією платіжної інструкції № 1311 від 05.09.2025 р. АТ «КБ «Приватбанк» (наявна в матеріалах електронної справи).

Згідно п. 4.2. договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, прийнятих на себе за цим договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні прямі дійсні збитки (реальні збитки), підтверджені документально.

Сторонами визнається, що автомобіль не було передано позивачеві в строк, обумовлений договором.

25 лютого 2026 року відповідачем було повернуто позивачеві 200 000 грн. 00 коп., що підтверджується копією платіжної інструкції № 87 АТ «КБ «Приватбанк» (наявна в матеріалах електронної справи).

Також відповідачем 27 березня 2026 року було повернуто позивачу 258 990 грн. 00 коп., що підтверджується копією платіжної інструкції № 115 АТ «КБ «Приватбанк» (наявна в матеріалах електронної справи).

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що автомобіль, що є предметом укладеного між сторонами договору купівлі-продажу, не було передано позивачу у встановлений ним термін (15 грудня 2025 року), суд погоджується з доводами позивача про те, що у відповідача з наступного за настанням вказаного терміну дня виникло зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Враховуючи, що укладеним між сторонами договором не визначено розмір процентів за користування чужими коштами, а також розмір відсотків, що сплачуються у разі прострочення грошового зобов`язання, суд доходить висновку про стягнення з відповідача 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 16 грудня 2025 року по день фактичного повернення коштів.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній в постанові ВП ВС від 22.09.2020 р. по справі № 918/631/19.

При поданні позовної заяви позивач просив зазначити в судовому рішенні про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, проте враховуючи, що аванс відповідачем було повернуто позивачеві до ухвалення судового рішення, на користь позивача підлягають стягненню 3 відсотків річних за час відповідного прострочення.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних за період з 16 грудня 2025 р оку по 24 лютого 2026 року в сумі 2640 грн. 76 коп. (458 990 грн. 00 коп. * 3% /365 днів *70 днів), за період з 25 лютого 2026 року по 26 березня 2026 року в сумі 596 грн. 03 коп. (258 990 грн. 00 коп. * 3% /365 днів *28 днів), а разом 3 236 грн. 79 коп. (2640 грн. 76 коп. + 596 грн. 03 коп.).

Також суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд відхиляє доводи сторони відповідача про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди, оскільки виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (постанова ВП ВС від 01.09.2020 р. в справі № 216/3521/16-ц).

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер та обсяг душевних страждань позивача у зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу № 05/09-2025 від 05 вересня 2025 року (з врахуванням змін до нього), несвоєчасним поверненням суми попередньої оплати, необхідністю вжиття додаткових зусиль для відновлення попереднього стану (звернення до відповідача з відповідною вимогою, а згодом і до суду).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заявлена до стягнення сума моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. відповідає заявленим вимогам, засадам розумності та справедливості, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позову позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3727 грн. 54 коп. згідно платіжної інструкції № 2.523615719.1 від 09.02.2026 р. (а.с. 6)

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Таким чином, вказана сума судового збору є надмірно сплаченою в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та може бути повернута позивачеві за його клопотанням в порядку, визначеному цим Законом.

Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог в сумі 65 грн. 69 коп. (3727 грн. 54 коп./465 989 грн. 43 коп. * (3 236 грн. 79 коп. + 5 000 грн. 00 коп.)

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Стороною позивача заявлено до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду копію договору про надання правничої допомоги б/н від 05 лютого 2026 р.; копію Додаткової угоди № 1 від 05 лютого 2026 року до вказаного договору, платіжної інструкції № 1.523661197.1 від 09.02.2026 року на суму 8 000 грн. 00 коп., Акту надання послуг № 64 від 06 лютого 2026 року на суму 8 000 грн. 00 коп. (складання та подання позову), рахунку на оплату № 133 від 31.03.2026 р. на суму 3 000 грн. 00 коп. (участь в судовому засіданні в Хаджибейському районному суді м. Одеси 26.03.26р. (відбулося в письмовому провадженні) 1 000 грн. 00 коп., складання заперечень щодо клопотання відповідача про закриття провадження в справі 2 000 грн. Копії вказаних документів містяться в матеріалах електронної справи.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Так, відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, законом передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов`язок доведення не співмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.

Суд зауважує, що судові витрати на професійну правничу допомогу мають бути спів мірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом,витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.

У розумінні приписів частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас у частинах третій, четвертій, дев`ятій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки відповідають висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22.

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

У пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Судом встановлено, що позивачеві фактично були надані послуги із складання позовної заяви та процесуальних документів, необхідних для розгляду справи (складання заперечень щодо клопотання відповідача про закриття провадження в справі), вартість яких, згідно наданих документів складає 10 000 грн. 00 коп. (складання та подання позовної заяви 8 000 грн. 00 коп., складання заперечень щодо клопотання відповідача про закриття провадження в справі 2 000 грн.)

Суд зауважує, що по справі не проводилось судове засідання 26 березня 2026 року, як зазначено в рахунку на оплату № 133 від 31.03.2026 р., судові засідання по справі були призначені на 24 березня 2026 року, 21 квітня 2026 року, 19 травня 2026 року, в жодному з них представник позивача участі не брав, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи викладене, оцінюючи заявлену до стягнення суму судових витрат. на відповідність критерію обґрунтованості та пропорційності таких витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, складності справи, , суд доходить висновку що заявлена до стягнення сума вказаному критерію не відповідає, оскільки предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, у зв`язку із чим погоджується із позицією відповідача щодо необхідності зменшення суми таких витрат та, з урахуванням процесуальної поведінки сторони відповідача (повернення відповідачем суми авансу, що становила основну частину вимог після відкриття провадження у справі), вважає за необхідне стягнути їх в меншому, ніж заявлено до стягнення розмірі, а саме в сумі 5 000 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 258-259, 268, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КІБЕР ВОШ» (65085, м.Одеса, Дальницьке шосе, буд. 1, ЄДРПОУ 43190157) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) три відсотки річних за порушення строків виконання грошового зобов`язання 3 236 (три тисячі двісті тридцять шість) гривень 79 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КІБЕР ВОШ» (65085, м.Одеса, Дальницьке шосе, буд. 1, ЄДРПОУ 43190157) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на відшкодування моральної шкоди 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КІБЕР ВОШ» (65085, м.Одеса, Дальницьке шосе, буд. 1, ЄДРПОУ 43190157) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КІБЕР ВОШ» (65085, м. Одеса, Дальницьке шосе, буд. 1, ЄДРПОУ 43190157) в дохід держави судовий збір в сумі 65 (шістдесят п`ять) гривень 69 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками процесу до Одеського апеляційного суду в апеляційному порядку в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги після закінчення його апеляційного перегляду, якщо за його результатами рішення було залишено без змін.

Повний текст рішення складено 19 травня 2026 року.

Головуючий: