Ухвала суду № 136671215, 11.05.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/7485/26

Провадження № 1-кс/947/6529/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2026 року cлідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в рамках кримінального провадження № 12025162480001164 від 24.09.2025 року, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Караганда, Республіки Казахстан, громадянина України, українця, з вищою освітою, не одруженого, пастора, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ

Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування поданого клопотання.

Слідчим відділом Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області 24.09.2025 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024162480001164 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 15, ст. 336, ч. 3 ст. 15, ст. 336, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України, нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснює група прокурорів Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.

Так, в ході здійснення досудового розслідування, встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , всупереч того, що відповідно до додатку № 1, затвердженого пунктом 1 постанови Верховної Ради України від 07.06.1992 № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, п.п. 2.8, 8.1, 8.2, 8.9 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ) не можуть перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача, чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів, чи холодної зброї, здійснюється на підставі передбачених Законом дозволів, у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, але не пізніше 24.02.2026, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно усвідомлюючи про відсутність у нього передбаченого Законом дозволу, у порушення вказаного положення, у невстановлені місці, часі та у невстановлений спосіб, придбав 38 патронів, які є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї - 7,62-мм бойовими проміжними патронами зразка 1943 року (7,62х39мм) до автоматів Калашникова: АК-47, АКМ, АКМС, ручних кулеметів Калашникова РПК, РПК-203 та ін., які придатні до стрільби.

Після чого, ОСОБА_4 , у невстановлені час, та у невстановлений спосіб, помістив вказані боєприпаси за місцем свого фактичного мешкання, а саме: у квартиру АДРЕСА_2 , де їх зберігав, у невстановлений в ході досудового розслідування часовий проміжок.

Надалі, 24.02.2026, в період часу з 09:02 до 16:20, співробітниками поліції здійснено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході у якого в присутності понятих, виявлено та вилучено 38 патронів, які є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї -7,62-мм бойовими проміжними патронами зразка 1943 року (7,62х39мм) до автоматів Калашникова: АК-47, АКМ, АКМС, ручних кулеметів Калашникова РПК, РПК-203 та ін., які придатні до стрільби.

За вищевикладених обставин, 06.05.2026 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України .

Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, в цілях запобігання настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з таким клопотанням про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.

Позиції учасників судового засідання.

Прокурор просив долучити до матеріалів клопотання копії ухвал слідчого судді, постановлених в рамках даного кримінального провадження, обґрунтував клопотання, вимоги якого підтримав та просив задовольнити.

Захисник підозрюваного долучив документи, які характеризують особу підзахисного, заперечував проти задоволення клопотання, вказуючи на недоведеність існування ризиків. Просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Підозрюваний підтримав думку захисника, повідомив, що з підозрою погоджується, наголосив на тому, що зброю та боєприпаси зберігав з метою самозахисту.

Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу.

06.05.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за кваліфікуючими ознаками незаконне придбання, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Отже, відповідно до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

Як убачається з матеріалів справи, копія клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та доданих до нього матеріалів була отримана підозрюваним з дотриманням вимог ч. 2 ст. 184 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Щодо обґрунтованості підозри.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», п. пунктом 175; рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Так, підставами для обґрунтованої підозри про те, що ОСОБА_4 міг вчинити вказане кримінальне правопорушення, є відомості, які містяться в наданих слідчому судді і досліджених у судовому засіданні джерелах доказів. Що підтверджується, зокрема: рапортом УСР в Одеській області; клопотанням про дозвіл на проведення обшуку від 17.02.2026 року; протоколом обшуку від 24.02.2026 року, за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_4 ; ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 25.03.2026 року, якою арештовані речі, які були вилучені в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 ; постановою слідчого від 03.03.2026 року про призначення судової експертизи за експертною спеціальністю 3.1 «Балістичне дослідження вогнепальної зброї та бойових припасів до неї»; висновком судового експерта Одеського НДЕКЦ № СЕ-19/116-26/5512-БЛ від 02.04.2026 року; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Дані, що містяться у наданих слідчому судді копіях матеріалів кримінального провадження можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, та виправдовують подальше розслідування.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, а лише на підставі долучених до клопотання матеріалів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення останнім кримінально-протиправних дій.

Щодо ризиків.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відзначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а застосування запобіжного заходу бути у взаємозв`язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Так, аналізуючи зазначені слідчим та прокурором ризики, слідчий суддя враховує, що ризиками неналежної процесуальної поведінки підозрюваного визнано можливість переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_4 інкриміноване діяння, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжкого злочину, відповідальність за яке передбачено позбавлення волі строком до 7 років, у зв`язку з чим усвідомлюючи міру можливого покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, він може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Водночас, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «W. проти Швейцарії» небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв`язків з державою, у якій його переслідують.

Також що стосується ризику втечі підозрюваного, то Європейський суд з прав людини вказує, що він не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню «Бекчиєв проти Молдови».

Таким чином, з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_4 який усвідомлюючи міру можливого покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також слідчий суддя вважає доведеним і ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_4 отримає відомості про свідків, та їх анкетні дані, які містяться у копіях матеріалів клопотання, і з метою зміни показань або безпідставної відмови від них підозрюваний зможе впливати на останніх шляхом тиску, що буде перешкоджати здійсненню об`єктивного досудового розслідування.

На переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

Посилаючись на наявність ризику передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України сторона обвинувачення зазначає, що підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов`язків покладених на нього, як на підозрюваного у кримінальному провадженні, в разі обрання йому більш м`якого виду запобіжного заходу, а також невиконання обов`язків шляхом неявки, у разі необхідності до слідчого, слідчого судді та суду. Крім того, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки станом на теперішній час органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, зокрема де , у кого та коли ОСОБА_4 придбав зброю, яка не є в загальному доступі а отже, існує ризик підтримування ОСОБА_4 зв`язок із такими особами, тим самим сприяти їх переховуванню від органів досудового розслідування та, як наслідок, ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені ними кримінальні правопорушення

Разом з тим слідчий суддя вважає не доведеним стороною обвинувачення про наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинення іншого кримінального правопорушення, адже наведені слідчим на його обґрунтування доводи не є вагомими, оскільки підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, та наразі органом досудового розслідування перевіряється його причетність до вчинення злочину.

Отже, на цьому етапі кримінального провадження, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, та 3-х доведених ризиків, застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.

Можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

У клопотанні слідчий просив засотувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, і вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, є недостатнім, посилаючись на доводи, викладені у клопотанні.

Оцінюючи обґрунтованість вказаних доводів сторони обвинувачення, слідчий суддя виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Варто вказати, що згідно правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні із домашнім арештом, за ступенем суворості є застава, особиста порука, особисте зобов`язання.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.

Ризики, які вище були встановлені слідчим суддею, а саме: переховування від суду та незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, та перешкоджання провадженню іншим чином є актуальними безвідносно до стадії цього кримінального провадження.

При обранні запобіжного заходу враховуються всі обставини, визначені в ст.178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; його вік та міцність соціальних зв`язків підозрюваного, який одружений; має подяки, грамоти від ряду військових частин ЗСУ; є старшим пастором; позитивно характеризується за місцем служіння.

Зважаючи на викладені обставини, враховуючи дані про особу підозрюваного, його вік, сімейний стан, слідчий суддя дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що інший, більш м`який запобіжний захід, такий як особисте зобов`язання, особиста порука чи застава не зможуть в повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов`язків та запобігти вказаним ризикам, оскільки не створюють в достатній мірі стримувальних чинників.

Слідчий суддя вважає, що, з урахуванням наведених вище обставин, на даному етапі кримінального провадження більш ефективним щодо інших запобіжних заходів, з метою запобігання вчиненню ОСОБА_4 позапроцесуальних дій та неналежної процесуальної поведінки, буде застава, який є біль м`яким запобіжним заходом.

В свою чергу, застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання , про яку просить сторона захисту, для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На думку слідчого судді, у цій справі наявність виключності випадку обумовлена такими обставинами:

- тяжкістю кримінального правопорушення (караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.);

- характером та обставинами вчинення злочину (під час дії воєнного стану у підозрюваного, який є пастором вилучено 38 патронів, які є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї -7,62-мм бойовими проміжними патронами зразка 1943 року (7,62х39мм) до автоматів Калашникова: АК-47, АКМ, АКМС, ручних кулеметів Калашникова РПК, РПК-203 та ін., які придатні до стрільби);

- наявністю у цьому кримінальному провадженні значного суспільного інтересу;

- майнового стану підозрюваного, так в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 було виявлено та вилучено: Швейцарський франк номіналом 10 - одна купюра; номіналом 200 - одна купюра; номіналом 20 - три купюри; номіналом 100 - шість купюр; Фунти: номіналом 10 - одна купюра; номіналом 20 - шість купюр; Євро номіналом 200 - одна купюра; номіналом 100 вісімдесят сім купюр ; Долари США: номіналом 100 - сто дев?яносто чотири купюри; Купюри номіналом 20 євро - сто двадцять шість купюр; 12 калібр - 9 патронів 5х56 - 69 патронів, 7х62 - 175 патронів; Банківська картка НОМЕР_1 - Глобус банка; МТВ BANK 4260488001721376; Приват Банк 5363542328690719; Посвідчення 142404 ДБ «УЦМ»; Посвідчення 000729 ДБ «УЦМ»; Пакет з чорновими записами; Помпова зброя «TARGET», № 1430550; Вогнепальна зброя МКМ 07225, к 7.62х39 мм з чохлом чорного кольору; ЗброяAR-15 «ST 505345» з чохлом чорного кольору; iPhone 13 Pro Max (3524058-4028604) зеленого кольору, розбита задня кришка, рожевий чохол, сім-карта НОМЕР_2 ; iPhone 16 Pro Max (IMEI НОМЕР_3 ) в корпусі золотого кольору, чорний чохол, сім-карта НОМЕР_4 ; Mac Book Pro 13 Silver, FUFXV4QW HV2D; IPad Pro Silver, сер. № K966K4YYWX; Долари США номіналом 10 - три банкноти; Долар США номіналом 1 - три банкноти; Гривні: номіналом 500 грн - 36 банкноти; 200 грн - 19 банкнот; 100 грн - 27 банкнот; 50 грн. - 52 банкноти; 10 грн. - 93 банкноти; 10 грн - 3 банкноти, на загальну суму 27740 (двадцять сім тисяч сімсот сорок гривень); Долар США номіналом 100 - сорок банкнот; Номіналом 50 Євро - сто сорок сім банкнот; Номіналом 5 євро - 25 банкнот; Номіналом 10 євро - 36 банкнот; Долар США номіналом 50 - 22 банкноти; Долари номіналом 20 - 8 банкнот; Долари номіналом 5 - 7 банкнот.

Тому слідчий суддя констатує, що застава у визначених КПК межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 66 560 грн до 266 240 грн), не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження, тож у цій справі наявний виключний випадок через що застава має бути визначена у більшому розмірі, ніж передбачена КПК.

Визначаючи розмір застави, який необхідно встановити, застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_4 цей вид запобіжного заходу, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істомін проти України», гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активів та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у разі неявки в судове засідання, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.

При цьому, будь-яке обмеження прав осіб не може досягатися за рахунок та на шкоду принципу змагальності сторін, а мета такого обмеження жодним чином не пов`язана з досягненням «вразливого стану» у будь-якої особи, а тому прохання про застосування до особи найсуворішого запобіжного заходу та/або великого розміру застави повинно бути розумним з погляду її розміру та адекватною обстановці вчинення правопорушення і отриманим відомостям.

Враховуючи майновий стан підозрюваного, беручи до уваги обставини справи, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до нього в якості запобіжного заходу заставу у сумі 601 (шістсот одного) розміру прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 000 128 (два мільйона сто двадцять вісім) гривень, що цілком відповідає фінансовим можливостям підозрюваного, не є для нього та його сім`ї завідомо непомірною, та дійсно зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків та буде найбільш пропорційним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства, держави та підозрюваного. Тому розмір застави на цьому етапі кримінального провадження зміні не підлягає.

Таким чином, надавши правову оцінку всім доводам, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання про відмову у задоволенні клопотання та застосування запобіжного заходу у вигляді застави.

Щодо покладення на підозрюваного обов`язків.

Відповідно до правил ч. 5 ст. 194 КПК України, з урахуванням доведених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, необхідність покладення яких доведена стороною обвинувачення у судовому засіданні, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися за межі м. Одеси без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців.

Слідчим суддею встановлено, що у зв`язку із складністю кримінального провадження, необхідністю проведення значної кількості слідчих дій, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 21.04.2026 року строк досудового розслідування в кримінальному провадженні №12025162480001164 від 24.09.2025 року продовжений до 4 ( чотирьох ) місяців, тобто до 24.06.2026 року.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відмовити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 601 (шістсот одного) розміру прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 000 128 (два мільйона сто двадцять вісім) гривень.

Покласти на підозрюваного строком до 22 червня 2026, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатися за межі м. Одеси без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Застава може бути внесена підозрюваним або іншою фізичною або юридичною особою (заставодацем) на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

Роз`яснити підозрюваному, що він не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1