Ухвала суду № 136670633, 18.05.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7488/25

Провадження № 1-кп/466/405/26

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою

15 травня 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання прокурора Галицької окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_3 про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строку тримання під вартою строком на 60 діб у кримінальному провадженні №12025141380000612 від 16.05.2025 року за ч.1 ст. 115 КК України,-

в с т а н о в и в:

в провадженні Шевченківського районного суду м.Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

Прокурор Галицької окружної прокуратури м.Львва ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення застави, враховуючи, що строк тримання обвинуваченої під вартою завершується 18.05.2026 року.

В обгрунтування клопотання зазначає, що строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 завершується 18 травня 2026 року, а тому виникла необхідність у продовженні вищевказаного строку, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_6 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Наголошує, що існують достатні підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_5 може переховуватись від правоохоронних органів та суду. Цей ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років позбавлення волі, згідно вимог чинного кримінального законодавства обумовлює застосування до обвинуваченої ОСОБА_5 реальної міри покарання у виді позбавлення волі у разі встановлення її винуватості. Обвинувачена, усвідомлюючи, що їй загрожує реальна міра покарання, може переховуватися від правоохоронних органів та суду; незаконно впливати на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, внаслідок чого є підстави вважати що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які слугували підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є актуальними та не відпали.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав доводи, наведені у письмовому клопотанні.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт або визначити заставу.

Обвинувачена ОСОБА_5 підтримала свого захисника.

Вивчивши клопотання прокурора, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу щодо заявленого клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Обвинуваченій ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова 17.05.2025 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк тримання обвинуваченої під вартою без визначення розміру застави продовжувався у встановленому порядку та завершується 18.05.2026 р.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п. 1 ч. 3 ст.199 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам; 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.

Згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченої, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачена, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

На переконання суду ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення його до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, належить до категорії особливо тяжкого злочину, за який законом, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років.

Обвинувачена ОСОБА_5 усвідомлює незворотність настання покарання та може, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за інкриміноване правопорушення, покинути місце мешкання та почати переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, у зв`язку з чим наявний ризик її ухилення від слідства та суду.

Суд враховує, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Суд вважає встановленим продовження існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачена ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду.

Суд зауважує, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення обвинуваченим відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачена обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона н має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Суд зазначає, що зазначені дані про особу, не зменшують існування вищезазначених ризиків, оскільки вони існували як на час вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, так і на час обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють при обрані обвинуваченій моделі поведінки, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити їй дії, передбачені підпунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Як вище зазначалося, ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинувачену винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, обвинувачується; майновий стан обвинуваченої (стаття 178 КПК України).

Фактично, суд повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав обвинуваченої та дотримання принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Згідно зі сформованою практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченої і виконання нею процесуальних рішень у справі.

Розглядаючи можливість більш мяких запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.

Отже, враховуючи продовження існування ризиків, передбачених підпунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, за таких обставин клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підлягає задоволенню.

Разом з цим, суд, враховуючи стадію кримінального провадження, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, вважає за можливе продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із застосуванням альтернативного запобіжного заходу - застави.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

З огляду на зазначене, суд, з урахуванням положень ст. 182 КПК України, обставин кримінального правопорушення, майнового та соціального стану обвинуваченої, доведення продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначає суму застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 266 240,00 грн (3 328,00 грн х 80 = 266 240,00 грн), оскільки зазначений розмір здатний забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї обов`язків.

Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченої, суд не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.

Визначений розмір застави суд вважає таким, що узгоджується з практикою ЄСПЛ, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, внаслідок чого не порушує права обвинуваченої.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що застосовуючи щодо обвинуваченої альтернативний запобіжний захід у виді застави, яку може бути внесено у будь-який момент до 18.05.2026 включно, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

З урахуванням наведеного клопотання прокурора підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 2, 7, 182,183,331, 369, 372, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

клопотання прокурора Галицької окружної прокуратури м.Львва ОСОБА_3 про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 , строку тримання під вартою строком на 60 діб та клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_5 - адавоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів - з 15 травня 2026 року по 13 липня 2026 року включно.

У відповідності до положень ст. ст. 182, 183 КПК України визначити обвинуваченій ОСОБА_5 заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_5 з-під варти у зв`язку з внесенням застави вона буде вважатися такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави у вищевказаному розмірі покласти на обвинувачену ОСОБА_5 обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою до суду;

-не відлучатися за межі м. Львова, без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити обвинувачену ОСОБА_5 , що у випадку невиконання нею вищезазначених обов`язків їй може бути змінено заставу на більш суворий запобіжний захід.

Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на прокурора Галицької окружної прокуратури.

Копію ухвали вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору та направити у Державну установу «Львівська установа виконання покарання (№19) .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а особою, що перебуває під вартою, у той самий строк з моменту вручення їй ухвали.

Повний текст ухвали складено 18.05.2026.

Суддя ОСОБА_1