Рішення № 136669299, 19.05.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1334/26

Провадження № 2/309/686/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Сідей Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Тодьер А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Хуст цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»

до

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 10.03.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 174478.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на наступних умовах: сума кредиту - 24097,00 грн.; строк,на який надається кредит - 126 днів з дати його надання, з 10.03.2025 по 14.07.2025 року; процентна ставка за кредитом- 350 % річних, фіксована; комісія, пов`язана з наданням Кредиту- 17% від суми Кредиту, дорівнює 4096,49 грн.; комісія за управління та обслуговування кредиту за зниженим тарифом - 1 грн., за стандартним тарифом - 100 грн.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .

Відповідач здійснила часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором:

1. на суму 4777,62 грн. від 24.03.2025 року, яку кредитодавцем розподілено в погашення заборгованості наступним чином: 1532,79 грн. в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту; 3243,83 грн. в рахунок погашення заборгованості за відсотками; 1 грн. в рахунок погашення комісії;

2. на суму 4777,62 грн. від 07.04.2025 року, яку кредитодавцем розподілено в погашення заборгованості наступним чином: 1739,13 грн. в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту; 3037,49 грн. в рахунок погашення заборгованості за відсотками; 1 грн. в рахунок погашення комісії;

3. на суму 4777,62 грн. від 24.04.2025 року, яку кредитодавцем розподілено в погашення заборгованості наступним чином: 1973,24 грн. в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту; 2803,38 грн. в рахунок погашення заборгованості за відсотками; 1 грн. в рахунок погашення комісії;

4. на суму 4876,62 грн. від 05.05.2025 року, яку кредитодавцем розподілено в погашення заборгованості наступним чином: 2238,87 грн. в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту; 2537,75 грн. в рахунок погашення заборгованості за відсотками; 100 грн. в рахунок погашення комісії.

10.10.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №10102025, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

Однак, відповідач належним чином умови кредитного договору не виконала, у зв`язку із чим станом на момент подання позовної заяви загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить 26284,10 гривень, з яких:- заборгованість по тілу кредиту - 16612,97 гривень; - заборгованість за нарахованими процентами - 7270,13 гривень; - заборгованість по комісії - 401,00 грн.; - заборгованість за штрафними санкціями - 2000 грн.

У зв`язку з цим позивач просить задовольнити позов, стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 24284,10 гривень, з яких:- заборгованість по тілу кредиту - 16612,97 гривень; - заборгованість за нарахованими процентами - 7270,13 гривень; - заборгованість по комісії - 401,00 грн. та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою Хустського районного суду від 15.04.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився. До позову додано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, підтримання позову в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, заяв та клопотань, відзиву на позов не подала.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України: у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до висновку, що позов слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 174478, згідно з яким Товариство зобов`язалось надати відповідачу кредит на наступних умовах: сума кредиту - 24097,00 грн.; строк,на який надається кредит - 126 днів з дати його надання, з 10.03.2025 по 14.07.2025 року; процентна ставка за кредитом- 350 % річних, фіксована; комісія, пов`язана з наданням Кредиту- 17% від суми Кредиту, дорівнює 4096,49 грн.; комісія за управління та обслуговування кредиту за зниженим тарифом - 1 грн., за стандартним тарифом - 100 грн.

Вказаний кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 0bb6472c, який було надіслано у смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_2 , зазначений позичальником у заявці на видачу кредиту.

10.10.2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №10102025, відповідно до умов якого до позивача перейшли права грошової вимоги до боржників первісного кредитора.

Згідно акту приймання-передачі реєстру прав вимоги № 1 від 10.10.2025, ТОВ «ФК «Кредіплюс» передало, а ТОВ «Юніт Капітал» прийняло реєстр прав вимог від 10.10.2025 загальною кількістю боржників: 988, із загальною сумою заборгованості: 18406603грн.99коп.

Згідно витягу з додатку №1 до договору факторингу №10102025 від 10.10.2025 року - реєстру прав вимог № 1 від 10.10.2025 року вбачається, що ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №174478 від 10.03.2025 року в розмірі 26284,10 грн.

За твердженням позивача, відповідач не виконала свої договірні зобов`язання, внаслідок чого в неї виникла заборгованість за Договором, а саме: 26284,10 грн. боргу, на підтвердження чого позивач надає розрахунок суми заборгованості, виписку з особового рахунку за договором про споживчий кредит №174478 від 10.03.2025 року.

Однак, доказів видачі первинним кредитором кредиту відповідачу в розмірі, визначеному кредитним договором, позивачем до суду не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Розглядаючи спір по суті суд враховує таке.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі N 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року N 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Таким чином встановлено, що кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно кредитного договору, у розділі «Терміни та визначення» зазначено, що споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються позичальнику на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Сторонами визначено спосіб надання кредиту - безготівково, шляхом перерахування коштів на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки, якщо інші реквізити не будуть вказані в заяві про надання кредиту.

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.2.6. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно п.2.2.1. кредитного договору вбачається, що сума (загальний розмір) кредиту становить 24097,00 грн.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки ТОВ «ФК «Кредіплюс» про успішність переказу грошових коштів за кредитним договором № 174478, кошти у сумі 11413,88 грн. було видано відповідачу 10.03.2025 на платіжну картку відповідача вказану в Договорі - № НОМЕР_3 .

Згідно довідки про проведення взаємозаліку між сторонами від 09.03.2026 року №940/09-03, складеної ТОВ «ФК «Кредіплюс» вбачається, що за договором взаємозаліку №162614 від 02.12.2024 року з суми кредиту в розмірі 24097,00 грн. за кредитним договором №174478 від 10.03.2025 року перераховано на погашення заборгованості за договором взаємозаліку 8587,13 грн., комісію в розмірі 4096,49 грн. та перераховано на картковий рахунок позичальника 11413,38 грн.

Таким чином, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що відповідач отримала кредитні кошти у розмірі, вказаному у кредитному договорі, і в подальшому порушила обов`язок із їх повернення, тобто не виконувала, або неналежним чином виконувала умови Договору.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі N 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц, провадження N 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі N 904/2104/19, провадження N 12-57гс21).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак, матеріали даної справи не містять первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", які підтверджують наявність заборгованості відповідача за Договором.

Судом також враховується, що позивачем не надано інших будь-яких документів (довідок юридичних осіб, які здійснюють свою діяльність в сфері фінансових послуг, довідок банків про рух коштів на рахунку відповідача, виписок з рахунків відповідача тощо), які б підтверджували отримання відповідачем кредитних коштів від первинного кредитора у розмірі, вказаному у кредитному договорі - 24097,00 грн.

З урахуванням того, що на підтвердження позовних вимог позивач не надав належних доказів, які підтверджують надання відповідачу кредитних коштів у розмірі, який був передбачений наявним у матеріалах справи Договором, наявність заборгованості за тілом кредиту та процентами, іншими сумами, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у наданих позивачем розрахунках заборгованості за кредитним договором.

Оскільки позивачем не доведено належними доказами існування у відповідача заборгованості перед первісним кредитором, суд критично оцінює доводи позивача, що така заборгованість була у подальшому відступлена новому кредитору.

За таких обставин, розмір заборгованості відповідача, який був переданий від первісного кредитора до позивача також не доведений, а відтак розрахунки такої заборгованості, які здійснені позивачем, відхиляються судом, як необґрунтовані.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки суд дійшов до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями141,258-259,263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 10.03.2025 року № 174478, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Кредіплюс» в розмірі 24284,10 грн. - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.05.2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: Сідей Я.Я.