Рішення № 136666583, 19.05.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/488/26

Провадження № 2/354/434/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ковалюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Стремінської А.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Яремче цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

АТ «ТАСКОМБАНК» звернулось до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Заявою-договором № 4408915-507 від 30.12.2024 в сумі 254 742,88 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 146 783,00 грн, заборгованість по відсоткам (в т.ч. простроченим) 17,78 грн, заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) 107 942,10 грн та судові витрати .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.12.2024 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено Заяву-договір № 4408915-507 про надання кредиту «Зручна готівка Максимум». Позичальник просила надати йому кредит, шляхом виплати кредитних коштів в сумі, визначеній в п. 1.1.1, 3 оформленням такої виплати відповідно до законодавства України на власні потреби у сумі 146 860,00 грн, шляхом перерахування мій поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ТАСКОМБАНК».

Відповідно до умов укладеного договору, банк надав позичальнику грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту 64140 грн.; процентна ставка за користування кредитом 0,01% річних; строк користування 48 місяці, комісія за обслуговування кредиту 4,9% щомісячно.

Кредитні кошти відповідачці було надано у спосіб, зазначений в кредитному договорі. У свою чергу відповідачка, умови кредитного договору перестала виконувати у повному обсязі, а саме перестала сплачувати заборгованість по кредиту, процентах та комісії.

Як наслідок, станом на 17.03.2026 заборгованість відповідачки становить 254 742,88 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 146 783,00 грн, заборгованість по відсоткам (в т.ч. простроченим) 17,78 грн, заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) 107 942,10 грн.

Тому, позивач просить задовольнити позов, стягнути з відповідачки зазначену суму заборгованості та судові витрати.

Своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідачка не скористалася.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Яремчанського міського суду Ковалюк О.М. від 02.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, запропоновано відповідачці у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак в прохальній частині позовної заяви просить розгляд справи проводити у відсутності представника позивача.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Крім того судом здійснено телефонний дзвінок для повідомлення її про призначення дати розгляду справи, що підтверджується телефонограмою від 18.05.2026.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Згідно з частиною першою статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 30.12.2024 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір № 4408915-507 про надання кредиту «Зручна готівка Максимум» (а.с. 7-12).

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Позичальник просив надати йому кредит на власні потреби в рамках кредитного продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб на наступних умовах: п. 1.2.2. сума кредиту: 146 860,00 грн; п. 1.2.6. строк кредиту: 48 місяці; п. 1.2.9. проценти за користування кредитом: 0,01% річних; п. 1.4. комісія за обслуговування кредиту: 4,9% щомісячно.

Відповідно до п. 1.1. Розділу 1 Кредитного договору Позичальник просив надати йому споживчий кредит на власні потреби, шляхом зарахування коштів в сумі, визначеній в п. 1.11, з оформленням такої виплати відповідно до законодавства України: на власні потреби у сумі 146 860,00 грн, шляхом перерахування на поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ТАСКОМБАНК».

Згідно Розділу 2 Договору, відповідачка акцептувала Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», яка розміщена на веб-сайті Банку: www.tascombank.com.ua, на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб і беззастережно приєднався до умов договору. Просив Банк надати кредит, згідно інформації, наведеної вище у заяві-договорі. Відповідач також погодився з тим, що він зобов?язаний у строки обумовлені договором повернути кредит, сплатити проценти та комісію за користування ним (банківські послуги), та належним чином виконувати інші фінансові зобов?язання.

Підписанням цієї Заяви-договору відповідач підтвердив, що дана Заява-договір є невід?ємною частиною Договору, що він ознайомлений із змістом цієї Заяви-договору, із всіма додатками до нього та повністю з ними згодний. Умови Договору є зрозумілими для Позичальника, обов?язковими для виконання та заперечення щодо них відсутні. Позичальник підтвердив, що він попередньо ознайомлений та у письмовій формі у повному обсязі отримав від Банку інформацію, визначену Законом України «Про захист прав споживачів» та Законом України «Про споживче кредитування».

Розділом 3 договору встановлено, що платежі з повернення заборгованості за кредитом та сплати процентів та комісій за користування ним, оплата вартості усіх супутніх послуг та інших фінансових зобов?язань позичальника здійснюються у сумах та в терміни, що передбачені графіком платежів, розрахунком сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості усіх послуг, що передбачені в додатку №1 заяви-договору.

ОСОБА_1 погодилася з тим, що вона зобов?язана повертати кредит щомісячно, відповідно графіку платежів згідно Додатку № 1 до Кредитного договору, що є його невід?ємною частиною. Платежі з повернення заборгованості за кредитом та сплати процентів та комісій за користування ним, оплата вартості усіх супутніх послуг та інших фінансових зобов?язань Позичальника здійснюються у сумах та в терміни, що передбачені графіком платежів, розрахунком сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, що передбачені в Додатку № 1 до цієї Заяви-договору (п. 5.2. Кредитного договору).

Відповідно до п. 5.5 Договору, сторони домовились, що при достроковому повному погашенні кредитної заборгованості, позичальник сплачує банку проценти, за обслуговування кредитної заборгованості за фактичну кількість днів користування кредитної заборгованості за поточний розрахунковий період у повному обсязі.

Підписанням та поданням Заяви-договору, позичальник підтвердила, що вона попередньо ознайомлена та у письмовій формі у повному обсязі отримала від Банку інформацію, визначену ст.9 Законом України «Про споживче кредитування» (п.5.7 Договору).

Згідно з п. 15 Розділу 5 Кредитного договору, Заява-договір набуває чинності з моменту її підписання сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов?язань.

Згідно з випискою по особовим рахункам кредитного договору № 4408915-507 відповідачці 30.12.2024 надано кредитні кошти позивачем у розмірі 146 860,00 грн (а.с. 13-65).

Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору № 4408915-507 від 30.12.2024, укладеному з позичальником ОСОБА_1 , станом на 17.03.2026 заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 254 742,88 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 146 783,00 грн, заборгованість по відсоткам (в т.ч. простроченим) 17,78 грн, заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) 107 942,10 грн (а.с. 66).

10.02.2026 АТ «ТАСКОМБАНК» складено повідомлення-вимогу № 211937/70 до ОСОБА_1 , у якому зазначає про стан заборгованості за кредитним договором № 4408915-507 від 30.12.2024, просить її повернути. Це повідомлення-вимога надіслана відповідачці у паперовій формі листом з описом вкладення 16.02.2026 (а.с. 67).

Отже, позивач, свої зобов?язання за кредитним договором виконав в повному обсязі.

Проте відповідачкою умови зазначеного кредитного договору належним чином не дотримано, у зв?язку з чим утворилася кредитна заборгованість, в розмірі 254 742,88 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 146 783,00 грн, заборгованість по відсоткам (в т.ч. простроченим) 17,78 грн, заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) 107 942,10 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання на підставі договору кредиту, які регулюються ЦК України.

Вирішуючи даний спір суд виходить з таких мотивів та правових норм чинного законодавства.

Відповідно статті 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних праві та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах (в тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Це кореспондується зі змістом ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами та моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 цього закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 11 зазначеного закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 зазначеного вище закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

У частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв?язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов?язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 30.12.2024 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір № 4408915-507 про надання споживчого кредиту.

На виконання умов Договору позивачем було надано ОСОБА_1 кредитні кошти, якими остання користувалася, що підтверджується випискою особового рахунку за кредитним договором № 4408915-507 за період з 30.12.2024 по 17.03.2026.

Розрахунок заборгованості, складений позивачем, підтверджує наявність заборгованості у ОСОБА_1 перед АТ «ТАСКОМБАНК, адже містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових зазначеної заборгованості за кредитом.

Вказана позиція узгоджується з Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.12.2020 по справі № 278/2177/15-ц, де вказується на те, що наданий банком розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 77, 78 ЦПК України.

Щодо вимоги позивача про стягнення комісії за обслуговування кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов?язаної особи банку як обов?язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов?язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06.09.2017 у справі № 6-2071цс16, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов?язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Вказана позиція послідовно підтримана у постанові Верховного Суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21. Згідно зі змістом зазначеної постанови, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов?язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов?язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п?ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас, суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09.12.2019 в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов?язком банку, виконання такого обов?язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов?язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов?язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об?єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов?язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.04.2022 в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21.04.2021 в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15.12.2021 в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21.07.2021 в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Отже, зважаючи на зазначене вище, суд сприймає умови кредитного договору № 4408915-507 від 30.12.2024, укладеного між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 , у частині стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту у розмірі 107 942,10 грн, як такі, що є несправедливі по відношенню до позичальника та спрямовані на погіршення його становища усупереч приписам чинного законодавства, а тому не підлягають до включення до загальної суми заборгованості за згаданим кредитним договором.

Вирішуючи спір між сторонами щодо неналежного виконання умов кредитного договору № 4408915-507 та обґрунтованості позовної вимоги про стягнення заборгованості за ним із ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК», суд надав об?єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, а також визначив чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, та дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами неналежного виконання умов договору з боку відповідачки в частині невиконаних зобов?язань, станом на 17.03.2026, та, як наслідок, наявність порушеного права, що є підставою для прийняття судового рішення про задоволення позову.

Із врахуванням указаних обставин справи, суд, з?ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, а також сталу судову практику із розгляду однотипних правовідносин, вважає, що поданий АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 позов підлягає до часткового задоволення та з відповідачки на користь позивача належить стягнути заборгованість за кредитним договором № 4408915-507 від 30.12.2024 у сумі 146 800,78 грн, з яких: 146 783,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 17,78 грн заборгованість за процентами.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією № 1350 від 27.03.2026 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 3 056,92 грн (а.с. 6).

За правилами з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому пропорційно до задоволених вимог з відповідачки на користь позивача слід стягнути 1 761,61 грн судового збору.

Керуючись ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТАСКОМБАНК» заборгованість за договором у розмірі 146 800 (сто сорок шість тисяч вісімсот) гривень 78 копійок.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТАСКОМБАНК» судовий збір у розмірі 1 761 (одна тисяча сімсот шістдесят одна) гривень 61 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ТАСКОМБАНК», ідентифікаційний код юридичної особи 09806443, адреса місцезнаходження: вул. С.Петлюри, буд. № 30, м. Київ, 01032.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуюча суддя: Оксана КОВАЛЮК