Рішення № 136666479, 20.05.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1057/26

Провадження № 2/347/869/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області, в складі:

головуючої -судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В с т а н о в и в:

Представник ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги мотивуючи тим, що 05.07.2024 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником було укладено договір позики № 485282.

Відповідно до умов договору позикодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти на визначений строк для придбання товарів, робіт або послуг, не пов`язаних із підприємницькою діяльністю, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу. У свою чергу, позичальник зобов`язався повернути суму позики та сплатити проценти у строки, передбачені договором.

Укладення договору здійснювалося в електронній формі із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Для підтвердження прийняття умов договору ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» направило відповідачу SMS-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, введення якого підтверджувало акцепт умов договору. Також договір був доступний в особистому кабінеті відповідача на офіційному вебсайті позикодавця.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором є видом електронного підпису, який широко застосовується у сфері мікрокредитування та підтверджує волевиявлення особи шляхом використання одноразових кодів або паролів, надісланих засобами телекомунікаційного зв`язку. Позивач посилається на судову практику Верховного Суду, зокрема постанову у справі № 524/5556/19, якою підтверджено правомірність укладення договорів у такий спосіб.

На підставі договору позики відповідачу було перераховано 3100 грн на банківський рахунок. Однак відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання щодо повернення позики та сплати процентів, чим порушив вимоги статей 526, 527 Цивільного кодексу України.

29.11.2024 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746) було укладено договір факторингу № 29112024, відповідно до якого до нового кредитора перейшло право вимоги за договором позики № 485282 від 05.07.2024. Позивач зазначає, що відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно з договором факторингу, заборгованість відповідача перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» становить 10404,50 грн, з яких: 3100 грн основна сума боргу; 1104,50 грн заборгованість за процентами; 6200 грн штрафні санкції; 0 грн заборгованість за комісією.

Відповідач припинив виконання зобов`язань за договором, у зв`язку з чим просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість у розмірі 10404,50 грн, а також судові витрати, зокрема судовий збір та витрати на правничу допомогу.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності, у зв`язку з чим суд визнав можливим розгляд справи по суті без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, однак у судове засідання не з`явилася, причин неявки суду не повідомила, відзиву на позов не подала.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, не скористалася своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні та подання відзиву. З огляду на викладене, відповідно до положень статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог статті 281 ЦПК України ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20 травня 2026 року справу призначено до заочного розгляду.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням встановлених судом фактичних обставин та вимог чинного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема з довідки про ідентифікацію клієнта (додаток № 8), договору позики № 485282 від 05.07.2024 року (а.с.13-18) та доказів видачі коштів за договором позики № 485282 (додаток № 13), 05.07.2024 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42827134) як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником було укладено договір позики № 485282.

Відповідно до умов указаного договору позикодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти на визначений строк для придбання товарів, робіт або послуг, не пов`язаних із підприємницькою діяльністю, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу, а позичальник повернути суму позики та сплатити проценти у строки та на умовах, визначених договором.

Із договору позики № 485282 від 05.07.2024 року (додаток № 9) вбачається, що його укладення здійснювалося в електронній формі із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На підтвердження акцепту умов договору позикодавцем було направлено відповідачу SMS-повідомлення з одноразовим ідентифікатором 4k5a0c, введення якого підтверджувало прийняття умов договору. Також договір був доступний в особистому кабінеті позичальника на офіційному вебсайті позикодавця.

Згідно з доказами видачі коштів за договором позики № 485282 (додаток № 13), відповідачу було перераховано грошові кошти у сумі 3100 грн на банківський рахунок із використанням електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 , реквізити якого були зазначені позичальником під час оформлення кредиту.

Разом із тим, як убачається з деталізованого розрахунку за договором позики № 485282 (додаток № 6), відповідач належним чином не виконав узяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, унаслідок чого утворилась заборгованість.

Крім того, із договору факторингу № 29112024 від 29.11.2024 року (додаток № 11), акту приймання-передачі реєстру прав вимоги до договору факторингу № 29112024 (додаток № 2), витягу з додатку до договору факторингу № 29112024 (додаток № 5) та платіжної інструкції до договору факторингу № 29112024 (додаток № 17) вбачається, що між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу, відповідно до якого до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги за договором позики № 485282 від 05.07.2024 року.

Відповідно до деталізованого розрахунку заборгованості (додаток № 6), загальна сума заборгованості відповідача становить 10404,50 грн, з яких: 3100 грн заборгованість за основною сумою боргу, 1104,50 грн заборгованість за процентами та 6200 грн штрафні санкції.

Крім того, доказами направлення позовної заяви з додатками відповідачу є докази направлення позову з додатками відповідачу (додаток № 14) та квитанція про надсилання стороні ОСОБА_1 № 3464602206 (додаток № 20).

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, відповідно до вимог статей 7681, 89 ЦПК України, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону України № 675-VIII «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути здійснена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення або розміщення такої пропозиції в мережі Інтернет чи інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Згідно із частиною 6 статті 11 зазначеного Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, заповнення електронної форми або вчинення інших дій, що чітко роз`яснені в інформаційній системі як прийняття такої пропозиції.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом установлено, що 05.07.2024 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 485282 в електронній формі із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується договором позики № 485282 від 05.07.2024 року, довідкою про ідентифікацію клієнта та доказами видачі коштів за договором позики.

Відповідно до статей 509, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтями 525527 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а договір є обов`язковим для виконання сторонами відповідно до статті 629 ЦК України.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність іншій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму коштів. Стаття 1049 ЦК України передбачає обов`язок позичальника повернути позику у строки та в порядку, встановлені договором.

Як убачається з доказів видачі коштів за договором позики № 485282, відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 3100 грн.

Разом із тим, згідно з деталізованим розрахунком заборгованості за договором позики № 485282, відповідач належним чином не виконав узяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, унаслідок чого утворилась заборгованість.

Судом також установлено, що 29.11.2024 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 29112024, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за договором позики № 485282 від 05.07.2024 року, що підтверджується договором факторингу, актом приймання-передачі реєстру прав вимоги та витягом з додатку до договору факторингу.

Відповідно до наданого позивачем деталізованого розрахунку заборгованості, загальна сума заборгованості відповідача становить 10404,50 грн, з яких: 3100 грн заборгованість за основною сумою боргу, 1104,50 грн заборгованість за процентами, 6200 грн штрафні санкції. Зазначений розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.

Суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором позики є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню.

Також представником позивача заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, суд керується положеннями статей 133, 137 та 141 ЦПК України, відповідно до яких такі витрати повинні бути фактично понесеними, необхідними для розгляду справи та співмірними зі складністю спору, обсягом наданих правничих послуг і виконаних робіт.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 42649746 від 02.02.2026 року (додаток № 10), додаткову угоду до нього (додаток № 12), акт про підтвердження надання правової допомоги (додаток № 3), детальний опис виконаних робіт (додаток №7) та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (додаток № 18).

Разом із тим суд ураховує, що дана справа не є складною, стосується типових правовідносин щодо стягнення заборгованості, розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, не потребувала значного обсягу доказування та складного правового аналізу, а представник позивача участі у судових засіданнях не брав.

З огляду на викладене, керуючись принципами розумності та співмірності, суд доходить висновку про необхідність зменшення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та визначає співмірним їх розмір у сумі 2000 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 509, 525527, 526, 629, 10461049 ЦК України, статтями 7681, 89, 133, 137, 141, 263265, 268, 280282 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746, адреса для листування: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ») заборгованість за договором позики № 485282 від 05.07.2024 року у розмірі 10 404,50 грн (десять тисяч чотириста чотири гривні 50 копійок), а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн (дві тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І. Крилюк