Ухвала суду № 136665979, 20.05.2026, Господарський суд Чернігівської області

УХВАЛА

20 травня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/348/26

Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Белова С.В., розглянув клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в межах справи за заявою

Козелецької окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 0291011421) вул. Євгена Лоскота, 1, сел. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000;

в інтересах держави в особі

позивача: Чернігівської обласної ради, (код ЄДРПОУ 25618741) проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000;

до відповідача: Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області, (код ЄДРПОУ 04061754) вул. Незалежності, 21, м. Остер, Чернігівський район, Чернігівська область, 17044;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство Козелецьрайагролісгосп (код ЄДРПОУ 31187172), с. Кошани, Чернігівський район, Чернігівська область, 17061;

про скасування державної реєстрації та витребування з незаконного володіння земельної ділянки

за участю представників сторін:

від прокуратури Музика В.В.

від третьої особи Городнича Т.В.

У судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини ухвали.

У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа №927/348/26 за позовом Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області про :

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Остерською міською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 7422087400:28:154:0004 площею 92,9883 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2860812174220);

- скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:28:154:0004 площею 92,9883 га;

- витребування з незаконного володіння Остерської міської ради у комунальну власність на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради земельної ділянки площею 71,4894 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7422087400:28:154:0004

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство Козелецьрайагролісгосп є постійним користувачем земель лісового фонду площею 92,9883 га на території Остерської міської ради, до яких входить і спірна земельна ділянка.

В силу приписів ст. 19, 57, 83 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу спірна земельна відноситься до земель комунальної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області лісогосподарського призначення та має використовуватися для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України; як наслідок відсутні правові підстави для вчинення дій щодо державної реєстрації за відповідачем права власності на спірну земельну ділянку.

05.05.2026 через підсистему Електронний суд представник відповідача - адвокат Волкодав І.Ю. подала клопотання про залишення позову без розгляду на підставі ст. 226 Господарського процесуального кодексу України. В обґрунтування цього клопотання представник відповідача зазначив, що предметом позову є розмежування комунальної власності між органами місцевого самоврядування, а не захист публічного інтересу у сфері охорони лісів чи екологічної безпеки.

Представник відповідача посилається на правові позиції Конституційного Суду України (рішення від 03.12.2025 № 3-28/2024(59/24), рішення від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019) та Верховного Суду (постанови від 13.02.2024 № 813/2417/17), Великої Палати Верховного Суду, які за твердженням відповідача однозначно підтверджують, що прокурор має право на звернення до суду лише у разі, якщо компетентний орган ухиляється від захисту інтересів держави. Якщо ж такий орган самостійно реалізує свої повноваження, підстав для представництва прокурора не існує.

На думку представника відповідача, Чернігівська обласна рада є самостійним учасником, приймає участь у судових засіданнях, подає пояснення по суті вимог та підтримує позовні заяви прокуратури, що свідчить про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у даних правовідносинах з огляду на активну і послідовну позицію позивача у даних правовідносинах.

07.05.2026 через підсистему Електронний суд прокурор подав заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

В обґрунтування заперечень зазначено, що прокурором у позові належним чином обґрунтовано нездійснення Чернігівською обласною радою, уповноваженою державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, необхідного захисту, та відповідно наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді. Прокурор зазначає, що спір стосується земель лісового фонду площею 71,4894 га. Відповідно до ст. 14 Конституції України, ч. 1 ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією із яких є землі лісогосподарського призначення (ст. 19 ЗК України). У даному випадку, порушення інтересів держави полягає в безпідставному вибутті із володіння спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області земельної ділянки лісогосподарського призначення, а саме незаконної реєстрації права власності Остерської міської ради, чим грубо порушуються норми Конституції України, Земельного та Лісового кодексів України, підривається авторитет держави в особі органів місцевого самоврядування, які уповноважені на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території.

Оскільки, відповідно до п. «а» ст. 8 Земельного кодексу України розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, належить до повноважень обласних рад Козелецькою окружною прокуратурою листом від 10.03.2026 в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено Чернігівську обласну раду про виявлені порушення та необхідність поновлення порушеного права.

Чернігівською обласною радою листом від 27.03.2026 повідомлено, що через обмежене фінансування не вживалися заходи представницького реагування та не заперечує проти вжиття заходів представницького реагування окружною прокуратурою. Факт не звернення позивача до суду свідчить про те, що орган самоврядування не виконував своїх повноважень щодо захисту інтересів держави. Разом з цим прокурор вказує, що Конституційний Суд України у рішенні від 03.12.2025 у справі N° 3- 28/2024(59/24) визнав такими, що відповідають Конституції України, абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Водночас Суд визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. При цьому Суд визначив строки втрати чинності окремими приписами абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, які визнано неконституційними. Так, у Рішенні встановлено, що вони втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

В підготовчому засіданні 12.05.2026 позивач та прокурор заперечили проти задоволення клопотання відповідача з підстав, викладених у поданих запереченнях, а представник відповідача підтримав клопотання про залишення позову прокурора без розгляду.

Суд, заслухавши позицію учасників справи, вирішив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Частинами 3 - 5 ст. 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Отже, у розумінні наведених положень прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (див., зокрема постанову Верховного Суду від 12.11.2024 у справі № 916/1329/24).

Разом із тим, згідно з абз. 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 виснував, що здійснення захисту неналежним чином проявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Таким чином, як невиконання, так й неналежне виконання своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави уповноваженим суб`єктом є рівнозначними підставами для здійснення такого захисту прокурором (див., зокрема постанову Верховного Суду від 12.11.2024 у справі № 916/1329/24).

Велика Палата Верховного Суду, Верховний Суд неодноразово висновували висновок щодо застосування ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", так:

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 акцентовано на тому, що: "прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо";

- Верховний Суд у постанові від 10.08.2021 у справі № 923/833/20 сформулював такий правовий висновок: "суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин які йому передували, зокрема попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер. Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на: отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абз. 4 ч. ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"; інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про вказане порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів; отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій), необхідних для здійснення представництва в суді.

При цьому, якщо у процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації щодо можливого порушення і пов`язано саме зі з`ясуванням факту наявності або відсутності порушення, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду. Водночас, якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва, передбачені абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом. За встановлених обставин щодо попереднього інформування про виявлені порушення та відповіді щодо обізнаності про порушення із зазначенням причин тривалого незвернення до суду, вимога про надання відповідному органу "розумного строку" для самостійного реагування на порушення, розрахованого саме від останнього повідомлення прокурора, з огляду на встановлення факту тривалої обізнаності такого органу про порушення інтересів держави та нереагування на нього (незалежно від його причин) і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи";

- за висновком наведеним у п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва". Верховний Суд у постанові від 20.04.2023 у справі № 922/5002/21 звернув увагу на те, що "критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися судом з урахуванням великого кола чинників. До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення або про можливе порушення інтересів держави та вжиті ним заходи з моменту виникнення такої обізнаності, спрямовані на захист інтересів держави. Схожі за змістом висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 913/124/10, від 08.04.2021 у справі № 925/11/19;

- у постанові від 04.07.2023 у справі № 922/1394/21 Верховний Суд виснував, що у випадку якщо за обставинами справи вбачається, що відповідному органу було відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але такий орган не здійснював та/або не здійснює захист порушених інтересів, то, у такому випадку вимога про надання відповідному органу "розумного строку" для самостійного реагування на порушення і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи (див. також постанови Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 926/14/19, від 14.07.2021 у справі № 911/3211/19);

- у п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин ст. 55 ГПК передбачає такі правила: якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову прокурора в інтересах держави; відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті (див. також постанову Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 926/781/23).

Здійснення захисту неналежним чином проявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

З огляду на наявне у матеріалах справи листування між Козелецькою окружною прокуратурою та Чернігівською обласною радою, враховуючи правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", господарський суд дійшов висновку про наявність підстав представництва прокурором інтересів держави в суді у спірних правовідносинах та дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо повідомлення Чернігівської обласної ради про встановлені порушення та надання строку для вжиття заходів щодо поновлення порушених інтересів держави. Незважаючи на обізнаність, Чернігівська обласна рада не звернулася до суду з позовом, така пасивність відповідає ознакам «бездіяльності» або «неналежного захисту» у розумінні ч. 3 ст. 23 Закону «Про прокуратуру» та практики Верховного Суду.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що Чернігівська обласна рада здійснює активний та належний захист своїх прав та інтересів у суді, оскільки приймає участь у судових засіданнях, подає пояснення по суті вимог та підтримує позовні заяви прокуратури, оскільки вказані дії учасника провадження не усувають підстав представництва прокурора у цій господарській справі.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст. 226, 233, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області про скасування державної реєстрації та витребування з незаконного володіння земельної ділянки відмовити.

Ухвала складена та підписана 20.05.2026 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/