Ухвала суду № 136665861, 19.05.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

19 травня 2026 року м. ХарківСправа № 922/3130/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву старшого державного виконавця Київського ВДВС у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про затвердження мирової угоди на стадії виконання судового рішення (вх. № 11636 від 14.05.2026) по справі

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоарт" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 192А, оф. 110) про стягнення 919547,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоарт», в якому просила суд стягнути з відповідача 919547,52 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Шевченка, 334 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 06.10.2014 №б/н, за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 року. Також до стягнення заявлені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 13793,21 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.12.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоарт» на користь Харківської міської ради 919547,52 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Шевченка, 334 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 06.10.2014 №б/н, за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 та 13793,21 грн судового збору.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоарт» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2025 у справі №922/3130/25 залишено без змін.

13.04.2026 на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 23 грудня 2025 року та постанови Східного апеляційного господарського суду від 26 березня 2026 року було видано наказ, який скеровано стягувачу.

14.05.2026 через загальний відділ діловодства суду, від старшого державного виконавця Київського ВДВС у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява про затвердження мирової угоди на стадії виконання судового рішення (вх. № 11636 від 14.05.2026) з доданими до неї документами.

Дослідивши заяву старшого державного виконавця Київського ВДВС у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про затвердження мирової угоди на стадії виконання судового рішення (вх. № 11636 від 14.05.2026), а також додані до неї документи, суд вважає, що така підлягає поверненню без розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 338 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Згідно зі ст. 330 ГПК України мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ. Питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала. Суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 192 цього Кодексу, а у задоволенні заяви про відмову від примусового виконання рішення - з підстав, визначених статтею 191 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі. Системний аналіз зазначеної норми дозволяє дійти висновку, що укладення мирової угоди є правом сторін, яким вони можуть скористатися у будь-який момент судового розгляду, тобто після відкриття провадження у справі судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції та до ухвалення судового рішення за результатами такого розгляду. Після ухвалення судового рішення судовий процес припиняється. Разом із тим, процес захисту прав продовжується у формі виконання судового рішення, яке може відбуватися у добровільному чи примусовому порядку (виконавче провадження). При цьому добровільний порядок, на відміну від примусового, на законодавчому рівні не регулюється.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно із частиною другою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Порядок укладення та затвердження мирової угоди під час виконавчого провадження врегульований у ст. 330 ГПК України. Так, в частині першій вказаної норми закріплено, що мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

Дослідивши заяву старшого державного виконавця Київського ВДВС у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про затвердження мирової угоди на стадії виконання судового рішення (вх. № 11636 від 14.05.2026), суд дійшов висновку про її повернення без розгляду, оскільки державним виконавцем подано лише копію мирової угоди, тому суд позбавлений можливості дослідити зміст вказаної мирової угоди в оригіналі.

Відповідно до ч.2, ч.4 ст.170 ГПК України, письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, що подається на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження) з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Отже, з огляду на подання до суду мирової угоди не в оригіналі, як це передбачено процесуальним законом, а в її копії, у суду відсутня можливість дослідити її зміст в оригіналі, тому заява про затвердження мирової угоди у справі № 922/3130/25 з доданими до неї документами підлягає поверненню заявнику без розгляду.

При цьому, суд звертає увагу на те, що державний виконавець не позбавлений права звернутись повторно до суду з даною заявою після усунення всіх недоліків, які стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 170, 174, 234, 330, 338 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву старшого державного виконавця Київського ВДВС у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про затвердження мирової угоди на стадії виконання судового рішення (вх. № 11636 від 14.05.2026) з доданими до неї документами - повернути без розгляду.

Ухвала набирає законної сили після її підписання (19.05.2026 р)

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЄ.М. Жиляєв

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.