Рішення № 136665039, 18.05.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 183/2378/25

Провадження № 2/183/1783/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року м. Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Майної Г. Є.,

з участю секретаря судового засідання Федорової Є. П.,

представника позивача адвоката Ковалевського Є. В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за прострочення грошового зобов`язання,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого позивач посилається на те, що 04 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 як позичальником було укладено кредитний договір № 11209204000, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 45 000 доларів США, зі сплатою 11,3 % річних, строком до 04 вересня 2017 року. З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №11209204000/П від 04 вересня 2007 року. У порушення умов кредитного договору, позичальник зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього перед банком утворилася прострочена заборгованість та рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2010 року у справі №2-1945/10 позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 393 308,65 гривень та судові витрати в розмірі 1820 гривень, а всього 395 128,65 гривень (триста дев`яносто п`ять тисяч сто двадцять вісім гривень шістдесят п`ять копійок).

08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим Договором, ПАТ "УкрСиббанк" передає (відступає) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитами та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" замінює ПАТ "УкрСиббанк" як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ "УкрСиббанк" до ПАТ "Дельта Банк" прав вимоги до боржників, до ПАТ "Дельта Банк" переходить (відступається) право вимагати (замість ПАТ "УкрСиббанк") від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитами та забезпечувальними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 11209204000 від 04 вересня 2007 року та договорами забезпечення по кредиту.

07 листопада 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги № 2082/К. За цим Договором в порядку та на умовах, визначених ним, ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ДЕЛЬТА БАНК» відступило ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" належні банку права вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у додатку до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки та договорами застави (іпотеки), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.

Згідно з указаним договором ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" набуло право вимоги, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 11209204000 від 04 вересня 2007 року з усіма забезпечувальними договорами.

Таким чином, кредитора за кредитним договором № 11209204000 від 04 вересня 2007 року було змінено з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС».

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2020 року заяву Товариства з обмеженої відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження з виконання рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2010 року у справі №2-1945/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в частині стягувача на Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС».

Рішення суду, яким з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за кредитним договором на загальну суму 395 128,65 гривень набрало законної сили, однак станом на сьогоднішній день боржниками не виконано. Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2010 році зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та триває до сьогоднішнього дня, відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України за весь час прострочення (з урахуванням періодів карантину та введеного в Україні воєнного стану) за період з 12 березня 2017 року до 23 лютого 2022 року в межах строків позовної давності в розмірі: 201 237,23 грн. (інфляційне збільшення) та 58 479,07 грн. (3% річних), а разом 259 716,30 грн.

Зазначену суму, а також судові витрати позивач просить стягнути з відповідачів на його користь.

Від відповідачів надійшли відзиви на позов, які не беруться судом до уваги, оскільки подані з порушенням ч. 4 ст. 178 ЦПК України.

Ухвалою судді від 10 квітня 2025 року постановлено про прийняття позовної заяви до розгляду в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання і відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою відповідачам було установлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Усною ухвалою суду від 02 червня 2025 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позові, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити. Пояснив, що дійсно копію відзиву на позов іншим учасникам справи він не направляв.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи.

Суд, заслухавши вступне слово та пояснення представника позивача та відповідача ОСОБА_1 , дослідивши надані позивачем письмові докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що 04 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 як позичальником було укладено кредитний договір № 11209204000, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 45 000 доларів США, зі сплатою 11,3 % річних, строком до 04 вересня 2017 року (а.с. 14-16).

04 вересня 2007 року з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 11209204000/П (а.с. 13).

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2010 року у справі №2-1945/10 позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» були задоволені та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 393 308,65 гривень та судові витрати в розмірі 1820 гривень, а всього 395 128,65 гривень (триста дев`яносто п`ять тисяч сто двадцять вісім гривень шістдесят п`ять копійок) (а.с. 39).

08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим Договором, ПАТ "УкрСиббанк" передає (відступає) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитами та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" замінює ПАТ "УкрСиббанк" як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ "УкрСиббанк" до ПАТ "Дельта Банк" прав вимоги до боржників, до ПАТ "Дельта Банк" переходить (відступається) право вимагати (замість ПАТ "УкрСиббанк") від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитами та забезпечувальними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 11209204000 від 04 вересня 2007 року та договорами забезпечення по кредиту.

07 листопада 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги № 2082/К. За цим Договором в порядку та на умовах, визначених ним, ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ДЕЛЬТА БАНК» відступило ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" належні банку права вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у додатку до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки та договорами застави (іпотеки), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.

Згідно з указаним договором ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" набуло право вимоги, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 11209204000 від 04 вересня 2007 року з усіма забезпечувальними договорами.

Таким чином, кредитора за кредитним договором № 11209204000 від 04 вересня 2007 року було змінено з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС».

Зазначені обставини установлені ухвалами Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2020 року та від 19 травня 2023 року у справі № 2-1945/10, а тому окремому доказуванню не підлягають (а.с. 19, 20-21).

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2020 року заяву Товариства з обмеженої відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження з виконання рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2010 року у справі №2-1945/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в частині стягувача на Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» (а.с. 20-21).

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2023 року заяву Товариства з обмеженої відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» про видачу дублікату виконавчого листа задоволено. Видані дублікати виконавчих листів у справі № 2-1945/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 19).

Як убачається з ухвали суду від 19 травня 2023 року у справі № 2-1945/10, 20 березня 2023 року ТОВ «Укрдебт Плюс» отримано відповідь Новомосковського ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеси) про те, що 01 вересня 2020 року виконавче провадження з виконання вищевказаного рішення суду було завершено, оригінал виконавчого листа разом з постановою направлено на адресу ПАТ «Дельта банк».

Отже, у судовому засіданні під час розгляду справи судом установлено, що рішення суду, яким з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за кредитним договором на загальну суму 395 128,65 гривень, набрало законної сили, однак станом на день розгляду цієї справи боржниками не виконано, зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та триває дотепер, це зобов`язання не є задавненим і не набуло характеру натурального зобов`язання. Іншого відповідачами суду не доведено.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Поряд з цим, статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У свою чергу, відповідачем у справі суду не надано жодного належного та допустимого в розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України доказу на спростування обставин, викладених в позові.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконувати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Разом з тим, ураховуючи, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц.

Водночас на час дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), а також, на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг строків позовної давності зупинився.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID- 19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVГО-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року. При цьому карантин на території України встановлено з 12 березня 2020 року (постанова Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (назва в редакції, чинній на дату прийняття) від 11 березня 2020 року № 211).

У пункті 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) (постанови Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 та від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21).

Отже, указаною нормою права встановлено, що строки, визначені цим пунктом Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на час дії карантину продовжуються автоматично, відтак заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог строк давності за яким продовжено згідно з імперативними приписами ЦК України не підлягає задоволенню (постанова Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 487/1342/21).

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню у тому випадку, коли строк позовної давності не сплив на момент встановлення карантину на території України (12 березня 2020 року).

Близькі за змістом висновки викладено в постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 та від 26 вересня 2022 року у справі № 372/3235/20.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Проте, відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналіз положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України свідчить про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Схожі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 та від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23.

Також цим Законом Розділ «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Воєнний стан триває в Україні і на теперішній час.

Також судом ураховані правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про правомірність нарахування на суму основної заборгованості індексу інфляції, оскільки позивач скористався своїм процесуальним правом обирати валюту зобов`язання та пред`явив позовну вимогу щодо стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті за курсом НБУ. Відтак, з цієї дати валютою заборгованості стала національна валюта України - гривня, тому нарахування індексу інфляції на таку заборгованість є правомірним.

Отже, з дати ухвалення рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2010 року у справі № 2-1945/10, яким з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за кредитним договором на загальну суму 395 128,65 гривень, валютою заборгованості стала національна валюта України - гривня, тому нарахування індексу інфляції на таку заборгованість є правомірним.

З урахування викладеного, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідачів суми інфляційних втрат та 3 % річних, передбачені статтею 625 ЦК України, нараховані за період з 12 березня 2017 року до 23 лютого 2022 року на заборгованість у розмірі 393 308,65 грн.

Так за перепровіреним судом розрахунком позивача, інфляційне збільшення за період з 12 березня 2017 року до 23 лютого 2022 року становить коефіцієнт 1,51165218, у зв`язку із чим інфляційні втрати позивача за цей період за несвоєчасність виконання відповідачами своїх зобов`язань становить 201 237,23 грн., що розраховується за формулою: С x У - С (де С - сума заборгованості, У індекс інфляційного збільшення).

Крім того, 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу в розмірі 393 308,65 грн. за період з 12 березня 2017 року до 23 лютого 2022 року (1810 днів) становить 58 479,07 грн., що розраховується за формулою С x 3 % x Д : кількість днів у календарному році : 100 (де С - сума заборгованості, Д кількість днів прострочення).

Унаслідок викладеного, суд приходить до висновку що аргументи позивача, наведені в позові частині, обґрунтовані та підлягають задоволенню та з відповідачів на користь позивача за період з 12 березня 2017 року до 23 лютого 2022 року підлягає стягненню 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов`язання в розмірі 58 479,07 грн., а також інфляційні втрати в розмірі 201 237,23 грн., що разом становить 259 716,30 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 276, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за прострочення грошового зобов`язання - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» за період з 12 березня 2017 року до 23 лютого 2022 року: інфляційні втрати у розмірі 201 237,23 грн та 3 % річних у розмірі 58 479,07 грн, а всього на суму 259 716 (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот шістнадцять) грн 30 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з кожного окремо, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» відшкодування справленого судового збору по 1558,30 грн (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят вісім гривень 30 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 43212924, місцезнаходження за адресою: 04073, м. Київ, пр-т С. Бандери, 28-А;

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду складено та підписано 20 травня 2026 року.

Суддя Г.Є. Майна