Рішення № 136663903, 18.05.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2026м. ДніпроСправа № 904/6963/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В. за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.

та представників:

від позивача: Ковальчук Р.М

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (65058, Одеська область, місто Одеса, вулиця Незалежності, будинок 18; ідентифікаційний код 08038284)

до Фізичної особи-підприємця Плужник Олени Петрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення штрафних санкцій за договором про закупівлю №71 від 30.07.2025 у загальному розмірі 856 962,26 грн

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1.Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю від 30.07.2025 №71 в частині повної та своєчасної поставки товару.

Позивач зазначає, що за договором відповідач мав поставити товар - ліжко двоярусне розбірне за кодом ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника « 39140000-5 Меблі для дому» у кількості 1000 комплектів. Відповідно до пункту 5.2 договору кінцевий строк поставки товару: до 30.09.2025.

Відповідачем у період з 30.07.2025 по 30.10.2025 включно поставлено позивачу товар у кількості 1000 комплектів. При цьому відповідач прострочив постачання товару у кількості 440 комплектів на загальну суму 1 782 475,20 грн.

У зв`язку із порушенням відповідачем строку поставки товару за договором, позивачем, відповідно до пункту 7.2 договору нараховано пеню у розмірі 31 963,58 грн за загальний період з 01.10.2025 по 30.10.2025, а також відповідно до пункту 7.12 договору нараховано штраф (20%) у розмірі 824 998,68 грн.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву (вх.№6464/26 від 11.02.2026) у якому відповідач, зокрема, просить зменшити розмір штрафних санкцій на 70% від суми, зазначеної у позові, посилаючись на те, що застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

Відповідач зазначає, що відповідно до положень п.п. 14.2, 14.3 договору забезпеченням виконання договору є грошові кошти в сумі 213 753,00 грн (далі забезпечення), що становить 5% відсотків вартості (ціни) договору про закупівлю, які перераховуються на р/р UA 698201720355189003000000394, Державна казначейська служба України у м. Києві, одержувач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса, код ЄДРПОУ 08038284. У призначенні платежу вказується: «Забезпечення виконання договору - Ліжко двоярусне розбірне». На виконання умов договору вказана сума забезпечення була внесена відповідачем на рахунок позивача та утримана позивачем.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 824 998,68 грн та пеню у розмірі 31 963,58 грн, в той час як сплачена відповідачем сума забезпечення у розмірі 213 753,00 грн утримана позивачем.

Також відповідач зазначає, що звертався до позивача з листом від 25.09.2025 №25-09 щодо продовження терміну виконання зобов`язань за договором. Проте, вказаний лист залишено позивачем без відповіді.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання

09.12.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (далі-позивач) до Фізичної особи-підприємця Плужник Олени Петрівни (далі-відповідач) про стягнення штрафних санкцій за договором про закупівлю №71 від 30.07.2025 у загальному розмірі 856 962,26 грн., що складає 31 963,58 грн пені та 824 998,68 грн штрафу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2025 справу №904/6963/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.

15.12.2025 ухвалою господарського суду позовну заяву Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса до Фізичної особи-підприємця Плужник Олени Петрівни про стягнення штрафу за договором про закупівлю №71 від 30.07.2025 у загальному розмірі 856 962,26 грн - залишено без руху.

19.12.2025 до господарського суду від представника позивача надійшла заява (вх. суду №56003/25 від 19.12.2025) про усунення недоліків позовної заяви.

24.12.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 22.01.2026 о 10:45 год.

22.01.2026 до господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. суду №3011/26 від 22.01.2026).

22.01.2026 у підготовче засідання з`явився повноважний представник позивача. Повноважний представник відповідача у вказане підготовче засідання не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку із технічним збоєм в роботі мережі Інтернет та мережевого обладнання системи відеоконференцзв`язку унеможливлено проведення судового засідання, підготовче судове засідання відкладено на 11.02.2026 о 14:30 год.

22.01.2026 ухвалою господарського суду відкладено підготовче судове засідання на 11.02.2026 о 14:30 год.

11.02.2026 до господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду №6464/26 від 11.02.2026) з додатками.

11.02.2026 у підготовче судове засідання прибули повноважні представники позивача та відповідача.

У вказаному підготовчому судовому засіданні представник позивача усно просив суд відкласти дане підготовче судове засідання, у зв`язку із тим, що не ознайомлений з відзивом на позовну заяву від 11.02.2026, та бажає подати відповідну процесуальну заяву.

Суд протокольно задовольнив усне клопотання представника позивача, узгодив із представниками дату наступного судового засідання у справі.

11.02.2026 ухвалою господарського суду продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, а саме: по 26.03.2026 включно. Відкладено підготовче засідання у справі на 26.02.2026 о 12:00 год.

24.02.2026 до господарського суду від представника позивача надійшли заперечення (вх. суду №8711/26 від 24.02.2026) на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

У зв`язку із перебуванням судді Іванової Т.В. у період з 23.02.2026 по 27.02.2026 на щорічному обов`язковому навчанні, організованому для суддів, судове засідання 26.02.2026 не відбулось.

02.03.2026 ухвалою господарського суду призначено підготовче судове засідання у справі на 19.03.2026 о 12:00 год.

19.03.2026 до господарського суду від представника відповідача надійшли заперечення (вх. суду №12840/26 від 19.03.2026) з додатками.

19.03.2026 у підготовче засідання з`явились повноважні представники позивача та відповідача.

У вказаному підготовчому судовому засіданні представник позивача просив суд відкласти підготовче засідання та надати можливість останньому ознайомитись із запереченнями відповідача від 19.03.2026.

Представник відповідача не заперечував проти задоволення даного усного клопотання представника позивача.

Суд, заслухавши клопотання представника позивача та позицію представника відповідача, прийшов до висновку про необхідність задоволення даного клопотання, надав додатковий час представнику позивача для ознайомлення з даним документом та скеруванням до суду заяви по суті.

19.03.2026 ухвалою господарського суду оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні у справі в межах розумного строку. Повідомлено сторони, що продовження підготовчого судового засідання відбудеться 02.04.2026 о 12:30 год.

02.04.2026 у підготовче засідання з`явились повноважні представники позивача та відповідача.

У вказаному підготовчому засіданні обговорені питання, що стосуються виконання завдань підготовчого засідання, передбачених статтею 182 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

02.04.2026 ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження у справі №904/6963/25. Справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 30.04.2026 о 12:15 год.

30.04.2026 до господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх. суду №20884/26 від 30.04.2026) про відкладення розгляду справи, у зв`язку із різким погіршенням стану здоров`я представника відповідача.

30.04.2026 до господарського суду від представника відповідача надійшла заява (вх. суду №20915/26 від 30.04.2026), відповідно до якої представник відповідача просить суд надати додатковий час для підготовки до виступу у справі та судових дебатів, в зв`язку з чим просить судове засідання з розгляду справи по суті відкласти на іншу дату.

30.04.2026 у судове засідання з`явився повноважний представник позивача. Повноважний представник відповідача у вказане судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні заяви (вх. суду №20915/26 від 30.04.2026) в частині надання стороні додаткового часу для підготовки до виступу у справі та судових дебатів, протокольно задовольнив клопотання представника відповідача щодо відкладення судового засідання на іншу дату, зобов`язавши останнього подати до суду докази на підтвердження факту погіршення стану здоров`я (захворювання) представника відповідача, що унеможливило прийняття ним участі у судовому засіданні 30.04.2026.

Суд узгодив із представником позивача дату та час наступного судового засідання, а саме: 07.05.2026 о 15:30 год.

30.04.2026 ухвалою господарського суду відкладено судове засідання у справі в межах розумного строку до 07.05.2026 о 15:30 год.

07.05.2026 до господарського суду від представника відповідача надійшла заява (вх. суду №22222/26 від 07.05.2026) про розгляд справи без його участі.

07.05.2026 у судове засідання з`явився повноважний представник позивача. Повноважний представник відповідача у вказане судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

У вказаному судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті, обговорені питання, що стосуються розгляду справи по суті, заслухано вступне слово представника позивача, досліджено докази, наявні в матеріалах справи та заслухано виступ представника позивача у судових дебатах.

В судовому засіданні 07.05.2026 після судових дебатів господарський суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, зазначив, що рішення буде ухвалено та проголошено 18.05.2026 о 12:50 годині.

У судове засідання 18.05.2026 прибув представник позивача. Повноважний представник відповідача у вказане засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 18.05.2026 за результатами розгляду справи проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Спір у даній справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю від 30.07.2025 №71 в частині повної та своєчасної поставки товару.

Так, за умовами договору відповідач мав поставити товар - ліжко двоярусне розбірне за кодом ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника « 39140000-5 Меблі для дому» у кількості 1000 комплектів у строк до 30.09.2025.

Відповідачем у період з 30.07.2025 по 30.10.2025 включно поставлено позивачу товар у кількості 1000 комплектів. При цьому відповідач прострочив постачання товару у кількості 440 комплектів на загальну суму 1 782 475,20 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем строку поставки товару за договором, позивачем, відповідно до пункту 7.2 договору нараховано пеню у розмірі 31 963,58 грн за загальний період з 01.10.2025 по 30.10.2025, а також відповідно до пункту 7.12 договору нараховано штраф (20%) у розмірі 824 998,68 грн.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:

(1) Факт укладення між сторонами договору та його умови, у тому числі щодо строку поставки товару.

(2) Факт порушення відповідачем строку поставки товару за договором.

(3) Правомірність нарахування пені та штрафу.

1. Укладення між сторонами договору та його умови, у тому числі щодо строку поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем - Квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеса, як замовником, та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Плужник Оленою Петрівною, як постачальником/учасником укладено договір від 30.07.2025 №71 про закупівлі (надалі договір, а.с. 57-62).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність замовника Ліжко двоярусне розбірне за кодом ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника - « 39140000-5 Меблі для дому» (далі - товар), визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 1 до договору), а замовник зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, що визначено цим договором.

Пунктом 3.2 договору визначено, що ціна договору становить 4 275 060,00 грн, у тому числі ПДВ 712 510,00 грн.

Розрахунок за поставлений товар здійснюється у розмірі 100% вартості такого товару, упродовж 30 (тридцяти) робочих днів з дати поставки товару на адресу замовника на підставі наданих товаросупровідних документів (пункт 4.1 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору місце поставки товарів: на підставі пункту 27 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, у зв`язку з тим, що розкриття інформації про місце поставки товару несе загрозу безпеці замовника, вказана інформація зазначається як загальна назва населеного пункту - Україна, Одеська область, місто Одеса.

Пунктом 5.2 договору визначено, що кінцевий строк поставки товару - до 30 вересня 2025 року включно.

Датою поставки партії товару є дата, коли партію товару було передано у власність замовника в місці поставки з моменту та на підставі підписаної сторонами видаткової накладної на товар. Товар вважається переданим замовнику у кількості в місці поставки з моменту та на підставі підписаної сторонами видаткової накладної на товар. Приймання товару по якості (тобто виявлення при використанні товару недоліків, які неможливо було виявити при звичайному способі приймання товару) здійснюється замовником протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати поставки товару (пункт 5.6 договору).

Зобов`язання постачальника щодо поставки партії товару вважаються виконаними в повному обсязі з моменту передання партії товару належної якості у власність замовника у місці поставки з моменту та на підставі підписаної сторонами видаткової накладної на товар (пункт 5.7 договору).

Право власності на партію товару переходить від постачальника до замовника з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар та передання товару замовнику в місці поставки (пункт 5.8 договору).

Пунктом 7.2 договору визначено, що за непоставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки.

Відповідно до пункту 7.12 договору за порушення строків поставки товару, визначених цим договором (прострочення поставки), до 30 днів з постачальника стягується штраф у розмірі 20 % від загальної вартості цього договору, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів стягується штраф у розмірі 30 % від загальної вартості договору.

Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін (за наявності) і діє до 31.12.2025 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 12.1 договору).

Пунктом 14.1 договору визначено, що учасник вносить забезпечення виконання договору згідно з оголошенням UA-2025-07-08-012215-а, оприлюдненого на вебпорталі Уповноваженого органу 08.07.2025, в якому учасника визнано переможцем.

Відповідно до пункту 14.2 договору забезпеченням виконання договору є грошові кошти в сумі 213 753,00 грн (далі - забезпечення), що становить 5% відсотків вартості (ціни) договору про закупівлю, які перераховуються на р/р UA 698201720355189003000000394, Державна казначейська служба України у м. Києві, одержувач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса, код ЄДРПОУ 08038284. У призначенні платежу вказати: «Забезпечення виконання договору - Ліжко двоярусне розбірне».

Платіжне доручення, яке підтверджує внесення учасником забезпечення виконання договору надається замовнику не пізніше дати укладання договору (підпункт 14.2.1 договору).

Учасник втрачає право розпорядження грошовими коштами, які перебувають у забезпеченні, на час їх перебування на рахунку, зазначеному в пункті 14.2 договору (пункт 14.3 договору).

Пунктом 14.4 договору визначено, що забезпечення не повертається замовником учаснику в разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань учасником за договором повністю або частково, зокрема, але не виключно: за прострочення постачання товару: своєчасності та якості товару; невиконання чи неналежного виконання інших умов та зобов`язань по договору (підпункт 14.4.1 договору).

Пунктом 14.5 договору визначено, що право щодо неповернення учаснику забезпечення виникає у замовника в момент настання будь-якого з випадків невиконання (неналежного виконання) учасником договору.

Договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень до нього.

Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази розірвання такого договору.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, договір був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Також сторонами було підписано специфікацію (додаток №1 до договору) (а.с. 61 на звороті) відповідно до якої: найменування товару - ліжко двоярусне розбірне, одиниця виміру комплект, кількість 1000, загальна вартість 4 275 060,00 грн, у тому числі ПДВ 712 510,00 грн.

В подальшому сторонами було укладено додаткову угоду від 10.09.2025 №1 (а.с. 62) якою сторонами погоджено викласти пункт 3.2 договору у новій редакції, відповідно до якої ціна договору становить 4 124 993,40 грн, у тому числі ПДВ 687 498,90 грн.

Пунктом 2 вказаної додаткової угоди визначено, що сторони домовилися викласти додаток №1 до договору (специфікація) в новій редакції, яка є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди і є її додатком.

На виконання умов додаткової угоди, сторонами було підписано специфікацію (додаток №1 до додаткової угоди №1) (а.с.62 на звороті) відповідно до якої: найменування товару - ліжко двоярусне розбірне, одиниця виміру комплект, кількість 330 за ціною 4 275,06, з урахуванням ПДВ; 670 за ціною 4 051,08 грн, з урахуванням ПДВ; загальна вартість 4 124 993,40 грн, у тому числі ПДВ 687 498,90 грн.

2. Порушення відповідачем строку поставки товару за договором.

Як зазначалося вище, пунктом 5.2 договору визначено, що кінцевий строк поставки товару - до 30 вересня 2025 року включно.

Датою поставки партії товару є дата, коли партію товару було передано у власність замовника в місці поставки з моменту та на підставі підписаної сторонами видаткової накладної на товар. Товар вважається переданим замовнику у кількості в місці поставки з моменту та на підставі підписаної сторонами видаткової накладної на товар. Приймання товару по якості (тобто виявлення при використанні товару недоліків, які неможливо було виявити при звичайному способі приймання товару) здійснюється замовником протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати поставки товару (пункт 5.6 договору).

Зобов`язання постачальника щодо поставки партії товару вважаються виконаними в повному обсязі з моменту передачі партії товару належної якості у власність замовника у місці поставки з моменту та на підставі підписаної сторонами видаткової накладної на товар (пункт 5.7 договору).

На виконання умов договору відповідачем у період з 01.08.2025 по 30.10.2025 включно поставлено позивачу товар у кількості 1000 комплектів на загальну суму 4 124 993,40 грн, з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 63-67), а саме:

від 01.08.2025 №29, за якою поставлено 330 комплектів на загальну суму 1 410 769,80 грн, з урахуванням ПДВ;

від 10.09.2025 №30, за якою поставлено 50 комплектів на загальну суму 202 554,00 грн, з урахуванням ПДВ;

від 26.09.2025 №33, за якою поставлено 180 комплектів на загальну суму 729 194,40 грн, з урахуванням ПДВ;

від 14.10.2025 №1410, за якою поставлено 230 комплектів на загальну суму 931 748,40 грн, з урахуванням ПДВ;

від 30.10.2025 №32, за якою поставлено 210 комплектів на загальну суму 850 726,80 грн, з урахуванням ПДВ.

Вказані видаткові накладні підписані представниками обох сторін без зауважень та заперечень.

На підтвердження виконання зобов`язань зі сплати за поставлений за договором товар позивачем надано копії платіжних інструкцій за період з 12.09.2025 по 04.11.2025 включно на загальну суму 4 124 993,40 грн, з урахуванням ПДВ (а.с. 68-72), а саме:

від 12.09.2025 №1942 (внутрішній номер 447352321) на суму 1 410 769,80 грн, з урахуванням ПДВ;

від 17.09.2025 №1954 (внутрішній номер 448186483) на суму 202 554,00 грн, з урахуванням ПДВ;

від 30.09.2025 №2024 (внутрішній номер 451404160) на суму 729 194,40 грн, з урахуванням ПДВ;

від 17.10.2025 №2129 (внутрішній номер 455628538) на суму 931 748,40 грн, з урахуванням ПДВ;

від 04.11.2025 №2522 (внутрішній номер 459385759) на суму 850 726,80 грн, з урахуванням ПДВ.

Позивач зазначає, що в порушення умов договору, відповідачем поставку 440 комплектів на загальну суму 1 782 475,20 грн здійснено з порушенням строку, встановленого умовами договору, а саме: за видатковою накладною від 14.10.2025 №1410, за якою поставлено 230 комплектів на загальну суму 931 748,40 грн, з урахуванням ПДВ та за видатковою накладною від 30.10.2025 №32, за якою поставлено 210 комплектів на загальну суму 850 726,80 грн, з урахуванням ПДВ.

3. Щодо правомірності нарахування пені та штрафу

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 7.2 договору за непоставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки.

Крім того, відповідно до пункту 7.12 договору за порушення строків поставки товару, визначених цим договором (прострочення поставка), до 30 днів з постачальника стягується штраф у розмірі 20 % від загальної вартості цього договору, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів стягується штраф у розмірі 30 % від загальної вартості договору.

Як вбачається, позивачем за порушення відповідачем строку поставки товару за договором нараховано пеню у розмірі 31 963,58 грн за загальний період з 01.10.2025 по 30.10.2025 включно, а також нараховано штраф (20%) від вартості договору за прострочення поставки до 30 днів в розмірі 824 998,68 грн.

ІV. Мотиви суду

1. Норми права, які застосував суд.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до частини першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За змістом частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

2. Оцінка судом доказів та позицій сторін

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

У пункті 5.2 договору сторони погодили, що кінцевий строк поставки товару - до 30 вересня 2025 року включно.

Отже, строк поставки товару за договором є таким, що настав 30.09.2025 року.

Відповідно до пункту 5.6 договору датою поставки партії товару є дата, коли партію товару було передано у власність замовника в місці поставки з моменту та на підставі підписаної сторонами видаткової накладної на товар. Товар вважається переданим замовнику у кількості в місці поставки з моменту та на підставі підписаної сторонами видаткової накладної на товар. Приймання товару по якості (тобто виявлення при використанні товару недоліків, які неможливо було виявити при звичайному способі приймання товару) здійснюється замовником протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати поставки товару.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору відповідачем у період з 01.08.2025 по 30.10.2025 включно поставлено позивачу товар у кількості 1000 комплектів на загальну суму 4 124 993,40 грн, з урахуванням ПДВ, а саме:

за видатковою накладною від 01.08.2025 №29 поставлено 330 комплектів на загальну суму 1 410 769,80 грн, з урахуванням ПДВ;

за видатковою накладною від 10.09.2025 №30 поставлено 50 комплектів на загальну суму 202 554,00 грн, з урахуванням ПДВ;

за видатковою накладною від 26.09.2025 №33 поставлено 180 комплектів на загальну суму 729 194,40 грн, з урахуванням ПДВ;

за видатковою накладною від 14.10.2025 №1410 поставлено 230 комплектів на загальну суму 931 748,40 грн, з урахуванням ПДВ;

за видатковою накладною від 30.10.2025 №32 поставлено 210 комплектів на загальну суму 850 726,80 грн, з урахуванням ПДВ.

Вказані видаткові накладні підписані представниками обох сторін без зауважень та заперечень.

Позивачем зобов`язання зі сплати за поставлений за договором товар виконано в повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких містять в матеріалах справи та не заперечується відповідачем.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідачем порушено встановлений договором строк поставки товару в частині поставки 440 комплектів на загальну суму 1 782 475,20 грн, так:

- поставку товару за видатковою накладною від 14.10.2025 №1410 в кількості 230 комплектів на загальну суму 931 748,40 грн, з урахуванням ПДВ здійснено 14.10.2025, тобто з порушення встановленого договором строку на 13 днів;

- поставку товару за видатковою накладною від 30.10.2025 №32 в кількості 210 комплектів на загальну суму 850 726,80 грн, з урахуванням ПДВ здійснено 30.10.2025, тобто з порушенням встановленого договором строку на 29 днів.

Відповідач зазначає, що звертався до позивача з листом від 25.09.2025 №25-09 щодо продовження терміну виконання зобов`язань за договором.

Суд зауважує, що доказів направлення вказаного листа на адресу позивача матеріали справи не містять, відповідачем не надано.

Позивачем на адресу відповідача було скеровано претензію від 02.10.2025 №3976 (а.с. 24-26) якою позивач повідомив відповідача, що забезпечення виконання договору не повертається замовником учаснику в разі, зокрема, прострочення поставки товару та вимагав сплатити нарахований штраф.

Як вбачається, позивачем за порушення відповідачем строку поставки товару за договором нараховано пеню у розмірі 31 963,58 грн за загальний період з 01.10.2025 по 30.10.2025 включно, а також нараховано штраф (20%) від вартості договору за прострочення поставки до 30 днів в розмірі 824 998,68 грн.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок (а.с.3) судом встановлено, що позивачем невірно визначено останній день прострочення поставки товару за накладною від 30.10.2025 №32, так позивачем помилково визначено 30.10.2025 днем прострочення та зараховано до загального періоду прострочення, проте, як встановлено судом, 30.10.2025 зобов`язання відповідача з поставки товару за договором виконані. Отже, останнім днем прострочення є 29.10.2025.

Після перерахунку суду, здійсненого за допомогою калькулятора підрахунку штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff), розмір пені за загальний період з 01.10.2025 по 29.10.2025 включно (за 29 днів) складає 31 241,04 грн.

З розрахунком штрафу, наведеним позивачем, суд погоджується, вважає його арифметично правильним.

Разом з тим, відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій на 70%, з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини 1 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 зауважила, що після прийняття постанови у справі №761/26293/16-ц вона вже конкретизувала критерій, на підставі якого суд застосовує частину третю статті 551 Цивільного кодексу України, в постановах від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.

Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, провадження № 2-79гс19 (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, провадження № 14-623цс18 (пункт 85)).

Верховний Суд також неодноразово вказував, що застосування статті 551 Цивільного кодексу України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Переоцінка обставин, що є предметом доказування, та стали підставою для висновку щодо можливості зменшення розміру штрафних санкцій за рішенням суду, не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/2269/22 зазначила, що враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 сформувала висновки щодо застосування означених норм права та у розділі "Висновки щодо застосування норм матеріального права", зокрема, в пунктах 213, 214, зазначила:

« 213. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

214. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що, ураховуючи ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співмірність між ними, та те, що таке порушення не завдало збитків позивачу та/або іншим учасникам господарських відносин, здійснення відповідачем поставки товару за договором в повному обсязі, утримання позивачем грошового забезпечення виконання спірного договору, наявні обставини, які в силу приписів частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України є достатніми підставами для зменшення розміру пені та штрафу, які заявлені позивачем до стягнення з відповідача на 70%.

Суд відзначає, що при визначенні розміру (відсоткового співвідношення) зменшення штрафних санкцій суд керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

Також судом враховано ту обставину, що відповідачем відповідно до умов укладеного сторонами договору, було здійснено грошове забезпечення виконання договору у розмірі 213 753,00 грн., що не спростовано позивачем, фактичне повне виконання відповідачем договору та поставки товару, що мав бути поставлений за договором - в повному обсязі, а також відсутність в матеріалах справи вмотивованої відмови позивача від поставленого товару, яка б документально підтверджувала недоліки поставленого товару.

Суд зауважує, що внесене відповідачем грошове забезпечення у розмірі 213 753,00 грн становить 5% від первісної вартості договору, яка становила 4 275 060,00 грн з урахуванням ПДВ та, відповідно, перевищує 5% від остаточної вартості договору, яка була погоджена сторонами у додатковій угоді №1 та складає 4 124 993,40 грн, з урахуванням ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у претензії від 02.10.2025 №3976, скерованої на адресу відповідача, зазначив про те, що за прострочення поставки товару забезпечення учаснику не повертається (а.с. 24-26), а отже позивач отримав забезпечення у розмірі 213 753,00 грн у повному обсязі.

Враховуючи викладене, господарський суд вбачає підстави для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій на 70%.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу підлягають частковому задоволенню.

Так, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у розмірі 247 499,60 грн та пеня за загальний період з 01.10.2025 по 29.10.2025 включно у розмірі 9 372,31 грн.

V. Висновки суду

Суди зобов`язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.

На підставі встановлених судом фактичних обставин справи та досліджених доказів, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 70%, часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 247 499,60 грн та пені за загальний період з 01.10.2025 по 29.10.2025 включно у розмірі 9 372,31 грн.

VI. Судові витрати

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10 274,88 грн - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (65058, Одеська область, місто Одеса, вулиця Незалежності, будинок 18; ідентифікаційний код 08038284) до Фізичної особи-підприємця Плужник Олени Петрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про стягнення штрафних санкцій за договором про закупівлю №71 від 30.07.2025 у загальному розмірі 856 962,26 грн - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Плужник Олени Петрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (65058, Одеська область, місто Одеса, вулиця Незалежності, будинок 18; ідентифікаційний код 08038284) 247 499,60 грн (двісті сорок сім тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень шістдесят копійок) штрафу, 9 372,31 грн. (дев`ять тисяч триста сімдесят дві гривні тридцять одна копійка) пені та 10 274,88 грн (десять тисяч двісті сімдесят чотири гривні вісімдесят вісім копійок) - витрат на сплату судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 20.05.2026

Суддя Т.В. Іванова