Ухвала суду № 136663228, 19.05.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 194/46/25

Провадження № 1-кп/185/962/26

У Х В А Л А

19 травня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

судді - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22024040000001473 від 12 грудня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_7 (ВКЗ)

обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисника обвинувачених - ОСОБА_8 (ВКЗ)

В С Т А Н О В И В:

Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , зазначивши, що останній може переховуватись від суду, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, також може вчинити інший злочин проти основ національної безпеки чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. На даний час вищезазначені ризики, на думку прокурора, продовжують існувати, тому з метою їх запобігання, досягнення дієвості даного кримінального провадження необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти продовження строку тримання під вартою. Обвинувачений вказав, що ризики, які існували, зменшились, бо він перебуває під вартою майже два роки. Також зазначив, що докази досліджено і вони не доводять пред`явлене обвинувачення. Також прокурор не надає додатки до клопотання. Прохали застосувати домашній арешт.

Також прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 , зазначивши, що остання може переховуватись від суду перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, також може вчинити інший злочин проти основ національної безпеки чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. На даний час вищезазначені ризики, на думку прокурора, продовжують існувати, тому з метою їх запобігання, досягнення дієвості даного кримінального провадження необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою, вказавши на необґрунтованість ризиків.

Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник заперечували проти продовження строку тримання під вартою. Зазначила, що вона потребує медичної допомоги, а у виправній установі їй допомога не надається, хоча вона потребує огляду лікаря через проблеми із серцем. Прохали більш м`який запобіжний захід.

З`ясувавши думку сторін, вивчивши матеріали провадження, суд приходить до наступного висновку.

У ст. 178 КПК України передбачений перелік обставин, що враховуються судом при вирішенні питання про запобіжний захід, серед яких вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Так, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 закінчується 06 червня 2026 року, а наступна дата судового засідання, яка узгоджена з усіма учасниками знаходиться поза строками тримання під вартою.

Як встановлено, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна. Метою судового розгляду саме є дослідження обґрунтованості та доведення винуватості, чи навпаки, в пред`явленному обвинуваченні. Оцінку всіх доказів на предмет їх допустимості, належності та достатності суд надає в нарадчій кімнаті. І тільки в нарадчій кімнаті робить висновок про доведеність чи недоведеність висунутого обвинувачення. Тому під час розгляду даного клопотання суд не вирішує дане питання.

Так, згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України - при оцінці існування ризику кримінального провадження, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід враховувати, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання винним в інкримінованих злочинах.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», на яку послався обвинувачений, закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування».

Дані обставини самі по собі свідчать про наявність ризику залишення обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 свого місця проживання (у випадку застосування щодо них більш м`якого запобіжного заходу) з метою переховування від суду.

Що стосується ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то суд вкотре наголошує, що даний ризик не доведений. Доводи прокурора про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можуть вчинити інші кримінальні правопорушення за наявності даних про відсутність судимостей та без відповідної підозри щодо вчинення інших кримінальних правопорушень або внесення відповідних відомостей до ЄРДР є передчасними.

Суд приймає доводи прокурора про те, що під час досудового розслідування встановлено, що обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_6 для своєї злочинної діяльності використовували стільниковий (мобільний) телефон, в якому містився обліковий запис «Milk» з ідентифікатором «ID:1462114550» в інтернет-месенджері «Telegram», який зберігає інформацію в хмарному пристрої, існує ризик видалення обвинуваченими облікового запису та сам обліковий запис з використанням інших електронних засобів, адже вилучення телефонів не перешкоджає можливості з використанням інших технічних засобів увійти в створені аккаунти та знищити наявну переписку.

Щодо перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, то згідно обвинувачення ОСОБА 1 (досудове розслідування відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження) для виконання завдань, отриманих від представників федеральної служби безпеки російської федерації, направлених на збір та отримання інформації про місця дислокації, розташування, переміщення військових підрозділів та техніки, озброєння Збройних Сил України, а також інших військових формувань на території Дніпропетровської області, фіксації результатів ракетних ударів, завданих військовими підрозділами ворога, залучила коло осіб, які підлягають встановленню. Дані обставини свідчать про ризик повідомлення обвинуваченими невстановлених в ході досудового розслідування осіб про кримінальне переслідування щодо них, чим зашкодять притягненню невідомих осіб до відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 183 ч. 4 КК України тільки під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями109-114-2, Кримінального кодексу України.

Також законодавець в ст. 176 ч. 6 КПК України визначив, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Суд вбачає правомірною мету, з якою законодавець доповнив частиною шостою статтю 176 КПК, маючи намір посилити захист суверенітету територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України за рахунок установлення вказаною нормою Кодексу тимчасово (на період дії воєнного стану) особливого порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, які за тяжкістю й характером є наднебезпечними в умовах воєнного стану.

Жодних доказів на підтвердження неможливості тримання обвинувачених в умовах установи попереднього ув`язнення стороною захисту не надано. Щодо доводів про не доведення винуватості, то суд нагадує, що оцінювати доведеність пред`явленого обвинувачення суд, може після завершення судового розгляду в нарадчій кімнаті, оцінюючи всі докази їх в сукупності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дані про особу обвинувачених, дані про наявність встановлених судом ризиків свідчать на користь позиції сторони обвинувачення. Альтернативні запобіжні заходи на даний час не попередять вказані ризики, тому з метою запобігання їм суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою.

З огляду на наявність обвинувачення у державній зраді під час дії воєнного стану, суд, на даному етапі судового розгляду вважає необхідним не визначати обвинуваченим розмір застави.

З вказаних вище обставин у задоволенні клопотання про застосування більш м`якого запобіжного заходу слід відмовити.

В той же час необхідно повторно звернути увагу начальника ДУ «Дніпровська установа виконання покарання №4» щодо надання медичної допомоги обвинуваченій ОСОБА_6 та проінформувати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, щодо заяви ОСОБА_6 про не реагування установою виконання покарань на звернення щодо потреби в медичній допомозі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 183, 331, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 17 липня 2026 року включно.

Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 17 липня 2026 року включно.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити до 17 липня 2026 року включно.

Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 17 липня 2026 року включно.

Відмовити в застосуванні більш м`якого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 та обвинуваченій ОСОБА_5 .

Повідомити Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про заяву обвинуваченої ОСОБА_6 про залишення без уваги адміністрацією ДУ «Дніпровська установа виконання покарання №4» її звернень щодо потреби в медичній допомозі.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для осіб, які перебувають під вартою, - протягом того же строку з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3