Ухвала суду № 136662327, 19.05.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/6310/26

н/п 1-кс/953/2768/26

УХВАЛА

"19" травня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42026052110000017 від 18.03.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, військовослужбовця у званні підполковник, перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 14.01.2026 вручено повідомлення про підозру за ч.3 ст.369-2 КК України,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, -

встановив:

До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор», в межах строку досудового розслідування.

На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що СУ ГУНП в Харківській області за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026052110000017 від 18.03.2026 за підозрою ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.03.2026 №61 ОСОБА_7 звільнено з посади командира 3-го стрілецького взводу 4-ї стрілецької роти 1 го стрілецького батальйону 9з охорони та оборони важливих державних об`єктив) військової частини НОМЕР_1 та зараховано в розпорядження.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України 2102-IX, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався у встановленому Законом порядку та діє на теперішній час.

Згідно ст.ст. 6, 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством. На військових посадових осіб поширюються інші вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».

Стаття 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень Закону України «Про запобігання корупції», військовим посадовим особам Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань забороняється використовувати свої службові повноваження та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв`язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Згідно ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_7 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, додержуватись правил військової ввічливості та поведінки, не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Незважаючи на обізнаність про вимоги вищевказаних нормативно-правових актів та всупереч обов`язку їх неухильного дотримання, у підполковника ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник умисел на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 , в сумі 15000 доларів США, за вплив на посадових осіб експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування та подальшого сприяння звільнення з військової служби заступника командира 2 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, діючи умисно, з корисливих мотивів, під час особистої зустрічі висловив ОСОБА_8 вимогу про надання неправомірної вигоди в сумі 11000 доларів США за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на посадових осіб експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування, а також можливість настання негативних наслідків для цього військовослужбовця у випадку відмови передачі неправомірної вигоди.

У подальшому, продовжуючи свою злочинну діяльність, 12.05.2026, близько о 11:20 год., ОСОБА_7 , перебуваючи поблизу АЗС «Окко», що розташована за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд.79, під час особистої розмови із ОСОБА_8 підтвердив раніше висунуту вимогу про надання неправомірної вигоди та завірив ОСОБА_8 , що після передачі йому частини грошових коштів в сумі 11 000 доларів США, він вплине на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме посадових осіб експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування.

Надалі, 18.05.2026 ОСОБА_7 , відповідно до розробленого раніше злочинного плану, приблизно о 10:50 год., перебуваючи на парковці біля супермаркету «Класс» за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд.104-А, зустрівся з ОСОБА_8 . Тоді ж, ОСОБА_7 , діючи умисно та реалізуючи злочинний намір на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, переслідуючи корисливі інтереси, отримав від ОСОБА_8 раніше обумовлені грошові кошти в розмірі 11 000 доларів США(відповідно до офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого Національним Банком України, станом на 18.05.2026 становило 484 796, 4 грн.), за вплив на посадових осіб експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування та подальшого сприяння звільнення з військової служби заступника командира 2 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Прокурор в судовому засіданні підтримав подане клопотання, просив про його задоволення.

Захисники підозрюваного частково заперечували в судовому засіданні проти задоволення клопотання, посилаючись на відсутність ризиків, просили визначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначивши, що органом досудового розслідування надана невірна кваліфікація кримінальному правопорушенню за ч. 3 ст. 369-2 КК України, вважали, що кримінальне правопорушення слід кваліфікувати за ст. 190 КК України.

Підозрюваний в судовому засіданні частково заперечував в судовому засіданні проти задоволення клопотання, підтримавши думку своїх захисників, зазначивши, що підозру визнає частково.

Слідчий суддя, вислухавши думки учасників кримінального провадження, та дослідивши надані матеріали, встановив наступне.

18.05.2026 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

18.05.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Сторона обвинувачення при обґрунтуванні повідомленої підозри посилається на наступні докази: заяву ОСОБА_8 про вчинення злочину від 11.03.2026; відповідь на доручення про проведення слідчих розшукових дій від 13.04.2026; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 23.03.2026, від 12.05.2026, від 18.05.2026; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 23.03.2026 року; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 18.05.2026; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 18.05.2026; протокол огляду особи, яка залучена до проведення контролю за вчиненням злочину у вигляді слідчого експерименту від 18.05.2026; протокол огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів грошових купюр від 18.05.2026; протокол огляду ділянки місцевості від 18.05.2026 за участю ОСОБА_7 в ході якого вилученого грошові кошти, які є предметом кримінального правопорушення, документи ОСОБА_9 та мобільний телефон ОСОБА_7 ..

Зазначені докази, на думку слідчого судді, свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Слідчий суддя вважає встановленим існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідка у кримінальному провадженні, у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, відповідно до вимог ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, а відповідно до вимог п.4 ч.2 ст.183 КПК України, тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Виходячи з відомостей щодо особи підозрюваного, який раніше не судимий, однак підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, яке є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років з конфіскацією майна, не виключена можливість переховування останнього від органу досудового розслідування та суду.

Враховуючи, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань та дослідження їх судом, а підозрюваний має реальну можливість впливати на вказаних осіб у даному кримінальному провадженні, в тому числі на тих, яким відомо про вчинення кримінального правопорушення, не можна виключати можливість такого впливу підозрюваного на останніх з метою зміни їх свідчень на свою користь.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно зі сформованою практикою Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються підозрюваному, а саме того, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто кримінального правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, слідчий суддя вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків. Однак, слідчий суддя вважає, що на цей час існують правові підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо доводів захисників про відсутність ризиків, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення -злочину, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Щодо доводів захисників про необґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає необхідним також зазначити, що у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб запобіжний захід по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Враховуючи наявність ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна, те, що підозрюваний раніше не судимий, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому слідчий суддя застосовує відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, розміру одержаної неправомірної вигоди (484796, 40 грн.), майнового та сімейного стану підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що застава в розмірах, визначених в п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним у вчиненні тяжкого злочину покладених на нього обов`язків, а тому, на підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначає заставу у розмірі, яка перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, та призначає заставу в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 499200 грн. (3328 грн. х 150 = 499200 грн.).

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя,

постановив :

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_6 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 59 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 15.07.2026, включно.

Визначити суму застави у розмірі 499200 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті) грн., 00 коп., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУДСА України у Харківській області (одержувач: ТУ ДСА України в Харківській області; код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; Р/р: UA 208201720355299002000006674) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_7 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_7 обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за кожною вимогою; 2) не відлучатися з місця свого постійного проживання, тобто за межі м. Харкова, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що підозрюваний ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом до слідчого, прокурора, суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку підозрюваного; забезпечувати явку, належно повідомленого підозрюваного до слідчого, прокурора, суду; повідомлення слідчого, прокурора, та суд про причини неявки підозрюваного.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків щодо повідомлення слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або перебування, обов`язку не відлучатися з місця свого постійного проживання, тобто за межі м. Харкова, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого підозрюваного обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов`язати старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_6 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_7 про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Встановити строк дії ухвали до 15.07.2026 (включно).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Копію ухвали отримав ___2026 р. ___год.____хв.

ОСОБА_7 ______