Ухвала суду № 136662124, 20.05.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/1542/26

Провадження № 2-з/401/13/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 р. м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Макарової Ю.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2026 року заявник звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить в порядку ст. ст. 149, 150 ЦПК України вжити заходів забезпечення цивільного позову, а саме встановити заборону ТОВ "Газорозподільні мережі України", зокрема його філіям та відділенням, вчиняти дії щодо перешкоджання у користуванні природним газом, припинення/відключення газопостачання та послуг розподілу/постачання природного газу до квартири АДРЕСА_1 , та зобов`язати ТОВ "Газорозподільні мережі України" відновити газопостачання до квартири АДРЕСА_1 з укладенням Акту виконаних робіт. Крім того, просить допустити негайне виконання ухвали суду в частині відновлення газопостачання.

В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначає, що у провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом про визнання заборгованості за розподіл природного газу безпідставною та зобов`язання відповідача списати нараховану суму заборгованості в розмірі 6 034 грн. 41 коп. за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Вказує, що відповідач незаконно припинив постачання природного газу до зазначеного житла за відсутності договору, попередження та рішення суду, а також без належного оформлення відповідних документів. При цьому зазначає, що незважаючи на укладений 19 травня 2026 року між нею та ТОВ "Газорозподільні мережі України" договір розподілу природного газу, фактичне відновлення газопостачання не здійснено, послуги з розподілу та постачання газу не надаються, а припинення газопостачання обґрунтовується наявністю заборгованості. Також вказує, що відсутність газопостачання призводить до порушення умов проживання, зокрема неможливості опалення житла, приготування їжі та забезпечення побутових потреб, що створює загрозу для життя та здоров`я мешканців квартири.

Враховуючи викладене, просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову.

Сторони в судове засідання не з`явилися, оскільки не повідомлялися про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При цьому суд повинен перевірити аргументованість заяви про забезпечення позову та застосовувати такі заходи в тих випадках, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, в тому числі, якщо внаслідок цього заявнику може бути завдано шкоди.

Статтею 150 ЦПК України передбачено вичерпний перелік видів забезпечення позову.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії та встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Крім того, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Однак, заявник не надала до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували необхідність застосування вказаних заходів забезпечення позову, а також свідчили про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Судом встановлено, що заявник просить забезпечити позов шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а саме негайно відновити газопостачання. Разом із тим, заявник не врахувала, що відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України такий вид забезпечення (встановлення обов`язку вчинити певні дії) можливо застосувати лише у разі, якщо спір виник із сімейних правовідносин, тоді як даний спір не пов`язаний із такими правовідносинами.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 149, ч. 3 ст. 150 ЦПК України та вимоги, викладені в заяві про забезпечення позову, з`ясувавши обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову та співмірність із заявленими позивачем вимогами, суд дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які підтверджують обставини, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, як такої, що не ґрунтується на вимогах закону.

Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів у порядку, визначеному ст. 355 ЦПК України до Кропивницького апеляційного суду.

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області Ю.І. Макарова