Ухвала суду № 136662115, 19.05.2026, Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 399/470/26

Провадження № 2-з/399/38/2026

УХВАЛА

Іменем України

19 травня 2026 року смт Онуфріївка

Суддя Онуфріївського районного суду Кіровоградської області Лях М.М., розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову до подачі позовної заяви,

встановила:

До Онуфріївського районного суду Кіровоградської області надійшла заява представника заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій представник заявника просить заборонити суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 4, 9789 га, кадастровий номер 3524684200:02:000:0222, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 887468135246, що належить ОСОБА_1 та розташована на території Мар`ївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області.

Заяву обґрунтувала тим, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованих на території Мар`ївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області: земельна ділянка з кадастровим номером 3524684200:02:000:0222, площею 4, 8789 га, належить заявниці на підставі Державного акту серії І-КР №032404 від 25.12.2001р.; право власності зареєстровано в ДРРП 24.03.2016 р., реєстраційний запис №13909233, реєстраційний номер об`єкта 887468135246.

Між ОСОБА_1 та ТОВ «Верес», 28.11.2007р. був укладений договір оренди землі. Строк дії даного договору оренди землі закінчився 24.03.2026 року. Заявниця завчасно письмово повідомляв орендаря - ТОВ «Верес» - про відсутність наміру продовжувати договір оренди та просив після закінчення строку дії договору повернути земельні ділянки власнику. Проте ТОВ «Верес» на повідомлення не реагувало, відповідей не надавало.

У березні 2026 року заявниці стало відомо, що ТОВ «Верес» здійснило реєстрацію додаткової угоди про подовження строку дії договору оренди землі. Дану додаткову угоду заявниця не підписувала, будь-якої згоди на продовження строку оренди не надавала. Таким чином, наявні підстави вважати, що підпис ОСОБА_1 на додатковій угоді є підробленими.

Так, ТОВ «Верем» зареєструвало в ДРРП додаткову угоду б/н від 30.12.2025р.: щодо ділянки 3524684200:02:000:0222, запис №13909234, строк оренди до 28.11.2037 року (30 років), з автоматичним продовженням дії договору. Зазначене підтверджується Інформаційною довідкою з ДРРП № 472702219 від 15.04.2026 р.

З метою захисту свого права власності заявниця має намір звернутися до суду з позовною заявою до ТОВ «Верес» про визнання відсутнім права оренди за додатковою угодою.

Між заявницею та ТОВ «Верес» існує реальний спір щодо правомірності додаткової угоди про подовження договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3524684200:02:000:0222. Заявниця стверджує, що така угода нею не підписувалась та є підробленою.

ТОВ «ВЕРЕС» вже вчиняло реєстраційні дії щодо спірних земельних ділянок (реєстрація підроблених додаткових угод) без відома та всупереч волі власника. Існує реальна загроза, що в подальшому можуть бути вчинені нові реєстраційні дії (укладення договорів суборенди, передача майнових прав тощо), що істотно ускладнить або унеможливить ефективний захист прав заявника та виконання майбутнього рішення суду.

Аналогічні факти підроблення підписів власників земельних ділянок на додаткових угодах про подовження договорів оренди з ТОВ «Верес» вже стали підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 358 КК України провадження №12025121190000185 по факту підроблення підписів власників земельних ділянок в Онуфріївській ОТГ.

Якщо до ухвалення рішення у справі ТОВ «Верес» відчужить право оренди за спірними угодами третій особі, виконання рішення суду буде суттєво ускладнено або унеможливлено в межах цього провадження необхідно буде залучати нових відповідачів, змінювати предмет позову.

Заявниця просить застосувати захід забезпечення позову, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України - заборону вчиняти певні дії, а саме: заборону суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії у ДРРП щодо іншого речового права (права оренди) стосовно спірних земельних ділянок.

Заявлений захід є співмірним з позовними вимогами про визнання відсутнім права оренди, оскільки: спрямований виключно на збереження існуючого стану речових прав у реєстрі; не позбавляє ТОВ «Верес» права фактично користуватися ділянками за чинним договором оренди до закінчення його строку; не тягне майнових витрат для відповідача; має тимчасовий характер; не покладає на відповідача чи третіх осіб додаткових майнових обтяжень.

Проте даний захід гарантує збереження правового статусу спірних об`єктів на час судового розгляду.

На підставі вищевикладеного просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову та дослідивши матеріали, долучені до заяви, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

За правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Верховного Суду від 08.10.2018 р. у справі № 913/257/18).

Цивільний процесуальний кодекс України не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Суд не вправі надавати оцінку доказам, що подані стороною по справі, під час вирішення питання щодо забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.

Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявниця зазначила, що між сторонами виник спір щодо неправомірності укладання письмових правочинів на продовження строку дії договору оренди землі. Відповідач є орендарем земельної ділянки та з метою уникнення виконання можливого рішення суду про стягнення заборгованості може відчужити земельну ділянку, що утруднить та/або унеможливить виконання рішення суду.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір. Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними зокрема в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів, сформованої 15.04.2026 року заявниці ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером: 3524684200:02:000:0222, площею 4, 8789 га.

За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власники земельних ділянок мають право продавати або іншим чином відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність (п. «а» ч.1 ст. 90 ЗК України).

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Враховуючи предмет та підстави позову та надані представником заявника докази на підтвердження своїх вимог, характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з огляду на що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню. При цьому судом зазначається, що вид забезпечення позову, який просить застосувати представник заявника відповідає позовним вимогам та є співмірним з ними.

Підстав для застосування зустрічного забезпечення, встановлених ч.1 ст. 154 ЦПК України, судом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 149 154, 157, 260 ЦПК України, суддя -

постановила:

Заяву представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову до подачі позовної заяви задовольнити.

Заборонити суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії у державному реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 4, 9789 га, кадастровий номер 3524684200:02:000:0222, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 887468135246, що належить ОСОБА_1 та розташована на території Мар`ївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області.

Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала про забезпечення позову може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців, відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Копію ухвали направити державному реєстратору Центру надання адміністративних послуг Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області - для виконання.

Копію ухвали направити державному нотаріусу Онуфріївської державної нотаріальної контори Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 02899016 - для виконання

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не було вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Дані про стягувача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , (адреса: АДРЕСА_1 ).

Дані про боржника: ТОВ «Верес», ЄДРПОУ 30108781 (адреса: вул. Петропавлівська, 15, м. Київ, 04086).

Суддя М.М. Лях