Рішення № 136661843, 20.05.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/340/26

Провадження № 2/347/454/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Драч Д.С.,

за участі секретаря Атаманюк О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

06.02.2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 11.08.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492, місцезнаходження: Україна, 02081, місто Київ, вулиця Дніпровська набережна, будинок 25, приміщення 318) та ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) укладено Договір № 4875221 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору:

Відповідно до п. 1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 6000 грн.

Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 11.08.2024 року по 06.08.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 1,2 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1,5 % у день.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 6000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , емітовану Банком АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (детальна інформація викладена в розділі 4. «Щодо зарахування грошових коштів на платіжну карту Відповідача»).

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Відповідно до реквізитів Договору № 4875221 від 11.08.2024 року, укладеного між сторонами, Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «42886».

Таким чином, Відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки Відповідач.

Враховуючи зазначене, той факт, що Договір між первісним кредитором та Відповідачем укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, відповідно до вимог чинного законодавства України, не може бути спростовано.

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору про організацію переказу коштів між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».

За інформацією в листі ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», відповідно до зазначеного договору № 4875221 від 11.08.2024 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 6000 грн. на платіжну карту НОМЕР_2 .

З огляду на викладене вище, кредитні кошти Відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку НОМЕР_2 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 02.06.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 02-1/06/2025 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Отже, до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Відповідача за договором.

Враховуючи зазначене, до Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 02.06.2025 року №02-1/06/2025 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4875221 від 11.08.2024 року загальна сума заборгованості склала 29481,63 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 5999,98 грн., заборгованості за процентами 21147,65 грн. та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 2334 грн.

Всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов`язання.

Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до Позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», ані на рахунки первісного кредитора.

Фактично таким чином, відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 4875221 від 11.08.2024 року загальною сумою 32997,61 грн., яка складається з суми заборгованості по тілу кредиту 5999,98 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 21147,65 грн. 6000 грн * 1,5 % = 89,9997 грн* 65 календарних дні = 5849,9805 грн. відсотки нараховані ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Ухвалою судді від 13.02.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не прибув. У позовній заяві міститься прохання про розгляд справи за відсутності представника позивача, який також не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Заяв, що перешкоджають розгляду справи від нього не надходило, відзив не подавав.

При викладених обставинах суд прийшов до висновку, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, а тому, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 280 ЦПК України.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Судом встановлено, що 11.08.2024 року 17:15:23 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4875221 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом підписання електронним підписом одноразового ідентифікатора «42886», що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». При укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

У відповідності до п. 1.2. на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 6 000,00 гривень.

Згідно з п. 1.3. строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Відповідно до п. 1.4. тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:

Стандартна процента ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору (пп. 1.4.1.)

За змістом п.1.5. орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає:

за стандартною ставкою за весь строк кредитування 9 089,90% річних (пп.1.5.1.).

за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 7 202,45% річних (пп. 1.5.2.).

На підставі п. 1.6. орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає:

за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 38 400,00 грн. (пп. 1.6.1.).

за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 37 860,00 грн. (пп. 1.6.2.).

Відповідно до п. 2.1. Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_3 (а.с.27-37).

Отже, сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку.

Факт перерахування кредитних коштів відповідачу підтверджено довідкою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» Вих. №1-1006 від 10.06.2025, згідно з якою кошти перераховано 11.08.2024 17:17:08 на суму 6000,00 (шість тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_4 , номер транзакції в системі iPay.ua 478126113, призначення платежу: Зарахування 6000 грн на карту НОМЕР_2 .

Товариство виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов договору, перерахувавши грошові кошти на картковий рахунок відповідача, у свою чергу відповідач умови кредитного договору не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Відповідно до наданого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» розрахунку заборгованості за Договором №4875221 від 11.08.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 02.06.2025 ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 29481,63 грн., яка складається з тіла кредиту 5999,98 грн., процентів за користування 21147,65 грн. та штрафних санкцій 2334 грн.

02.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено Договір факторингу №02-1/06/2025, на підставі якого за плату ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Враховуючи зазначене, до Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 02.06.2025 року №02-1/06/2025 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4875221 від 11.08.2024 року загальна сума заборгованості склала 29481,63 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 5999,98 грн., заборгованості за процентами 21147,65 грн. та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 2334 грн.

На підставі наданого ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» розрахункузаборгованості за Договором №4875221 від 11.08.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11.08.2024 року за 65 календарних днів (03.06.2025 - 06.08.2025) ОСОБА_1 має заборгованість, яка складається з основного боргу 5999,98 грн. та нарахованих процентів за користування грошовими коштами 5850,00 грн.

Відповідно до акту № 4875221 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15 грудня 2025 р., згідно Договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 р. - розмір витрат позивача на правничу допомогу складає 10000 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 32997,61 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 5999,98 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором 21147,65 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» 5849,9805 грн. та судові витрати, які складаються з судового збору 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

10.04.2026 року на виконання ухвали суду від 12.03.2026 року про витребування доказів Банк АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надав суду інформацію:

На ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_4 .

У період з 11.08.2024 р. по 16.08.2024 р. на платіжну картку № НОМЕР_4 , було зарахування коштів у сумі 6 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають значення для розгляду справи, надаючи правову оцінку характеру відносин, судом вбачається, що спір між сторонами виник з приводу порушення договірних зобов`язань та простроченої заборгованості. Таким чином, за своїм внутрішнім переконанням суддя приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з нижче наведених підстав.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування зазначеного розрахунку заборгованості, як і не надано доказів належного виконання своїх зобов`язань.

Доказів на підтвердження визнання зазначеного договору у встановленому законом порядку недійсним, матеріали справи не містять, та стороною відповідача суду надано не було.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

В силу вимог ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Враховуючи надані позивачем докази переходу прав вимоги за вищевказаними кредитними договорами, суд дійшов висновку, що позивач набув права вимоги до відповідача в обсязі, визначеному вказаними договорами.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12,81 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Положенням ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст.610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

За положеннями п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6ст. 81 ЦПК України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Суд наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 462/2056/20 засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша); правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори) (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (абзац перший). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (абзац другий).

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа №127/33824/19) дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон №675.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №675 електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5); одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію; одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12); електронний підпис одноразовим ідентифікаторомдані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт6).

Порядок укладення електронних договорів регулюється статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII (далі Закон № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (частина перша статті 11 Закону №675).

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону №675 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За частиною дванадцятою статті 11 Закону №675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону №675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У зв`язку з цим Конституційний Суд України зазначив: «одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є «pacta sunt servanda» (договорів слід додержувати). Цей принцип входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях Кодексу, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629)» (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022року №6-р(II)/2022).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір між первісним кредитором та

ОСОБА_1 було укладено у електронній формі, підписаний відповідачем шляхом накладання електронного цифрового підпису.

Таким чином, суд приходить висновку, що між сторонами було належним чином укладено вказаний договір, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Тож при укладенні кредитного договору було дотримано його письмової форми.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За статтею 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Всупереч умовам договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та не здійснював платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання, не повернув кредитні кошти у строк, встановлений договором, заборгованість підлягає стягненню з відповідача в межах строку кредитування.

Так, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (п.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12).

Отже, позивач вправі нараховувати договірні відсотки лише у період дії строку кредиту. Після закінчення строку кредитування позивач, як і попередній кредитор, не вправі був нараховувати договірні відсотки, а надалі відносини між сторонами трансформуються з договірних в охоронні, де застосовуються положення ст.625 ЦК України.

Зважаючи на презумпцію правомірності правочину, та те, що відповідач отриманий кредит не повернув, будь-яких доказів повернення коштів суду не надав, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути:заборгованість за основною сумою кредиту, яка становить 5999,98 грн., заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором 21147,65 грн., заборгованість за процентами нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» 5849,9805 грн

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом з ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами з ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

З платіжної інструкції №131 від 03.02.2026 року вбачається, що при пред`явленні позову ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на оплату судового збору.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача здійснював адвокат Дідух Євген Олександрович на підставі договору про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року.

Відповідно до акту № 4875221 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15 грудня 2025 р., згідно Договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 р. - розмір витрат позивача на правничу допомогу складає 10000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що наявні у матеріалах справи документи є підставою для відшкодування позивачу відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката (співмірності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу та фактично наданих послуг), з огляду на те, що позовну заяву розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, позивач є фінансовою установою і надання фінансових послуг і стягнення заборгованості є її основним видом діяльності, сталість судової практики при вирішенні аналогічних спорів, а адвокатом було фактично складено позовну заяву - суд приходить до висновку про зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 10000 грн. до 5000 грн.

З огляду на викладене вище з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»підлягають стягненню також понесені витрати на правничу допомогу у сумі 5000 грн.

На підставі ст. ст. 202, 205, 207, 212, 509, 512, 514, 516, 517, 526, 536, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1050, 1054, 1056-1, 1077, 1082 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та керуючись 81, 141, 247, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження юридичної особи: 04070, місто Київ, вул. Глибочицька, будинок 40, приміщення 19 літ. «Н», «П», заборгованість за кредитним договором № 4875221 від 11.08.2024 року в сумі 32997 (тридцять дві тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) гривень 61 копійка, судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.С. Драч